2.1. Прості одиничні злочини

Одиничні злочини не є однаковими, а тому виникає необхідність в їх класифікації. Про значення класифікації дуже влучно висловлювався С.В. Познишев, зазначивши, що вона є «першим і надзвичайно важливим кроком, який повинен зробити дослідник будь-якої широкої та різноманітної групи явищ. Як метод вивчення, класифікація має подвійне значення для наукового дослідження: із зовнішнього боку, це захід, що вносить у вивчення систему і порядок, а з внутрішнього боку, це захід, що зумовлює повноту і правильність висновків вивчення»^[71].

Як відомо, класифікувати факти, предмети чи явища означає розподілити їх на окремі групи, класи, категорії відповідно схожості між ними та використовуючи для цього будь-яку їх спільну ознаку (підставу, критерій класифікації).

Класифікація (розподілення) злочинів, як і будь-яка інша наукова класифікація, повинна базуватись на визначених формально-логічних правилах. Ці правила вимагають, щоб: а) розподілення здійснювалось лише за однією чіткою підставою; б) обсяг членів класифікації дорівнював у своїй сумі обсягу поняття (явища), що класифікується, і члени розподілення при цьому взаємно виключали один одного; в) класифікація була послідовною і безперервною, тобто від родового поняття слід переходити до видових понять одного й того самого рівня^[72].

Обираючи критерії (підстави) для класифікації, необхідно звертати увагу на те, щоб вони не виходили за межі дослідження, відповідали особливостям об'єкта, мали відносну стабільність і не суперечили один одному^[73]. Тільки за умови дотримання зазначених правил класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою будовою.

На підставі визначення поняття злочину, яке надається в ч. 1 ст. 11 КК, неможливо зробити висновок про види одиничних злочинів. Це питання намагається вирішити наука кримінального права.

Наприклад. В.П. Малков справедливо вказував, що «одиничні злочини за своїми об’єктивними ознаками (особливостями дії та бездіяльності, а також наслідків) характеризуються вельми різноманітно. Одні з них за своєю зовнішньою формою настільки прості і очевидні, що не викликають будь-яких труднощів при кваліфікації їх як одиничних злочинів... Одиничність такого роду діянь обумовлюється вчиненням винною особою одної дії і настанням в результаті неї одного наслідку. Такі злочинні діяння в теорії кримінального права отримали назву простих злочинів»^[74].

До висловленого додамо, що, на нашу думку, проблема одиничного злочину виникає аж ніяк не через його природну єдність, тобто коли злочин вчиняється однією простою дією, а пов’язана із такими злочинами, які мають ускладнені склади, що надає їм зовнішньої схожості із множинністю. Отже практичне значення класифікації одиничних злочинів полягає в тому, що вона надає можливість відмежовувати окремі види цих діянь від випадків повторності чи сукупності злочинів.

Вивчення наукової літератури свідчить, що при класифікації одиничних злочинів майже всі науковці одностайно поділяють їх на дві групи — прості і складні (або ускладнені)^[75], а підставою для такого розподілу обирають законодавчу конструкцію складу злочину^[76]. Наприклад, Т.Е. Караєв, виділяючи злочини із простим складом і злочини зі складним складом, підкреслював, що підставою його класифікації є особливість структури складу, тобто спосіб описування в законі ознак злочину^[77].

А.Н. Трайнін зазначав, що особливість складних складів полягає в тому, що словесне вираження в них законодавчої думки ускладнене низкою привхідних моментів. Таке ускладнення може стосуватися як окремих ознак, що характеризують той чи інший елемент злочину (об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони), так і всього складу в цілому. В останньому випадку складний склад злочину законодавець формулює шляхом об'єднання декількох простих складів злочинів, які при цьому втрачають своє самостійне значення і виступають як складові частини одного єдиного складного делікту^[78].

Із цим твердженням, в принципі, можна погодитись, адже у склад злочину законодавець включає лише ті ознаки, які у своїй сукупності характеризують сутність діяння даного виду, свідчать про характер і ступінь його суспільної небезпечності. Конструкція кожного складу злочину за системним, кількісним і змістовним параметрами завжди відповідає конкретному діянню. Звідси логічним є те, що простому за конструкцією складу відповідає простий за змістом одиничний злочин, а складному складу — складний одиничний злочин. Влучно з нього приводу висловився А.М. Ораздурдиєв, який зазначав, що «злочин тому і називається простим, що весь йога зміст спрощений законодавцем до мінімально можливих меж»^[79].

Виходячи із висловленого, простим одиничним злочином можна вважати суспільно небезпечне діяння із простим складом злочину, в якому об'єктивні та суб'єктивні елементи не обтяжені (не ускладнені) додатковими ознаками^[80].

Так, до простих одиничних злочинів науковці відносять, наприклад, такі, в яких залежно від конструкції складу (матеріальний чи формальний) має місце «одне діяння або одне діяння і один наслідок»^[81]; або «одне злочинне діяння вчинене з однією формою вини»^[82]; або «одне діяння щодо одного об'єкта, що спричинило один наслідок»^[83]; або «одне злочинне діяння, один об'єкт і одна форма вини» тощо^[84].

Наприклад, простими злочинами з матеріальним складом є: крадіжка, де одна дія — таємне викрадення чужого майна і один наслідок — майнова шкода власнику; вбивство, де дія (чи бездіяльність) спричиняє смерть потерпілого. Простими злочинами із формальним складом є, наприклад, погроза вбивством, давання хабара тощо.

Більш широке розуміння простого одиничного злочину пропонував М.І. Бажанов, думку якого ми поділяємо. Він зазначав, що, передусім, це є випадки, коли «одному діянню (бездіяльності) відповідає один наслідок, виписаний в кримінальному законі», однак простий одиничний злочин може мати місце і за наявності одної дії, що спричинила декілька наслідків, визначених в законі. Простими М.І. Бажанов вважав також злочини з двома діями і злочини з альтернативними діями. Таким чином, на думку цього науковця, простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії (бездіяльності) і одного наслідку або однієї дії і декількох наслідків, або, нарешті, альтернативних дій^[85].

Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок, що простим одиничним є однооб'єктний з формальним чи матеріальним складом злочин, що характеризується однією формою вини і наявністю однієї дії (бездіяльності) чи однієї дії (бездіяльності) і одного наслідку, або альтернативними діями чи наслідками.

Прості одиничні злочини не містять ознак, які надають їм зовнішньої схожості із множинністю злочинів, а тому при їх кваліфікації звичайно і не виникає труднощів при відмежуванні цих одиничних злочинних діянь від множинності злочинів.

2.2. Складні (ускладнені) одиничні злочини

Інша справа із складними (ускладненими) одиничними злочинами. Вони характеризуються більш складною структурою складу злочину порівняно із простими одиничним злочинами. їхня об’єктивна чи суб’єктивна сторони мають додаткові ознаки, які надають таким злочинам зовнішньої схожості зі множинністю, що викликає проблеми в їх розмежуванні з останньою і правильній кваліфікації. Тому при вивченні одиничних злочинів криміналісти завжди приділяли найбільшу увагу аналізу ознак і видів саме складних одиничних злочинів. При цьому їх визначення і класифікації дуже відрізняються одна від іншої

Так, А.С. Нікіфоров під складними злочинами розумів «злочини, які об’єднують або передбачають різнорідні злочинні дії»^[86]. Дане цим автором визначення відображає лише одну з можливих ознак складного злочину — наявності в його структурі множинності злочинних дій. Проте не завжди дії, що входять до складного злочину, є злочинними і різнорідними. Скажімо, продовжувана крадіжка, що здійснюється шляхом вчинення декількох тотожних дрібних викрадень чужого майна, кожне з яких, взяте окремо, є адміністративно караним діянням.

Н.Ф. Кузнецова вказувала, що складний злочин характеризується або «декількома діями, або злочинний наслідок складається з низки окремої, більш дрібної шкоди, причому кожна з цієї шкоди не має самостійного значення, або єдина шкода спричиняється особливим способом, або злочин спричиняє дві шкоди, щодо яких мають місце дві різні форми вини»^[87]. Вочевидь, це визначення містить у собі характеристику окремих видів складних одиничних злочинів, не називаючи їх.

Деякі вчені до позначених вище двох ознак складного злочину (множинності дій або наслідків) додають ще ознаку посягання на два чи більше об'єктів^[88]. Інші дослідники у визначенні складного одиничного злочину крім юридичних критеріїв вказують і на соціальні, тобто підкреслюють соціальну обумовленість складного злочинного діяння. Наприклад, на думку В.Ф. Дьоміна. «суспільно небезпечні діяння, які визначені кримінальним законом як складні злочини, в соціальній дійсності співвідносяться між собою як необхідний компонент, етап, спосіб або засіб для досягнення злочинної мети або як форма прояву злочинної поведінки»^[89].

Б.М. Леонтьев та І.М. Тяжкова деталізують своє визначення, наголошуючи, що «складними одиничними злочинами є діяння, які посягають на декілька об'єктів, характеризуються ускладненою об'єктивною стороною, наявністю двох форм вини або додаткових наслідків»^[90]. Майже те саме зазначає і Т.Г. Черненко, вказуючи, що «складними одиничними злочинами є діяння, що посягають на два чи більше об’єктів, а також характеризуються ускладненою об’єктивною чи суб’єктивною стороною»^[91].

До наведених наукових позицій додамо, що у літературних джерелах існує пропозиція щодо заміни терміна «складний злочин» на термін «ускладнений злочин». Так, М.І. Бажанов справедливо вказував, що «саме найменування злочинів складними викликає сумніви, хоча б тому, що багато авторів іменують складними і складені злочини. Однак не можна однаковим терміном визначати і спільність явищ, і одне з цих явищ». Професор зазначав, що у «стародавній» літературі для цих випадків використовувалися терміни «ускладнена форма злочинних діянь», «ускладнені злочини» тощо, і запропонував останній термін для визначення складних злочинів^[92]. Термін «ускладнений злочин» і, на нашу думку, є найбільш прийнятним, а тому буде використовуватись нами надалі.

Отже, ускладнений одиничний злочин можна визначити як таке суспільно небезпечне діяння, у складі злочину якого об'єктивні чи суб'єктивні елементи обтяжені (ускладнені) додатковими ознаками або в одному складі об'єднано декілька простих складів злочинів, які при цьому втратили своє самостійне значення і виступають як складові частини одного єдиного злочину.

2.3. Види ускладнених злочинів

У сучасній науковій літературі питання щодо видів ускладнених одиничних злочинів є дискусійним і вирішується різним чином.

Найчастіше ускладнені (складні) злочини поділяють на триваючі, продовжувані і складені^[93]. Втім, зустрічаються і більш розгорнуті класифікації.

Зокрема, Н. Ф Кузнецова відносить до складних злочинів продовжувані. складені, триваючі, злочини, кваліфіковані наявністю додаткових тяжких наслідків і злочини з двома діями^[94]. Аналогічну позицію займає і Г.Г. Криволапов^[95].

Із такою думкою не погоджується В.П. Малков, вказуючи, що «для виділення злочинів, кваліфікованих наявністю додаткових тяжких наслідків в якості особливого різновиду складних злочинів немає достатніх підстав, такі злочини є різновидом складених злочинів»^[96]. До своєї оновленої класифікації цей вчений крім триваючих, продовжуваних і складених злочинів включає також злочини, в основі яких містяться повторні або альтернативні дії^[97].

А.А. Піонтковський виділяв триваючі, продовжувані, складені злочини і злочини, так званого, збирального характеру. Під останніми автор розумів такі діяння, які утворюються із двох чи більше злочинних діянь, сукупність яких кримінальним законом визнається єдиним злочином, що має підвищену суспільну небезпеку^[98].

Б.М. Леонтьев та І.М. Тяжкова поділяють складні одиничні злочини на триваючі, злочини з альтернативними діями, складені, продовжувані, а також злочини, ускладнені додатковими тяжкими наслідками і наявністю двох форм вини щодо різних наслідків^[99].

І.Б. Агаєв пропонує власну класифікацію складних злочинів, а саме: продовжувані, триваючі, складені, злочини, що утворені альтернативними діями і злочини, що утворені неодноразовими діями^[100].

До класифікації, що пропонує В.І. Малихін. входять складені злочини, злочини з двома діями, злочини з альтернативними діями, триваючі, продовжувані і злочини, що складаються із повторних дій^[101].

Достатньо розгорнуту класифікацію пропонує Т.Г. Черненко, на погляд якої до числа складних одиничних злочинів належать наступні їх види: триваючі, продовжувані, складені, злочини з альтернативними діями, злочини, що складаються із неодноразових дій, злочини з альтернативними наслідками, злочини із тотожними наслідками^[102].

Щодо змісту запропонованих вище класифікацій й вельми слушною нам здається точка зору М І. Бажанова, згідно з якою, якщо виходити з того, що в складних деліктах складною виявляється їх структура, то такою складністю ні злочини з двома діями, ні злочини з альтернативними діями не відрізняються. Навряд чи можна вважати спекуляцію, що передбачає скупку і перепродаж товарів за умов, вказаних в ст. 154 КК (мається на увазі КК УРСР 1960 р. — авт.), складним злочином. Неможна цього сказати і стосовно, наприклад, такого злочину з альтернативними діями, який передбачений в ч. 1 ст. 107 КК (КК УРСР 1960 р. — авт.) — умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що спричиняють фізичний біль^[103].

Характерною особливістю злочину з альтернативними діями є вказівка в законі на декілька різних дій. вчинення хоча б однієї з яких: а) достатньо для визнання злочину закінченим (якщо злочин із формальним складом, наприклад, за ч. 1 ст. 263 КК) або б) призводить до настання суспільно небезпечних наслідків (якщо злочин із матеріальним складом, наприклад, за ч. 2 ст. 366 КК). Отже вважаємо, що злочини з альтернативними діями не містять у своїх складах ознак, які б надавали їм зовнішньої схожості із множинністю. Вони є простими одиничними діяннями і зазвичай не створюють проблем при кваліфікації.

Сам М І. Бажанов видами ускладнених одиничних злочинів вважав триваючі, продовжувані, складені, а також злочини, кваліфіковані настанням додаткових тяжких наслідків^[104].

Підсумовуючи результати аналізу наведених класифікацій зазначимо наступне. Будь-яка наукова класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою побудовою лише за умови дотримання формально-логічних правил, про які йшлося вище. Одним із цих правил є дотримання вимоги, щоб розподілення об'єктів класифікації базувалось на єдиному критерії. Якщо під цим кутом зору розглянути запропоновані науковцями класифікації складних одиничних злочинів, то можна зробити висновок, що правила дихотомічного розподілу понять ними не завжди витримуються, бо в один ряд ставляться злочини, які мають складний склад і злочини, що характеризуються простим складом.

Так, виділення двооб'єктних злочинів, складених злочинів, злочинів, ускладнених додатковими тяжкими наслідками чи наявністю двох форм вини щодо різних наслідків, засновано на конструктивних особливостях їхніх складів. Кожному із цих складних одиничних злочинів відповідає складний за законодавчою конструкцією склад злочину: злочину кваліфікованому за наслідками — склад з двома формами вини (зі змішаною виною); злочину з декількома об'єктами (поліоб'єктному) — склад з декількома об'єктами, нарешті, складеному злочину відповідає склад, що містить у собі ознаки двох чи більше інших самостійних складів злочинів.

У той же час, специфічний характер триваючих і продовжуваних злочинів обумовлений зовсім не складністю їхніх законодавчих конструкцій, а особливим складним характером злочинної поведінки суб'єкта. А тому один і той самий злочин в одних випадках може вчинятися як продовжуваний або триваючий а в інших — одним простим актом поведінки винного (як одноактний злочин). Скажімо, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) може бути продовжуваним злочином за у мови його вчинення не одноактною дією, а окремими, роз'єднаними у часі тотожними діяннями (етапами), кожен з яких є продовженням одного й того самого діяння за наявності загальної мети і єдиного умислу.

Вирішення питання про наявність триваючого злочину також залежить не від конструкції його складу, а від часу припинення (присічення) злочинної діяльності. Тільки за умови, якщо злочинне посягання не припиняється в момент вчинення, і діяння, так би мовити, «розтягується у часі», триває певний час на стадії закінченого злочину, його склад набуває триваючого характеру.

Отже, підставою для виділення триваючих і продовжуваних злочинів є специфічний механізм злочинної діяльності, психологічний зміст злочинів, а не конструктивні особливості їхніх складів.

Таким чином, вважаємо, що розглядати в одному класифікаційному ряді триваючі, продовжувані злочини і діяння, що мають ускладнені склади неприпустимо, тому що при цьому порушується закономірність у побудуванні класифікації, ускладнюється можливість її застосування у практичній діяльності.

Заради справедливості зазначимо, що окремі науковці звертали увагу на певні суперечності у своїх класифікаціях ускладнених одиничних злочинів. Зокрема. В.П Малков вказував, що будь-яка класифікація є умовною і іноді буває так, що «у злочинах, які належать до складених, інколи мають місце ознаки продовжуваних, а у злочинах з альтернативними діями — ознаки триваючих»^[105].

Однак, на нашу думку, не ознаки продовжуваного злочину будуть міститися у складеному злочині, а злочин одночасно може бути складеним за своєю конструкцією і, за певних умов його вчинення. триваючим або продовжуваним Так, примушування давати показання, поєднане із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 373 КК) — завжди є складеним деліктом, але особливий характер злочинної поведінки суб'єкта може перетворити його у продовжуваний злочин. Так само, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) — це складений злочин, однак він може набувати характер продовжуваного заволодіння майном.

Прикладами триваючих складених злочинів можуть слугувати незаконне позбавлення волі людини, вчинене із застосуванням зброї (ч. 2 ст. 146 КК), втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, поєднана із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 393 КК) тощо. Скажімо, початком втечі буде залишення місця позбавлення волі, а закінчиться цей злочин або затриманням винного або з'явленням його з повинною. Незаконне позбавлення волі почнеться з дій. що позбавляють потерпілого особистої волі, а припишіться з моменту його звільнення.

Таким чином, на нашу думку, до ускладнених одиничних злочинів слід відносити лише ті діяння, які мають ускладнену (складну) законодавчу конструкцію. Згідно з чинним КК України такими є: складені злочини та злочини з похідними наслідками^[106].

Щодо злочинів, які складаються із двох дій (наприклад, за ст. 353 КК) чи з альтернативних дій (наприклад, за ч. 1 ст. 366 КК), то, як зазначалося, за законодавчою конструкцією вони є простими діяннями. Злочини, які складаються із неодноразових дій (тобто такі, у складі яких передбачається ознака систематичності дій)^[107], в кримінальному законодавстві України наразі не передбачені, отже виділяти їх в якості окремого виду одиничних злочинів підстав немає,

У той же час, не слід забувати, що будь-які одиничні злочини є структурними елементами множинності злочинів. А тому не викликає сумніву, що триваючі, продовжувані та інші названі вище злочини об'єднує те, що з тих чи інших підстав вони зовні дуже схожі зі множинністю, і правоохоронні органи зазнають найбільше труднощів, коли надають їм правову оцінку, визначаючи, чи одиничний злочин або множинність мають місце в діянні особи. Помилкова оцінка вчиненого як одиничного злочину, чи, навпаки, як множинності може призвести до того, що правопорушник або уникне справедливого покарання, або буде підданий більш суворим заходам державного примусу, ніж він заслуговує. Ось чому, дуже важливо правильно розпізнавати у вчиненому одиничні злочини та їх види, а також відмежовувати їх від випадків множинності.

Якщо в цьому аспекті подивитись на визначену проблему і в якості критерію для класифікації обрати суто кількісну ознаку — множинність злочинів (два чи більше діяння), з одного боку, і одиничний злочин — з іншого, то цілком прийнятно ставити в один ряд триваючі, продовжувані, складені і будь-які інші одиничні злочини і розглядати їх як структурні елементи множинності.

Наведеними міркуваннями і пояснюється вибір об’єктів цього дослідження. Ми розглянемо лише ті види одиничних злочинів, які зовні схожі із множинністю, а тому вважаються найбільш проблемними діяннями у слідчо-судовій практиці.