Печать
PDF

Глава 60 Позичка

Posted in Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Поняття та форма договору позички

1. Договір позички за своєю суттю дуже подібний до договору безоплатного користування майном, передбаченого ЦК 1963 p. Коментований договір може бути консесуальним і реальним. Це випливає з дефініції статті, згідно з якою позичкодавець безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні — користувачеві річ для користування.

Договір позички належить до безоплатних. Це може бути передбачено в угоді між сторонами. Безоплатність може випливати з суті взаємовідносин сторін. Зокрема, це виражається в певних діях, особливо якщо і раніше вони мали безоплатний характер.

За своєю природою позичкою опосередковуються відносини найму. Тому до договору позички можуть застосовуватися положення глави, що регулюють договір найму та окремі його види. Це стосується предмету договору, яким може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, порядку користування, права власності на плоди, доходи від користування річчю тощо.

2. Форма договору залежить від суб'єктного складу та предмету позички. Зокрема, договір позички між фізичними особами, предметом якого є побутові речі, може укладатися усно. До таких речей належать речі, призначені для задоволення побутових та інших особистих потреб (магнітофон, світильник та ін.)

Закон ставить вимогу щодо письмової форми договору позички, укладеного з участю юридичних осіб. При цьому не має значення правовий статус Іншого контрагента. Ним може бути як фізична, так і юридична особа.

Особливі вимоги пред'являються до форми договору позички будівлі або іншої капітальної споруди. В даному випадку договір позички укладається в письмовій формі. Договір позички будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) строком на 1 рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір позички транспортного засобу за участі фізичної особи укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому термін дії договору значення не має.

 

2. Права та обов'язки сторін за договором позички

1. Передавати річ у позичку може як фізична, так і юридична особа, яка має відповідні повноваження щодо розпорядження річчю. Це стосується, насамперед, власника, а також осіб, які ним Уповноважені. Серед них можуть бути довірчі управителі, що здійснюють розпорядчі функції за правом володіння чужим майном. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Певні обмеження встановлені для передачі речі у позичку для юридичних осіб-позичкодавців. Ці обмеження стосуються лише юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. До них належать підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи та ін. Юридичні особи — суб'єкти підприємництва не можуть передавати речі у безоплатне користування своїм засновникам, учасникам, особам, які здійснюють управлінські або контрольні функції, керівникам. До перелічених осіб належать директори підприємств, голови правлінь господарських товариств, члени спостережних (наглядових) рад тощо.

2.    В консенсуальному договорі позички з моменту укладення на позичкодавця покладається обов'язок передати річ користувачеві. У разі невиконання цього обов'язку користувач може вимагати розірвання договору. Крім цього, користувач має право на відшкодування збитків,  завданих невиконанням позичкодавцем обов'язку передати предмет договору.

3.    Сторони самі визначають термін договору позички. Якщо вони цього не зробили, строк договору залежить від мети користування річчю. Тривалість користування річчю визначатиметься її призначенням і потребою користувача. Позичкодавець може витребувати річ, якщо строк позички не визначений, дотримуючись загальних положень щодо терміну виконання зобов'язання, встановлених ч.2 ст.530 ЦК.

4.    Позичкодавець,  залишаючись власником речі, має право здійснювати свої повноваження щодо розпорядження нею, в тому числі відчужувати її. Він може продати, подарувати річ, яка є предметом договору позички. Але відносини позички не припиняються. До набувача переходять права і обов'язки позичкодавця в порядку універсального правонаступництва.

Користувач має право використовувати річ за призначенням. Права переважної купівлі речі користувач не має. Однак відносини позички зберігаються у разі продажі речі іншому власнику.

5.  Користувач повинен підтримувати предмет позички у належному стані.  Він повинен нести витрати, необхідні для нормального функціонування речі. Розмір витрат залежить від характеру речі і способу її використання. Але вони не повинні перевищувати розмір звичайних витрат власника позичкодавця).

Обов'язки   користувача   визначаються   договором   позички. Водночас  ЦК передбачено перелік обов'язків користувача. ДО; них належить користування річчю відповідно до її призначення та мети, визначеної в договорі. Обидві вимоги взаємно пов'язані. Як правило, мета, визначена в договорі, збігається з призначенням речі.

Користувач  повинен  користуватися  річчю особисто. Але  ця норма має диспозитивний характер. Сторони в договорі можуть передбачати інше, зокрема, право користувача передавати предмет  позички у користування іншим особам.

Після завершення строку договору користувач зобов'язаний повернути річ позичкодавцю. Предмет позички повертається в тому; ж стані, що і при укладенні договору. Водночас слід враховувати можливий амортизаційний знос предмета позички.

 

3. Підстави і правові наслідки припинення договору позички

1.  Договір позички належить до правочинів, які  можуть вбудь-який час бути розірвані за ініціативою користувача. При цьому закон не ставить вимоги щодо строку попередження позичкодавця про розірвання договору. Така вимога ставиться стосовно повернення речей, що потребують особливого догляду або зберігання. В разі повернення таких речей користувач повинен попередити позичкодавця не пізніш як за 7 днів про відмову від договору.

ЦК передбачені підстави для розірвання договору з ініціативи позичкодавця. До таких підстав належать непередбачені обставини, внаслідок яких річ стала потрібною самому позичкодавцеві. Закон не визначає переліку таких обставин. Визначальним є те, що зазначені обставини були невідомими для позичкодавця або на момент укладення договору позички ще не настали.

Самої істотною підставою розірвання договору з ініціативи позичкодавця є використання речі не за призначенням та умовами договору. Йдеться про порушення користувачем обов'язку, передбаченого ч.2 ст.833 ЦК. Користувач не має права передавати предмет договору позички іншим особам без згоди позичкодавця. Самочинна передача речі іншим особам має наслідком право позичкодавця вимагати розірвання договору позички. Дозвіл на передачу предмету позички іншим особам залежно від форми договору може бути здійснений усно чи письмово. Якщо є загроза знищення або пошкодження предмету договору позички з вини користувача, на вимогу позичкодавця правочин може бути розірваний. В коментованому випадку йдеться не про пошкодження або знищення речі, а лише загрозу настання таких наслідків внаслідок недбалого поводження з річчю. Така поведінка може полягати в неналежному поводженні з річчю, порушення порядку здійснення профілактичних заходів тощо.

2.  При зміні власника права та обов'язки позичкодавця переходять до правонаступника. Водночас новий власник має право вимагати  розірвання  договору  позички.   Реалізувати   зазначене право позичкодавець може лише за договорами позички, в яких строк користування не зазначений. Крім цього, позичкодавець повинен заздалегідь повідомити користувача про розірвання договору.

Користувач про розірвання договору позички повинен бути повідомлений у строк, що відповідає меті позички. Останній залежатиме від характеристики предмету позички та його призначення, але у будь-якому випадку не повинен бути меншим ніж 7 днів від Дня пред'явлення вимоги.

3.  Відносини позички мають довірчий характер. Тому зі смертю фізичної особи-користувача або ліквідацією юридичної особи відносини позички припиняються. Ця норма не має імперативного характеру, сторони в договорі позички можуть передбачити можливість продовжувати користування річчю, наприклад, спадкоємцями померлого користувача.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ позичкодавець має право вимагати її примусового повернення  а також відшкодування завданих збитків.

Невиконання обов'язку повернути предмет позички спричиняє несприятливі наслідки для користувача у вигляді відшкодування завданих збитків. Збитки відшкодовують у вигляді як реально понесених втрат, так і неодержаних доходів (упущеної вигоди) відповідно до ст.б23 ЦК. Крім цього, предмет договору позички повертається позичкодавцеві.