Печать
PDF

Глава 17. Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян, судовими, правоохоронними органами та органами юстиції - § 3. Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з органами прокуратури, Служби безпеки України та органами внутрішніх справ

Posted in Право - Держ. буд. і місц. самоврядування (Серьогіна)

§ 3. Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з органами прокуратури, Служби безпеки України та органами внутрішніх справ


Прокуратура, Служба безпеки України та органи внутрішніх справ належать до категорії правоохоронних органів. Їх основним завданням є забезпечення законності й правопорядку, попередження і припинен­ня злочинів та адміністративних проступків.

Взаємодія органів публічної влади з органами прокуратури пов’язана здебільшого зі здійсненням прокурорського нагляду. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, органа­ми державного і господарського управління та контролю, Радою міні­стрів АРК, місцевими радами, їх виконавчими органами, посадовими особами здійснюється Генеральним прокурором України і підпоряд­кованими йому прокурорами.

Взаємодія виявляється і через установчу функцію вищих органів державної влади. Так, Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом за згодою Верховної Ради України. Персональний склад колегії Генпрокуратури затвер­джується парламентом за поданням Генерального прокурора. Про­курор АРК призначається на посаду Генеральним прокурором за погодженням з Верховною Радою АРК, а всі інші прокурори — Ге - неральним прокурором самостійно. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор, його заступники мають право брати участь у засіданнях парламенту й уряду України, колегій централь­них органів виконавчої влади. Генеральний прокурор, прокурор АРК, їх заступники мають право брати участь у засіданнях Верхов­ної Ради АРК та її органів, Ради міністрів АРК, колегій міністерств, комітетів АРК, місцевих рад, їх виконавчих комітетів, а прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і по­мічники прокурорів — у засіданнях місцевих рад, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування. Генеральний прокурор України має право бути невідкладно прийнятий Головою Верховної Ради України, Президентом, Прем’єр-міністром України; прокурор АРК — Головою Верховної Ради АРК і головою Уряду АРК; прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, місь­кі і прирівняні до них інші прокурори — керівниками, іншими по­садовими особами відповідних органів державної влади та управ­ління, підприємств, установ і організацій.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, їх посадових осіб у діяльність прокуратури по нагляду за до­держанням законів або по розслідуванню справ забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття непра­вомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену за­коном. Звернення представників влади, інших посадових осіб до про­курора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Прокуратура відіграє ключову роль у процедурах, пов’язаних із притягненням певних осіб до конституційно-правової відповідально­сті. Зокрема, згідно зі ст. 111 Конституції України для проведення розслідування у справі про усунення Президента з поста в порядку імпічменту Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої обов’язково входить спеціальний про­курор. Подання до Верховної Ради України щодо надання згоди на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності вносить Генеральний прокурор України. Прокурори здійснюють повно­важення, спрямовані на усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяють, шляхом опротестування актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, міністерств, державних комітетів, органів місцевого самоврядування.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестовувати акти Прем’єр- міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’ єднань, рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень;

3) порушувати в уста­новленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне про­вадження, провадження про адміністративне правопорушення, пере­давати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати при­писи про усунення порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону, умов, що їм сприяли.

Фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Місцеві ради, їх виконавчі органи за­безпечують розташовані на їх території органи прокуратури відповід­ними службовими приміщеннями на умовах оренди. Транспортними і матеріально-технічними засобами органи прокуратури забезпечують­ся за рахунок державного бюджету України у централізованому по­рядку, що визначається Президентом України.

Далі розглянемо взаємовідносини органів публічної влади з органа­ми Служби безпеки України. СБУ є державним правоохоронним орга­ном спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, підпорядкований Президенту і підконтрольний Верховній Раді України. Організаційна структура СБУ визначається главою дер­жави, а її загальна структура, чисельність і функції — парламентом. Призначення на посаду та звільнення з посади Голови СБУ здійсню­ється Президентом України. Заступники Голови СБУ, начальники під­розділів Центрального управління СБУ, а також начальники обласних управлінь СБУ призначаються Президентом за поданням Голови СБУ. При цьому начальники регіональних органів СБУ призначаються з відома глави місцевої держадміністрації.

Глава держави затверджує положення про колегію СБУ, за по­данням Кабінету Міністрів України — положення про Антитеро- ристичний центр при СБУ, а також здійснює як особисто, так і через уповноважені ним органи контроль за діяльністю СБУ, яка повинна регулярно інформувати Президента, членів РНБО України і спеці­ально призначених ним посадових осіб про свою діяльність. Голо - ва СБУ щорічно подає Президенту письмовий звіт про діяльність СБУ та постійно інформує парламент і комітет з питань оборони і державної безпеки про свою діяльність, про стан державної без­пеки, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань. Згідно з Указом Президента від 18.05.2007 р. № 427/2007 «Про повнова­ження та гарантії здійснення постійного контролю за діяльністю Служби безпеки України» (зі змінами) постійний контроль за до­триманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності та діяльності у сфері охорони державної таємниці органів і підрозділів СБУ, за відповідністю ви­даних СБУ положень, наказів, розпоряджень, інструкцій і вказівок Конституції і законам України здійснюється Уповноваженим Пре­зидента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України.

Взаємодія СБУ з Кабінетом Міністрів України здійснюється з пи­тань фінансування, соціально-побутового, матеріально-технічного забезпечення. Умови та оплата праці працівників СБУ визначаються урядом України. Органи влади на території АРК, місцеві держадміні­страції та органи місцевого самоврядування сприяють СБУ, її органам і підрозділам у вирішенні житлових, соціально-побутових проблем, а також забезпеченням транспортом і зв’язком.

Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ (далі — ОВС) є найбільш тісною й багатогранною серед усіх правоохо­ронних органів. У системі ОВС провідне місце посідає міліція, орга­нізаційна структура і штатна чисельність якої визначаються в порядку, встановлюваному урядом України.

Ефективне виконання міліцією покладених на неї завдань мож­ливе лише за умови тісної співпраці з іншими органами публічної влади. Водночас ряд обов’язків міліції передбачає взаємодію з інши­ми органами публічної влади. Зокрема, міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана: 1) подавати у межах наданих прав допомогу депутатам, представникам органів публічної влади у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небез­пека з боку правопорушників; 2) забезпечувати виконання рішень місцевих рад, прийнятих ними в межах компетенції, з питань охоро­ни громадського порядку, правил торгівлі, додержання тиші в гро­мадських місцях.

Депутати всіх рівнів мають право звертатися до органів міліції із зверненнями або запитами. У свою чергу, міліції надано право безко­штовно і безперешкодно отримувати від органів публічної влади за письмовим запитом відомості, необхідні у справах про злочин, які перебувають у її провадженні.

У силу завдань, що стоять перед ОВС, вони постійно співробітни­чають з органами місцевого самоврядування. Багаторічною практикою вироблено різні форми такої взаємодії — обмін інформацією, спільний аналіз стану правопорушень, розробка і здійснення профілактичних заходів, узгодження дій тощо. Органи міліції повідомляють органи державної влади та місцевого самоврядування про аварії, пожежі, ка­тастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події і разом із цими ор­ганами, внутрішніми військами, СБУ вживають негайних заходів для ліквідації їх наслідків, рятування людей, надання їм допомоги, охоро­ни майна, що залишилося без нагляду.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування повинні:

1) за­безпечувати доступ та перебування працівників міліції на своїй території й у приміщеннях з метою запобігання та припинення зло­чинів, переслідування і затримання осіб, підозрюваних у їх вчинен­ні, гарантування громадської безпеки;

2) безперешкодно надавати міліції за письмовим запитом відомості, необхідні у справах про злочини;

3) у випадках, передбачених законом, безперешкодно на­давати свої транспортні засоби та засоби зв’язку;

4) розглядати внесені подання про необхідність усунення причин і умов, що спри­яли вчиненню правопорушень.

Згідно із Законом «Про міліцію» виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад надають без­оплатно органам і підрозділам міліції службові приміщення, а дільничним інспекторам міліції — приміщення для роботи, облад­нані меблями і засобами зв’язку.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компе­тенції місцеві ради. При цьому, здійснюючи контроль за роботою міліції, ради не мають права втручатися в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність. На сесіях місцевих рад заслуховуються повідомлення керівників ОВС про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній тери­торії. На практиці при виконавчих комітетах місцевих рад діють ко­ординаційні ради по профілактиці правопорушень і боротьбі зі зло­чинністю, засідання яких за участю сільського, селищного чи місь­кого голови, прокурора району, начальника ОВС, голови місцевого суду, начальника відділу державної служби охорони та інших керів­ників проводяться щоквартально.

 

 

Питання для самоперевірки


  1. Розкрийте основні принципи взаємодії об’єднань громадян з органами публічної влади.
  2. У чому полягають відмінності взаємовідносин органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування з полі­тичними партіями та громадськими організаціями?
  3. Які органи державної влади та органи місцевого самовря­дування здійснюють легалізацію об’єднань громадян та контроль за їх діяльністю?
  4. Дайте загальну характеристику взаємовідносин органів публічної влади із судовими органами.
  5. Яким чином здійснюється координація діяльності правоохо­ронних органів щодо забезпечення законності й правопо­рядку в межах адміністративно-територіальних одиниць України?
  6. Розкрийте основні форми контролю за діяльністю Служби безпеки України з боку Президента України та Верховної Ради України.
  7. Назвіть основні форми реагування прокуратури на факти порушень законності з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
  8. Перелічіть основні форми сприяння органам внутрішніх справ з боку інших органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування.
  9. Перерахуйте форми участі громадян в охороні громадського порядку.
  10. Охарактеризуйте взаємовідносини органів публічної влади з органами юстиції.