Печать
PDF

Розділ ХІІ Злочини проти безпеки виробництва - § 2. Злочини у сфері безпеки праці

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

§ 2. Злочини у сфері безпеки праці

Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК). У Кримінальному кодексі цей злочин визначено як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадя­нином — суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого...».

Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами безпека праці — це «стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідли­вих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень»[2].

Потерпілими від злочину можуть бути тільки особи, які мають по­стійний чи тимчасовий зв’язок з певним підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю громадянина - суб’єкта під­приємницької діяльності. Це особи, які безпосередньо працюють, при­були у відрядження, на практику або стажування, та інші особи, діяль­ність яких пов’язана з даним виробництвом. Порушення вимог законо­давства про охорону праці, що заподіяло шкоду життю або здоров’ю інших громадян, які не пов’ язані із зазначеним виробництвом (напри­клад, особи, які випадково опинилися на території підприємства, уста­нови, організації), тягне відповідальність за статтями про злочини у сфе­рі службової діяльності або злочини проти життя і здоров’я особи.

Діяння визначено у ст. 271 КК як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці...». Диспози­ція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодавчих та інших нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, інструкцій, по­ложень, норм, вказівок, стандартів тощо). Ці акти встановлюють пра­вила з охорони праці, що містять різноманітні вимоги до охорони праці. За характером вимог та їх галузевої спрямованості розрізняють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних належать правила, що регулюють питання охорони праці у всіх галузях вироб­ництва. Це Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. (у редакції від 21 листопада 2002 р.)[3], а також окремі правила держав­них міжгалузевих і галузевих актів, що містять вимоги безпеки для всіх галузей виробничої діяльності (наприклад, вимога про проведен­ня первинного інструктажу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимоги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.

Статтею 271 КК не охоплюються порушення спеціальних правил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних інших), правил безпеки на вибухонебезпечних підпри­ємствах (цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки на виробни­цтві, правил безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд. Порушення таких правил кваліфікуються за статтями 272-275 КК.

Порушення вимог про охорону праці найчастіше полягають у від­сутності необхідного інструктажу або поверховому інструктажі з тех­ніки безпеки, недостатньому нагляді за дотриманням правил охорони праці, неогородженні рухомих частин механізмів, незадовільному санітарно-гігієнічному стані виробничих приміщень і робочих місць, несправності робочого устаткування, інструментів та ін.

За частиною 1 ст. 271 КК наслідком злочину є «шкода здоров’ю потерпілого». Необхідно встановлювати причинний зв’язок між по­рушенням правил і цим наслідком.

Суб ’єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб’єкт злочину — службова особа підприємства, установи, орга­нізації незалежно від форми власності або громадянин — суб’єкт під­приємницької діяльності. За статтею 271 КК можуть відповідати лише ті службові особи, які на підставі наказу адміністрації, посадової ін­струкції чи відповідно до займаної посади мають спеціальні обов’язки з охорони праці на певній ділянці роботи або контролю за їх виконан­ням. Ними можуть бути особи, які спеціально відповідають за забез­печення виробничо-технічної дисципліни на підприємстві чи на окре­мих його ділянках або керують виконанням тих чи інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.

У частині 2 ст. 271 КК встановлено відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Допущене службовою особою порушення, якщо воно спричинило вказані в ч. 1 або ч. 2 ст. 271 КК наслідки та заподіяло одночасно іс­тотну шкоду підприємству, організації або громадянам чи інші тяжкі наслідки, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 271 і 367 КК.

 

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підви­щеною небезпекою (ст. 272 КК) може мати місце на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого.

Численні роботи, що виконуються на виробництві, характеризу­ються підвищеною небезпекою, оскільки ймовірність настання небез­печної шкоди при їх виконанні є набагато вищою, ніж за звичайних робіт. Це роботи в гірничому і будівельному виробництвах, з високо­токсичними промисловими отрутами або електрозварювальні роботи та ін. Порушення правил безпеки при виконанні таких робіт може при­звести, наприклад, до обвалів у шахтах, значних за кількістю потерпі­лих нещасних випадків, падіння людей із висоти, спричинення значної матеріальної шкоди.

Основним безпосереднім об ’єктом цього злочину є безпека праці при виконанні робіт із підвищеною небезпекою.

Потерпілим унаслідок злочинних діянь, передбачених ст. 272 КК, є працівник виробництва. За загальним правилом, у випадках заподі­яння шкоди стороннім особам відповідальність настає або за злочин у сфері службової діяльності (наприклад, службова недбалість — ст. 367 КК), або за злочин проти життя і здоров’я особи (статті 119, 128 КК). Разом із тим у певних випадках, спеціально передбачених відпо­відними правилами безпеки проведення робіт з підвищеною небез­пекою, сторонні особи, як і працівники виробництва, можуть бути визнані потерпілими від злочину, передбаченого ст. 272 КК[4].

Діяння описано у ст. 272 КК як «Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві...». Перелік таких робіт є в нормативно- правових актах. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. (ч. 2 ст. 30) перелік таких робіт затверджується Державним комітетом з нагляду за охороною праці[5]. Цей перелік має чинність на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та видів їх діяльності. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах і рудниках, підземна геологорозвідка, укладення великогабаритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механіз­мів, електрозварювальні роботи та ін. Для встановлення протиправ- ності діяння необхідно також звертатися до нормативно-правового акта (галузевого або міжгалузевого), яким визначені правила безпеки під час проведення відповідних робіт, що входять до Переліку, маю­чи на увазі, що у даному випадку має значення не галузь виробництва, а сам характер таких робіт.

За статтею 272 КК може наставати відповідальність і при порушен­ні правил безпеки під час виконання робіт з підвищенною небезпекою у зв’язку з підприємницькою діяльністю, яка здійснюється без перед­баченої законом державної реєстрації чи без одержання ліцензії на види діяльності, які підлягають ліцензуванню, або з порушенням умов та­кого ліцензування, а також при зайнятті забороненими видами підпри­ємницької діяльності або діяльності за яку відповідальність установ­лено окремими статтями Особливої частини КК. У випадках поєднан­ня порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищенною небезпекою з діяннями, передбаченими іншими статтями Особливої частини КК, вчинене має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ст. 272 КК та відповідною статтею Особливої частини КК, наприклад статтями 202-204, 263 (п. 10 постанови Пленуму Вер­ховного Суду України від 12 червня 2009 р.).

Порушення правил безпеки може бути допущене шляхом дії (на­приклад, використання для кріплення перекриття штреків бракованих стійок) або бездіяльності (наприклад, незабезпечення на висоті без­печними пристосуваннями: приймальними площадками, захисними щитами та ін.) або в їх поєднанні (наприклад, направлення робітників на виконання робіт із підвищеною небезпекою без попереднього об­стеження місця цих робіт та складання акта про таке обстеження).

Наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків; заподіяння шкоди здоров’ю потерпі­лого. Між порушеннями правил безпеки при виконанні робіт із підви­щеною небезпекою і вказаними наслідками необхідно встановлювати причинний зв’язок.

Із суб ’єктивної сторони злочин, що розглядається, характеризу­ється змішаною або необережною формами вини.

Суб’єкт — особа, яка зобов’ язана дотримувати правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою. Це можуть бути гро­мадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, службові особи (ке­рівники робіт, інженерно-технічні працівники), технічні службовці, працівники, що безпосередньо виконують роботи.

Частина 2 ст. 272 КК встановлює більш сувору відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.