Печать
PDF

Глава 88 Виконання заповіту

Posted in Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Призначення виконавця заповіту

1. Заповідач має право призначити виконавця заповіту — особу, яка стежитиме за додержанням розпоряджень, що містяться у заповіті, і виступатиме своєрідним гарантом здійснення волі спадкодавця. Метою призначення виконавця заповіту є захист інтересів спадкоємця за заповітом, який може не дізнатися своєчасно про відкриття спадщини (наприклад, перебуваючи у відрядженні, проживаючи в іншій країні тощо). Натомість виконавець заповіту до появи спадкоємця виконує дії щодо охорони спадщини, управляє нею, вживає інших заходів для охорони інтересів спадкоємця.

Виконавцем заповіту може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст.ст.31, 32 ЦК) або юридична особа. Правоздатність останньої виникає з моменту її створення та реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється з моменту її ліквідації або реорганізації та виключення із зазначеного Реєстру (ст.91 ЦК).

Якщо заповідач призначив спадкоємцями кількох осіб, виконання заповідального розпорядження може бути покладене на будь-яку з цих осіб на вибір спадкодавця.

Виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом. Це може мати місце у випадку, коли заповіт складено на користь лише однієї особи. Тоді виконавцем призначається інша особа, яка може бути спадкоємцем за законом, а може бути взагалі сторонньою особою, що не є спадкоємцем цього спадкодавця.

2. ЦК передбачає два випадки призначення виконавця заповіту не самим заповідачем, а іншими особами: по-перше, за ініціативою спадкоємців (ст.1287 ЦК); по-друге, за ініціативою нотаріуса (ст.1288 ЦК).

У свою чергу спадкоємці можуть визначити виконавця заповіту у двох випадках:

1) вони мають право пред'явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача через тяжку хворобу, втрату дієздатності. При цьому в суді вони мають довести неможливість виконання заповіту призначеним виконавцем;

2) вони мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від його виконання.

Виконавець заповіту призначається за взаємною згодою спадкоємців. Але якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного з них може бути призначений судом.

З ініціативи нотаріуса виконавець заповіту може бути призначений, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

З тексту ст.1288 ЦК випливає, що у даному випадку необхідна наявність таких умов: а) призначення виконавця заповіту потребують інтереси спадкоємців; б) заповідач не призначив виконавця заповіту або він відмовився від виконання заповіту, або виконавець заповіту був усунений від його виконання.

При цьому нотаріус призначає виконавця заповіту за місцем відкриття спадщини. Призначаючи виконавця заповіту, нотаріус повинен керуватися положеннями ст.1286 ЦК щодо того, що виконавець має бути повністю дієздатною фізичною особою чи юридичною особою, зареєстрованою належним чином, тощо.

3. Особа призначається виконавцем заповіту з її згоди. Остання витребовується нотаріусом і може бути оформлена як самостійна заява, що додається до заповіту або ж зазначається на самому заповіті чи в окремому документі. Хоча у ст.1289 ЦК не міститься вказівки на випадки, коли згода додається до заповіту як окремий документ, однак для деяких ситуацій та чи інша форма згоди виконавця випливає із сенсу інших норм ЦК. Наприклад згідно зі ст.1249 ЦК зміст секретного заповіту має бути невідомим навіть нотаріусу. Отже, у випадках складення секретного заповіту згода виконавця не може бути виражена у самому заповіті, але можливе подання її у вигляді спеціального документа.

Згода бути виконавцем заповіту від особи, яку призначає виконавцем заповідач, може бути отримана у момент призначення, тобто за життя спадкодавця. Проте якщо йдеться про секретний заповіт або виконавець заповіту призначається після смерті заповідача-спадкодавця, то згода бути виконавцем заповіту може бути отримана після відкриття спадщини, тобто після смерті спадкодавця. У кожному разі така "наступна" згода має бути подана до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

 

2. Повноваження виконавця заповіту

1. Повноваження виконавця заповіту в ст.1290 ЦК визначаються як сукупність обов'язків цієї особи, що є дещо незвичним (адже повноваження у приватноправовому сенсі — це право однієї особи діяти від імені, в інтересах і за рахунок іншої особи —ст.ст.237, 240, 241, ч.З ст.1290 ЦК), але загалом припустимим.

При цьому на виконавця заповіту покладаються обов'язки двох видів:

1)  спрямовані на забезпечення інтересів спадкоємців;

2)  спрямовані на забезпечення інтересів інших осіб.

2. Зокрема, виконуючи обов'язки першого виду, виконавець заповіту відповідно до обсягу наданих йому повноважень (покладених на нього обов'язків) повинен:

1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна. Такі дії можуть полягати у встановленні місцезнаходження всього майна, вжитті заходів для охорони спадщини, а саме: в описуванні та передачі майна на зберігання певним особам або спадкоємцям до появи всіх спадкоємців з метою запобігання можливого псування, загибелі чи розкрадання майна. При цьому виконавець заповіту вживає заходів щодо охорони всієї спадщини, а не лише того майна, яке зазначене у заповіті-

2) вжити заходів до повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини. З цією метою він розшукує спадкоємців, виявляє кредиторів та боржників спадкодавця. Своєчасне повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів про відкриття спадщини має важливе значення для реалізації їх прав, оскільки законом встановлений 6-місячний строк для прийняття спадщини,  пропущений якого без поважних причин спричиняє втрату права на отримання спадщини;

3)  вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань (наприклад витребувати майно, яке входить до складу спадщини, але знаходиться в інших осіб);

4) управляти спадщиною, якщо до її складу входить майно, яке потребує управління, або майно, для якого встановлено особливий порядок його зберігання. Це можуть бути: грошові суми та цінні папери; монетарні метали; цінні рукописи, що мають історичне або наукове значення; зброя; харчові продукти тощо. Повноваження виконавця заповіту з управління спадщиною полягають у передачі майна на зберігання відповідним органам, утриманні, догляді, а також вчиненні інших дій для підтримання майна в належному стані до появи всіх спадкоємців;

5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті, відповідно до змісту останнього, спеціальних заповідальних розпоряджень тощо.

2. Виконуючи обов'язки, спрямовані на забезпечення інтересів інших осіб, виконавець заповіту повинен:

1)  забезпечити одержання частки в спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку в спадщині (ст. 1241 ЦК);

2)  забезпечити виконання спадкоємцями інших дій, до яких вони були зобов'язані заповітом (щодо заповідального відказу, передачі сервітуту, вчинення певних дій немайнового характеру тощо —ст.ст. 1237-1240, 1246 ЦК).

Слід зазначити, що перелік обов'язків виконавця заповіту є вичерпним, крім випадків, коли заповідач зазначає у заповіті додаткові обов'язки, які покладаються ним на виконавця з часу відкриття спадщини.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини видає виконавцю заповіту відповідний документ, який підтверджує його повноваження (у цьому випадку маються на увазі повноваження саме як право виконавця заповіту виступати від імені спадкоємців тощо). Після виконання покладених на нього функцій виконавець заповіту повертає нотаріусу документ, що посвідчував його повноваження.

 

3. Право виконавця заповіту на плату за виконання заповіту

1. Стаття 1291 ЦК зазначає право виконавця заповіту вимагати плату за виконання своїх повноважень. Заповідач може одразу зазначити в заповіті, що певна сума або частина майна переходить до виконавця заповіту як плата за виконання ним своїх повноважень. Останній може отримати цю винагороду в натурі або у грошах зі складу спадщини. Якщо виконавець відмовився або був усунений від виконання заповіту, то право на винагороду він втрачає.

Якщо розмір винагороди не був визначений заповідачем, спадкоємці та виконавець заповіту можуть самі домовитися щодо розміру плати за виконання останнім своїх повноважень. Цю винагороду виконавець також може отримати зі складу спадщини (в натурі або у грошах). Якщо між виконавцем заповіту та спадкоємцями не досягнуто згоди щодо розміру винагороди, то вона визначається судом.

Якщо у процесі виконання заповіту виконавець зазнав додаткових витрат, пов'язаних з охороною спадкового майна, управлінням ним тощо, то, незалежно від отриманої винагороди за виконання своїх повноважень, він може вимагати відшкодування даних витрат та збитків (ст.22 ЦК). При цьому винагорода має виплачуватися незалежно від плати за виконання заповіту.

 

4. Контроль за виконанням заповіту

1. Надаючи певний обсяг прав і обов'язків виконавцю заповіту, ЦК водночас захищає інтереси спадкоємців від необачних дій виконавця. Зокрема, ст.1292 надає право спадкоємцям контролювати дії виконавця заповіту, які повинні зводитись до неухильного виконання розпоряджень спадкодавця. Якщо виконавець заповіту хоче вчинити дії, які виходять за межі розпорядження спадкодавця, але видаються виконавцю доцільними, він має узгодити ці дії зі спадкоємцями.

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, то з метою належної реалізації прав таких спадкоємців контроль за виконанням заповіту здійснюють їх батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.

У випадку невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків виконавець заповіту несе відповідальність перед спадкоємцями. Для контролю за тим, чи сумлінно виконує свої повноваження виконавець заповіту, на нього покладається обов'язок звітувати про дії, які було ним вчинено з метою виконання заповіту. Звіт може подаватися на вимогу спадкоємців, батьків (усинов-лювачів), опікунів, піклувальників малолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних осіб, а також органів опіки та піклування у будь-який час здійснення виконавцем його повноважень (обов'язків). Крім того, підсумковий звіт подається виконавцем заповіту після виконання всіх покладених на нього повноважень (обов'язків).

2. Якщо спадкоємці, їхні законні представники, а також органи опіки та піклування вважають, що дії виконавця заповіту не відповідають вимогам ЦК, інших законів (наприклад, здійснюються всупереч волі заповідача, завдають шкоди майну спадкоємців) і таким чином порушують інтереси спадкоємців, вони мають право оскаржити їх до суду.

До вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту застосовується скорочений строк позовної давності — 1 рік (ст.1293 ЦК). Перебіг строку починається з моменту, коли спадкоємці, їхні законні представники, а також органи опіки та піклування дізналися про порушення умов заповіту, прав спадкоємців тощо.

 

5.  Підстави припинення повноважень виконавця заповіту

1.   Підставами припинення повноважень виконавця заповітує: 1) виконання заповіту (найбільш бажаний варіант); 2) визнання заповіту недійсним  (оскільки заповіт визнається недійсним, то зникає і предмет виконання); 3) смерть виконавця або спадкоємця; 4) волевиявлення спадкоємців, їхніх законних представників, а також органів опіки та піклування (у разі коли виконавець заповіту неналежно виконує свої обов'язки, а потім припиняє виконання повноважень на вимогу вказаних осіб); 5) рішення суду, яким виконання заповіту визнається неналежним (у разі коли виконавець діє неналежним чином, але не погоджується припинити свої дії на вимогу спадкоємців, їхніх законних представників, а також органів опіки та піклування); 6) волевиявлення виконавця заповіту(відмова від виконання повноважень).

2.   У випадку виконання заповіту повноваження виконавця заповіту припиняються нотаріусом за місцем відкриття спадщини(ст. 1221 ЦК). Як випливає зі змісту ст.ст.1292, 1294 ЦК, припинення повноважень виконавця заповіту можливе після надання виконавцем заповіту звіту про виконання ним повноважень та за погодженням із спадкоємцями (їхніми законними представниками, органами опіки та піклування) і відказоодержувачами.

Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути документ, який видавався нотаріусом для підтвердження його повноважень. У разі відмови виконавця повернути цей документ спадкоємці (їхні законні представники, органи опіки та піклування) мають право звернутися до суду з позовом про витребування документа, який засвідчував повноваження виконавця. Крім того, вказані особи також мають право вимагати відшкодування збитків, які можуть бути завдані такими діями виконавця (ст.ст.22, 1294 ЦК). До того ж на підставі ст.23 ЦК вони можуть вимагати відшкодування моральної шкоди.

 

6.  Право виконавця заповіту на відмову від повноважень

1. Згідно зі ст. 1295 ЦК виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено (заповідачем, нотаріусом, спадкоємцями), має право відмовитися від здійснення своїх повноважень. Закон не визначає, у якій формі має бути вчинена відмова виконавця від виконання заповіту. Проте із сутності даних відносин випливає, що відмова виконавця заповіту від виконання останнього має бути вчинена у письмовій формі. Це виправдано практичними міркуваннями, оскільки дає можливість уникнути непорозуміння щодо висловленої волі, а також забезпечити відповідні докази у випадку виникнення спору.

Про свою відмову виконавець зобов'язаний негайно (тобто у максимально стислі строки, за першої можливості) повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії (відказоодержувачів, кредиторів спадкодавця тощо). Покладення на виконавця такого обов'язку має за мету захистити інтереси спадкоємців. Адже поки відбудеться заміна виконавця заповіту, спадкове майно залишається без догляду, що може призвести до майнових збитків, пропуску строків прийняття спадщини та інших несприятливих наслідків.

2. Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень не застережене якимись спеціальними умовами, крім однієї: виконавець не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям. Після вчинення таких невідкладних дій виконавець набуває права відмовитися від здійснення повноважень у подальшому.

У разі коли виконавець заповіту не повідомив спадкоємців та інших заінтересованих осіб про відмову від здійснення своїх повноважень або не вчинив невідкладних дій, необхідних для захисту прав спадкоємців та інших осіб, і це завдало збитки спадкоємцям, відказоодержувачам тощо, він повинен відшкодувати всі збитки, що виникли внаслідок його неналежної поведінки (ст.ст.22, 1295 ЦК). Умовами відшкодування збитків у цьому випадку є: 1) не-вчинення виконавцем заповіту покладених на нього обов'язків щодо дотримання порядку відмови від повноважень; 2) виникнення збитків у спадкоємців (відказоодержувачів тощо); 3) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою виконавця заповіту та збитками, що виникли у спадкоємців, відказоодержувачів або інших учасників даних відносин.