Розділ VIII Злочини у сфері господарської діяльності

 

§ 1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності

Родовим об ’єктом злочинів, включених до розділу VII Особливої частини КК, є суспільні відносини у сфері господарської діяльності. Економічний зміст цих відносин характеризується тим, що вони ви­никають з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднім об ’єктом злочинів виступають суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. Так, до скла­ду злочину, передбаченого ч. 2 ст. 202 КК, входять суспільні відносини у сфері банківської діяльності, надання фінансових послуг і професій­ної діяльності на ринку цінних паперів. При вчиненні деяких злочинів одночасно має місце посягання і на додаткові безпосередні об’ єкти, наприклад на життя та здоров’я людини чи власність — при протидії законній господарській діяльності.

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяль­ності законодавець пов’язує з розміром предмета злочину, наприклад з великим розміром бюджетних коштів при порушенні законодавства про бюджетну систему України. При визначенні такого розміру в не­оподатковуваних мінімумах доходів громадян слід виходити з того, що один мінімум дорівнює податковій соціальній пільзі, яка становить передбачену законом кількість процентів від офіційно встановленої мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року: в 2004 р. — 30 % (61 грн 50 коп.); у 2005 р. — 50 % (131 грн); у 2006 р. — 50 % (175 грн); у 2007 р. — 50 % (200 грн); у 2008 р. — 50 % (257 грн 50 коп.); у 2009 р. — 50 % (302 грн 50 коп.) (п. 22.5 Закону України «Про по­даток з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р.¹). Таким чином визначений неоподатковуваний мінімум доходів громадян застосовується для кваліфікації діянь, учинених після 1 січня 2004 р. При кваліфікації продовжуваного злочину, який починався і закінчувався в періоди, коли діяли різні неоподатковувані мінімуми доходів громадян, слід виходити з кількості таких мінімумів, вирахуваних за кожний період окремо.

З об ’єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчинюються шляхом дії (фіктивне підприємництво, конт­рабанда тощо). Окремі злочини можуть виявитися в бездіяльності (наприклад, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті).

Більшість диспозицій статей про ці злочини є бланкетними, тому встановлення ознак об’єктивної сторони злочинів передбачає звернен­ня до нормативних актів господарського, цивільного, митного, подат­кового законодавства та ін.

Значна частина злочинів у сфері господарської діяльності мають формальні склади і вважаються закінченими з моменту вчинення вка­заних у законі дій, наприклад з моменту вчинення хоча б однієї неза­конної дії з підакцизними товарами. Є злочини з так званим матеріаль­ним складом, для об’єктивної сторони яких необхідно встановити також настання суспільно небезпечних наслідків, наприклад при до­веденні до банкрутства.

Суб’єктивна сторона більшості цих злочинів характеризується умисною формою вини. Для деяких злочинів обов’язковими є мотив або мета їх вчинення. Зокрема, розголошення комерційної та банків­ської таємниці вчинюється з корисливих чи інших особистих мотивів, а збирання відомостей, що становлять таку таємницю, — з метою роз­голошення чи іншого використання цих відомостей.

Суб’єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. Є злочини зі спеціальним суб’єктом: підприємець, службова особа або засновник (учасник) суб’єкта госпо­дарської діяльності та ін.

Залежно від безпосереднього об’єкта злочини у сфері господарської діяльності можна поділити на такі групи:

1)  злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199, 200, 201, 207, 208, 210, 211, 212, 212¹, 204, 215 і 216 КК);

2)  злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та ін­шої діяльності суб’єктів господарювання (статті 202, 203, 203¹, 205, 206, 209, 209¹, 213, 214, 228, 229, 231 і 232 КК);

3)  злочини у сфері банкрутства (статті 218, 219, 220 і 221 КК);

4)   злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 223, 223¹, 223², 224, 232¹ і 232² КК);

5)   злочини у сфері обслуговування споживачів і захисту їх прав (статті 217, 225, 226 і 227 КК);

6)  злочини у сфері приватизації державного і комунального майна (статті 233, 234 і 235 КК).