Печать
PDF

Розділ XV Звільнення від кримінальної відповідальності - § 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

 

§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

1.  У статті 45 КК встановлено: «Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звіль­няється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і по­вністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду». Вочевидь, що в даному випадку закон передбачає обов’язкове і без­умовне звільнення особи від кримінальної відповідальності.

2.  Передумовою такого звільнення є вчинення особою вперше зло­чину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжко­сті, тобто умисного або необережного злочину, за який законом перед­бачено покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання (ч. 2 ст. 12, статті 24, 25 КК), або необе­режного злочину, за який законом передбачено покарання в виді по­збавлення волі на строк не більше п’яти років (ч. 3 ст. 12, ст. 25 КК). Це, наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при переви­щенні меж необхідної оборони чи при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця (статті 118, 124 КК), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК), необережне знищення або пошко­дження майна (ст. 196 КК) та ін.

Будь-який із зазначених злочинів визнається вчиненим уперше, якщо: 1) його вчинення фактично мало місце перший раз або 2) його вчинено хоча б і у другий раз, але за перший злочин закінчилися стро­ки давності, погашена судимість тощо.

3.  Підставою звільнення від кримінальної відповідальності в цьому разі є дійове каяття особи. Таке каяття характеризується трьома еле­ментами, взятими в сукупності, а саме: 1) щирим розкаянням; 2) ак­тивним сприянням розкриттю злочину; 3) повним відшкодуванням завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає підставу звільнення від криміналь­ної відповідальності за ст. 45 КК.

Щире розкаяння передбачає усвідомлення особою своєї вини у вчи­неному злочині, щирий жаль щодо його вчинення та осуд своєї пове­дінки.

Активне сприяння розкриттю злочину — це будь-які дії особи, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встанов­ленні обставин даної справи, а також осіб, причетних до вчиненого злочину.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди означає задоволення в повному обсязі розумних претензій по­терпілого, що ґрунтуються на матеріалах справи. Повне відшкодуван­ня завданих збитків може виражатися у відновленні попереднього стану предмета посягання (наприклад, ремонт речі), виправленні по­шкодженого майна, поверненні викрадених речей, заміні їх іншими або приблизно рівноцінними за вартістю, сплаті відповідної суми гро­шей або в іншій формі компенсації. Повне усунення заподіяної шкоди передбачає інші засоби загладжування шкоди, наприклад прилюдне вибачення за нанесені образи, виклик «швидкої допомоги» після запо­діяння поранення та ін.

Відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути добро­вільним. Воно відсутнє, наприклад, у випадках, якщо здійснюється під якимись умовами, наприклад, подання письмової заяви потерпілим про прощення особи, яка вчинила злочин, про його відмову від будь-яких претензій до цієї особи в майбутньому тощо. Відшкодування збитків або усунення шкоди може бути здійснене не тільки винним, а й інши­ми особами (наприклад, батьками неповнолітнього, родичами, близь­кими і т. д.). Важливо, щоб ініціатива стосовно такого відшкодування виходила саме від особи, яка вчинила злочин, і вона об’єктивно не мала можливості зробити це особисто (наприклад, через відсутність власних коштів, перебування під арештом тощо).