Глава 1. Державне будівництво і місцеве самоврядування як наука та навчальна дисципліна

§ 1. Поняття державного будівництва і місцевого самоврядування

§ 2. Основні напрями здійснення державного будівництва і місцевого самоврядування в Україні

§ 3. Поняття, предмет і система науки державного будівництва і місцевого самоврядування

§ 4. Історичний розвиток науки державного будівництва і місцевого самоврядування

§ 5. Методологічні основи та джерела науки державного будівництва і місцевого самоврядування

§ 6. Поняття, система навчальної дисципліни «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні» та її значення для підготовки юристів

 

 

§ 1. Поняття державного будівництва і місцевого самоврядування

Поняття «державне будівництво та місцеве самоврядування» в останні роки активно увійшло в науковий і політичний обіг, широко використовується в теорії державознавчих наук, у сфері законотворен­ня, практиці державно-правового розвитку України. Однак однознач­ного розуміння даного терміна сьогодні немає у зв’язку із його багато­гранністю, різними науковими підходами до визначення його змісту, певним відставанням теоретичних досліджень вітчизняної юридичної науки у галузі державного будівництва.

Державне будівництво і місцеве самоврядування може розглядати­ся в різних аспектах — як категорія державознавства, як наука та на­вчальна дисципліна, як певна сфера діяльності державних та само­врядних інституцій. При цьому визначальним для юридичної науки є поняття державного будівництва і місцевого самоврядування саме як державознавчої категорії, оскільки воно багато в чому обумовлює змістове наповнення інших юридичних дефініцій. Але необхідно вра­ховувати й той факт, що самостійне змістове значення мають поняття «державне будівництво» і «місцеве самоврядування» як відокремлені категорії.

Встановлюючи загальне поняття державного будівництва і місце­вого самоврядування як державознавчої категорії, слід зазначити, що воно пов’язане перш за все з динамічною стороною організації публіч­ної влади, тобто з діями владних інституцій, посадових осіб щодо впровадження у практику основних ідей, начал державної організації політичного управління суспільством, вироблених на певному історич­ному етапі під впливом різноманітних факторів.

Під таким кутом поняття «державне будівництво і місцеве само­врядування» охоплює, власне, увесь процес формування, існування й розвитку системи публічної влади в суспільстві, тобто державного механізму та системи місцевого самоврядування. Цей процес поєднує в собі владно-впорядковуючий, цілеспрямований вплив на суспільство (зовнішньоорганізаційний аспект) з удосконаленням внутрішньої структури та порядку функціонування самого механізму публічної влади (внутрішньоорганізаційний аспект). Такий підхід можна назва­ти широким трактуванням терміна «державне будівництво і місцеве самоврядування».

Однак поряд із широким існує і більш вузьке розуміння державно­го будівництва та місцевого самоврядування, яке стосується організаційно-функціональної характеристики механізму публічної влади й охоплює питання, пов’язані виключно з організацією органів публічної влади, тобто характеризує структуру, функції, компетенцію, принципи, форми, методи діяльності органів державної влади і місце­вого самоврядування.

Правомірно використовувати поняття «державне будівництво» відокремлено, однак його зміст буде різнитися залежно від історично­го відрізку державотворчого процесу. Так, у радянський період понят­тя «державне будівництво» було синонімом поняття «радянське будів­ництво», а термін «місцеве самоврядування» практично не застосову­вався у зв’язку із повним одержавленням системи місцевих органів влади. У сучасних умовах, застосовуючи поняття «державне будівни­цтво», маємо на увазі процес формування державного апарату, не враховуючи систему місцевого самоврядування, оскільки більшість вчених розглядає місцеве самоврядування в Україні як відокремлену від державної підсистему публічної влади^[1]. З’ясовуючи поняття «міс­цеве самоврядування» в аспекті сучасної вітчизняної правої доктрини, слід мати на увазі, що воно може використовуватися для означення самостійної форми публічної влади, права населення на самостійне вирішення питань місцевого значення, інституту громадянського суспільства, управлінської діяльності органів та посадових осіб місцево­го самоврядування.

Виходячи із сформульованого поняття державного будівництва і місцевого самоврядування, можемо дати більш детальну характери­стику елементам, що становлять його зміст.

Якщо розглядати «державне будівництво і місцеве самоврядуван­ня» як процес формування, існування та розвитку державного меха­нізму та системи місцевого самоврядування, тобто у широкому зна­ченні, то його елементами будуть засади організації і функціонування публічної влади, у тому числі й засади здійснення перетворень щодо встановлення різних моделей організації влади; суб’єкти, які здійсню­ють перетворення; етапи розвитку державних та самоврядних інсти­туцій; порядок організації і проведення виборів чи порядок призна­чення відповідних посадових осіб у країні; системно-структурна ор­ганізація органів публічної влади.

Засади організації і функціонування публічної влади як елементи змісту державного будівництва та місцевого самоврядування дають можливість зробити висновок щодо ціннісних орієнтацій, ідей, кон­цепцій, підходів, які були закладені в основу організації влади. За до­помогою цього можна визначити характер системи управління, цен­тралізацію чи децентралізацію державного апарату, методи управлін­ня процесами державно-правового розвитку.

Елементом змісту державного будівництва і місцевого самоврядуван­ня у широкому значенні є суб’єкти, які включені у процес здійснення перетворень державного механізму та системи місцевого самоврядування. Аналізуючи, хто і в яких межах має можливість реально вливати на ці процеси, можемо визначити авторитаризм чи демократизм, колегіальність чи єдиноначальство владних структур, рівень реалізації принципу народ­ного суверенітету, розвитку громадянського суспільства.

Етапи розвитку державних та самоврядних інституцій дають мож­ливість виявити домінуючі тенденції розвитку організації влади, про­аналізувати фактори наступництва і змін у механізмі публічної влади. На підставі таких даних можна узагальнити досвід становлення і функ­ціонування владних інститутів, порівняти задекларовані принципи та реальну практику перетворень, що здійснюються в країні.

Говорячи про державне будівництво та місцеве самоврядування як процес формування державного механізму та системи місцевого само­врядування, слід враховувати і такий елемент, як порядок організації і проведення виборів чи призначення відповідних посадових осіб у країні, що дозволяє зробити висновок про технологію набуття і пере­дачі владних повноважень, процедури формування та ротації органів і посадових осіб публічної влади.

Системно-структурна організація органів державної влади і місце­вого самоврядування є найбільш комплексним елементом змісту «дер­жавного будівництва і місцевого самоврядування», оскільки характери­зує всю систему органів державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі й їх апарат, які включені у процес здійснення влади на ви­щому та місцевому рівні. Цей елемент дає можливість визначити види органів публічної влади, встановити місце і роль кожного з них у сус­пільстві й державі, охарактеризувати відносини цих органів між собою та з іншими елементами політичної системи, встановити їх структурну та функціональну сторони, рамки і способи їх владної діяльності.

Якщо ж розглядати «державне будівництво і місцеве самовряду­вання» у вузькому значенні, тобто як існуючу організацію системи органів публічної влади, то його елементами будуть принципи, функ­ції, компетенція, структура, основи, форми і методи діяльності зазна­чених органів. На наш погляд, дані юридичні показники доцільно надалі іменувати елементами організації й діяльності органів публічної влади. При цьому самі по собі вони характеризують не стільки сам процес формування державності чи владних інституцій, скільки ре­альний стан існуючої моделі організації влади. Водночас, якщо роз­глядати ці показники в аспекті їхньої еволюції, аналізуючи, як зміню­валися на певних історичних етапах функції, компетенція, форми чи методи діяльності державних та муніципальних органів, то їх цілком можна використовувати й для характеристики системно-структурної організації органів публічної влади як елементу змісту «державного будівництва і місцевого самоврядування» у широкому значенні.