3. Банківська таємниця

1. Правила ст.1076 ЦК передбачають обов'язок банківської установи щодо гарантування таємниці банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнтові.

Банківською таємницею зокрема є:

1)  відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків в НБУ;

2)  операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3)  фінансово-економічний стан клієнтів;

4)  системи охорони банку та клієнтів;

5)  інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6)  відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна Інформація;

7)  інформація щодо звітності за окремим банком, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8)  коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, також становить банківську таємницю (ст.60 Закону про банки).

2.   Збереження банківської таємниці банківська установа зобов'язана забезпечити шляхом:

1)  обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2)  організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3)  застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4)  застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах І угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язанні щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службові банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функції або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати щ інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб (ст.61 Закону про банки).

3.  Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тоїчислі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим ocoбам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та порядку, встановлених Законом про банки і банківську діяльність.)

Порядок розкриття інформації, що становить банківську таємницю, передбачено ст.62 Закону про банки. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2)  на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3)  органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4)  органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5)  спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

6)  органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ.

4.  Вимога відповідного державного органу на отримання Інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1)  бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2)  бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленим гербовою печаткою;

3)  містити передбачені законом підстави для отримання цієї інформації;

4)  містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

5.  Обмеження щодо отримання інформації, яка містить банківську таємницю, не поширюються на службовців НБУ або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих їм Законом про Національний банк України, здійснюють функції банківського Нагляду або валютного контролю.

НБУ має право відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банківського нагляду іншої країни, якщо:

1)  не н порушує державні інтереси та банківську таємницю;

2)  є гарантія того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;

3)  є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду.

Положення ст.62 Закону про банки не поширюються на випадки повідомлення банками відповідно до законодавства про операції, що мають сумнівний характер, та на інші передбачені законом випадки повідомлень про банківські операції спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю.

Не належить до банківської таємниці узагальнена інформації про банки, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється НБУ та додатково самим банком на його розсуд.

6. У разі розголошення інформації, що становить банківську таємницю, до банківської установи може бути застосована відповідальність у формі відшкодування завданих збитків. Клієнт може вимагати від банку відшкодування також моральної шкоди у п рядку, передбаченому ст. 1167 ЦК.