Печать
PDF

Глава 16. Організація роботи виконавчих органів місцевих рад - § 2. Форми і методи роботи виконавчих комітетів місцевих рад

Posted in Право - Держ. буд. і місц. самоврядування (Серьогіна)

 

 

§ 2. Форми і методи роботи виконавчих комітетів місцевих рад


Для реалізації своїх функцій і повноважень виконавчі комітети ви­користовують відповідні форми діяльності. У процесі їх практичної роботи постають різні завдання та цілі, що зумовлюють використання правових, організаційних і матеріально-технічних форм.

Правові форми діяльності мають велике значення для функціону­вання виконавчих комітетів місцевих рад. Саме завдяки їм існує мож­ливість реалізовувати повноваження шляхом встановлення загально­обов’язкових правил поведінки, прав і обов’язків окремих суб’єктів, здійснювати виконання законодавства України та рішень місцевих рад. Реалізація нормотворчої, правозастосовної, контрольної функцій ви­конкому відбувається шляхом видання актів з питань, віднесених до його відання. Конкретні процедури, провадження і стадії в рамках правових форм діяльності встановлюються за допомогою норм регла­менту виконавчого комітету.

Результатом правових форм діяльності виконавчого комітету є його рішення, що приймаються на засіданнях більшістю голосів від загального складу виконкому і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди голо­ви з рішенням виконкому він може зупинити його дію своїм розпоря­дженням та внести питання на розгляд ради. Рішення виконавчого комітету з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих ор­ганів ради, можуть бути скасовані радою. Рішення виконавчого комі­тету з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Через організаційні форми забезпечується упорядкування діяль­ності виконкому, виявляється його організаційна єдність. У діяльності виконкомів найбільш часто застосовуються такі організаційні форми: засідання (звичайні, розширені, виїзні); персональна діяльність членів виконкому; проведення нарад, семінарів і зустрічей; спільні заходи (наради, засідання робочих груп) з депутатами ради; індивідуальний прийом громадян. Поряд з ними застосовуються й такі форми, як «га­рячі лінії», брифінги, прес-конференції, зустрічі з трудовими колекти­вами, переговори з делегаціями інших муніципалітетів.

Основною організаційною формою роботи виконкому місцевої ради є засідання. Вони скликаються сільським, селищним, міським головою, а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції — заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльно­сті виконавчих органів ради в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше по­ловини від загального складу виконавчого комітету. Більш детальну регламентацію процедура підготовки і проведення засідання, організації виконання і контролю рішень тощо закріплено у регламентах діяльно­сті виконавчих органів (виконавчих комітетів) місцевих рад.

До матеріально-технічних форм належать дії зі складання довідок, записок, звітів, протоколів засідань, стенографування, обробка корес­понденції, виконання машинописних робіт, розмножування документів тощо.

У процесі своєї діяльності виконавчі комітети використовують певні організаційні методи роботи. Планування є необхідним засобом організації роботи виконавчих комітетів, за допомогою якого досяга­ється забезпечення скоординованої та спрямованої діяльності виконав­чих органів та посадових осіб. У практиці роботи передбачається перспективне та поточне планування. Планові заходи передбачаються як в організаційних планах (план роботи виконавчого комітету), так і в планах (програмах) розвитку відповідних галузей управління.

Особливості методу вироблення рішень визначаються на підставі регламентних норм, які закріплюють порядок підготовки і опрацюван­ня актів виконкомів. Для розробки проекту рішення можуть утворю­ватися комісії, робочі групи у складі заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, представників відділів, управлінь та інших зацікавлених організацій, висококваліфікованих спеціалістів, юристів.

Зміст методу організації виконання рішень полягає в тому, що ви­конкоми для організації виконання обирають спосіб доведення рішен­ня до відома виконавців, здійснюють планування заходів для органі­зації виконання, встановлюють їх послідовність та строки проведення, вирішують питання матеріально-технічного, фінансового і трудового забезпечення, створюють у необхідних випадках структури для орга­нізації виконання (відділи, служби або координаційні ради і комісії), проводять організаційно-масову, роз’ яснювальну роботу в громадських організаціях, трудових колективах, організаціях, організують семінари, наради, конференції тощо. Контроль за виконанням рішень виконкому покладається на заступників міського голови з питань діяльності ви­конавчих органів ради, керуючого справами виконкому, керівників відділів і управлінь, інших виконавчих органів ради.

Метод координації виступає як засіб досягнення погодженості та доцільного співвідношення дій виконкомів, відділів, управлінь, їх по­садових осіб з найменшими затратами сил та ресурсів. Численність виконавчих органів місцевої ради вимагає постійного узгодження їх діяльності. Цей метод є одним з необхідних засобів організації діяль­ності виконавчих органів, завдяки ньому досягається узгодженість функціонування системи виконавчих органів при збереженні їх функ­ціональної і статутної самостійності.

Зміст методу інформаційного забезпечення становить діяльність виконавчих комітетів щодо збору, обробки та використання інформації, яка використовується ними в процесі управління. Залучення сучасних комп ’ютерних технологій, нових форм роботи з інформацією в плануванні та прогнозуванні управління, виробленні рішень — завдання виконавчих комітетів. Належне використання цього методу допомагає встановити зворотний зв’язок територіальної громади і виконавчих органів місцевої ради.

Метод роботи з кадрами передбачає реалізацію дій з підготовки, підбору та розстановки кадрів, оцінки їх діяльності, підвищення ква­ліфікації кадрів.