15. Страхування права на одержання страхового відшкодування

1. Стаття 1229 ЦК закріплює можливість спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування). Зазвичай страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах (ст.ст.1216—1224 ЦК). Найчастіше таке спадкування має місце у договорах страхування життя у зв'язку зі смертю спадкодавця, життя якого було застраховане. Але можливе і спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування) у інших випадках особистого страхування, а також у разі майнового страхування та страхування відповідальності.

Слід мати на увазі, що ч.2 ст.1229 ЦК передбачає виняток із зазначеного вище загального правила, встановлюючи, що у випадку, коли страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, тоді це право не належить до складу спадщини. Таким чином, на відміну від ст.1228, котра визнає перевагу заповіту перед спеціальним розпорядженням вкладника і встановлює, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним, ч.2 ст.1229 ЦК передбачає можливість виключення права на одержання страхової суми зі складу спадщини. Проте вказане виключення можливе лише за наявності двох умов:

1)   йдеться про особисте страхування;

2)   страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми уразі його смерті.

16. Особливості спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки

1. Стаття  1230 ЦК визначає особливості спадкування права спадкодавця на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки.

Поняття відшкодування збитків, завданих спадкодавцю за його життя внаслідок невиконання договірних зобов'язань, визначається з врахуванням положень ст.22 ЦК, котра відносить до збитків втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що особа зробила або має зробити для поновлення свого порушеного права (реальні збитки), і доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування їх у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, котра порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

2.  Оскільки ст.22 ЦК передбачає, що на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб (зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі — шляхом передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), постає питання: чи має право на таку вимогу спадкоємець?Виходячи з того, що спадкодавець, котрий мав право на відшкодування збитків, не скористався своїм правом на їхнє відшкодування У інший спосіб, слід зробити висновок, що спадкоємець успадковує саме право на відшкодування збитків, але не має право вибору способу відшкодування.

3.  Згідно з ч.2 ст.1230 ЦК до спадкоємця переходить також право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних зобов'язань, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя. Тут варто звернути увагу на відмінності умов застосування чч. 1, 2 ст.1230 ЦК. Як-Що   спадкування   права   на   відшкодування   збитків,   завданих внаслідок невиконання договірних зобов'язань, виникає незалежно від вчинення якихось дій спадкодавцем, то право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних зобов'язань переходить у спадщину лише! за умови, що спадкодавець звернувся з відповідним позовом і сплата неустойки (штрафу, пені) була присуджена судом спадкодавцеві! за його життя.

4. До спадкоємця переходить також право на відшкодування!моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. При цьому розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається згідно з правилами ст.23 ЦК, яка встановлює, що моральна шкода може полягати:

1)  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2)  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3)  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4)  у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.З ст.23 ЦК моральна шкода відшкодовується грішми І або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, міри фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення останнього можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з його розміром цього відшкодування.

5. Тут доцільно звернути увагу на принципову різницю у підходах до визначення засад спадкування права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, і спадкування права спадкодавця  на відшкодування  збитків,  моральної шкоди та сплату неустойки. Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом  або  іншим ушкодженням  здоров'я,  згідно  з  п.Зст.1219 ЦК належить до особистих прав спадкодавця, котрі не входять до складу спадщини і не переходять до спадкоємців. Але права спадкодавця на відшкодування збитків, що виникли внаслідок невиконання договірних зобов'язань, моральної шкоди та сплату неустойки (присуджених судом), розцінюються як такі, що меншою мірою пов'язані з особистістю спадкодавця, і тому переходять до спадкоємців.

17. Спадкування обов'язку відшкодувати збитки

1. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Оскільки ст.1231 ЦК не містить якихось спеціальних застережень щодо виду шкоди (збитків), які підлягають відшкодуванню спадкоємцями, то можна зробити висновок: йдеться про спадкування обов'язку відшкодування будь-якої шкоди (збитків) — і тієї, що виникла внаслідок неналежного виконання спадкодавцем договірних зобов'язань, і тієї, яка була завдана ним іншим особам внаслідок пошкодження їхнього майна, каліцтва або заподіяння смерті.

Крім того, до спадкоємців переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя, а також обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), що присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця (чч.2, 3 ст.1231 ЦК). Проте спадкування згаданих обов'язків можливе лише за наявності двох додаткових умов:

1)  наявність рішення суду про стягнення зі спадкодавця завданої ним моральної шкоди або несплаченої неустойки, винесеного за його життя;

2)  невиконання спадкодавцем (не має значення з яких причин)за життя присуду суду про відшкодування моральної шкоди або сплату неустойки.

2. Майнова та моральна шкода, яка завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості майна, яке було одержане ними у спадщину. Хоча у ч.4 ст.1231 ЦК йдеться про вартість рухомого чи нерухомого майна, проте це положення слід тлумачити у тому сенсі, що межі відповідальності окреслюються загальною вартістю усього успадкованого майна — і рухомого, і нерухомого. Вартість майна, отриманого у спадщину, може бути або безпосередньо вказана у заповіті, або підтверджена шляхом опису такого майна, проведеного нотаріусом (ст.ст.1281, 1282 ЦК).

За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди тощо. Для зменшення розміру відповідальності спадкоємця за борги спадкодавця необхідними є такі умови:

1)  звернення спадкоємця до суду з позовом;

2)  доведення ним того, що розмір сум, які підлягають сплаті спадкоємцем, є непомірно великим порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину. Водночас хоча суд може зменшити розмір платежів, але не може повністю звільнити спадкоємця від обов'язку їх сплати.

18. Відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

1. Серед обов'язків, які можуть бути покладені на спадкоємців, ЦК окремо згадує обов'язок відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Умовами відшкодування таких витрат є:

1)  фактичне понесення таких витрат;

2)  розумність цих витрат, тобто їхня виправданість обставинами, за яких витрати зроблені.

Як правило, витрати, котрі не здійснив би за даних обставин спадкоємець, відшкодуванню не підлягають. Виняток становлять випадки, коли особою, яка здійснила такі витрати, у суді буде Доведено, що, відмовляючись від компенсації витрат, заінтересована   особа   неналежним   чином   здійснює   цивільне   право (наприклад, не утримувала непрацездатного, нужденного спадкодавця, не вжила елементарних заходів щодо поховання спадкодавця, не купувала життєво необхідні для спадкодавця ліки тощо), внаслідок чого їй може бути відмовлено у захисті цього права (ст.ст. 13, 16 ЦК).

Розумні витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця! можуть бути стягнені на користь тих осіб, що їх фактично понесли, у повному обсязі і за весь час, коли вони мали місце, але неї більше, як за 3 роки до смерті спадкодавця. Таке рішення ґрунтується на припущенні: якби особа, котра здійснювала такі витрати, мала намір стягнути їх зі спадкодавця за його життя, то могла б зробити це в межах строку позовної давності, тобто не більше ніж за 3 роки (ст.ст.256—257, 261, 267 ЦК).