7. Сплата неустойки. Співвідношення збитків і неустойки

1. Покладення на правопорушника цивільно-правової відповідальності у формі неустойки здійснюється при неповному складі правопорушення. Для стягнення неустойки кредитору достатньо довести протиправний характер поведінки боржника. Це пов'язано, з одного боку, з тим, що право на неустойку згідно зі ст.550 ЦК виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих порушенням зобов'язання (див. коментар до гл.49 ЦК), а з другого боку, — існуванням презумпції вини боржника.

2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Оскільки відповідно до ст.552 ЦК сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання (див. коментар до гл.49 ЦК), постає питання про їх співвідношення. Згідно зі ст.624 ЦК у разі якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі незалежно від відшкодування боржником збитків. Отже, ЦК закріплює загальне правило про штрафну неустойку. Це означає, що воно має діяти у всіх випадках, якщо договором не встановлено правила про залікову, виключну або альтернативну неустойку. При заліковій неустойці збитки відшкодовуються лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. При виключній неустойці стягується лише неустойка і у кредитора не має права на відшкодування збитків. Якщо ж договором кредиторові надано право вибору між стягненням неустойки або відшкодуванням збитків, йдеться про альтернативну неустойку.

8. Зменшення (збільшення) обсягу відшкодування збитків та сплати неустойки

1.  Якщо в порушенні зобов'язання є вина не тільки боржника,а й кредитора (змішана вина), суд згідно зі ст.616 ЦК відповідно зменшує розмір збитків і неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право застосувати такі ж наслідки й у випадку, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

2.  Підстави зменшення розміру відшкодування позадоговірної шкоди з урахуванням вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, передбачені ст.1І93 ЦК (див. коментар до гл.82 ЦК).

3.  Правила щодо зміни розміру неустойки містяться в ст.551ЦК, згідно з якою розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони за взаємною згодою можуть зменшити розмір неустойки, встановленої актом цивільного законодавства, крім випадків, коли закон прямо забороняє можливість такого зменшення. Суд може зменшити розмір неустойки у разі,коли він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення (див. коментар догл.49 ЦК).

4.  Згідно зі ст.614 ЦК нікчемним є правочин, яким скасовується  чи   обмежується   відповідальність  за  умисне   порушення  зобов'язання. Отже, при умисному порушенні зобов'язання скасування чи обмеження цивільно-правової відповідальності не може мати місце навіть на підставі правочину.

9. Відповідальність І виконання зобов'язання в натурі

1. У ст.622 ЦК віднайшов свій вираз принцип реального виконання зобов'язання, оскільки згідно з правилом, вміщеним в її ч.і,сплата неустойки та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, не звільняє боржника від обов'язку виконати його в натурі. Але це правило не носить характеру імперативу, оскільки воно застосовується лише тоді, коли Інше не встановлено в договорі або в законі.

2.  У наступних частинах цієї статті вміщені імперативні правила, в яких визначені підстави для звільнення боржника від виконання зобов'язання в натурі. Ними є: відмова кредитора від прийняття виконання,  яке  внаслідок прострочення  боржника втратило для нього інтерес, що не позбавляє кредитора права вимагати відшкодування йому збитків, завданих порушенням зобов'язання; передання боржником відступного кредиторові, що згідно зі ст.600 ЦК є підставою для припинення зобов'язання(див. коментар до гл.50 ЦК); відмова кредитора від договору згідно зі ст.615 ЦК (див. п.1.2, 2.1 та 2.2 коментарю до цієї глави ЦК).

10. Особливості відповідальності за порушення грошового зобов'язання

1. Загальна характеристика грошового зобов'язання та предмета його виконання надана в коментарі до гл.48 ЦК "Виконання зобов'язання (лив. п.3.1—3.6 коментарю до зазначеної глави ЦК).

2.    Оскільки гроші є особливим об'єктом  цивільного права і належать до родових речей, що є речами замінними, грошові зобов'язання не можуть припинятися неможливістю виконання, а боржник згідно зі СТ.625 ЦК не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання.

3.    При простроченні виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити Йому суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення і крім цього, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.    Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань юридичними особами незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності регулюється Законом про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

11. Наслідки прострочення боржника і кредитора

1.    Наслідки прострочення боржника передбачені у ст.612 ЦК.Йдеться насамперед про відшкодування боржником збитків, завданих кредиторові таким порушенням зобов'язання. Крім того, боржник відповідає перед кредитором і за неможливість виконання зобов'язання, що настала після прострочення, хоч би й випадково,тобто без його вини. Кредитор, який внаслідок простроченім боржника втратив інтерес до виконання зобов'язання, може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

2.    Наслідки прострочення кредитора закріплені в ст.613 ЦК.По-перше, боржник має право на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, крім випадків, коли кредитор доведе,що прострочення не є наслідком його вини або вини осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. По-друге, у тих випадках, коли боржник не міг виконати свій обов'язок через не вчинення кредитором певної дії, виконання зобов'язання може бути відстрочене на весь час прострочення кредитора. По-третє, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

12. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання

1. Цивільно-правова відповідальність не настає у разі відсутності хоча б однієї умови, що у своїй сукупності утворюють повний або неповний склад правопорушення (крім випадків безвинної відповідальності), який виступає її фактичною підставою (див. коментар до пунктів 5.1—5.5, 6.1 цієї глави).

2.  Підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 ЦК є випадок і непереборна сила.

3.  Випадок (казус) є підставою звільнення особи за порушення зобов'язання тому, що він має місце у разі, коли ставлення зазначеного суб'єкта до своїх дій чи бездіяльності та їх наслідків характеризується неусвідомленістю діянь та непередбаченістю результатів. Саме тому боржник за таких умов не може вважатися винуватим у порушенні зобов'язання,  а за відсутності  вини не  може підлягати цивільно-правовій відповідальності, якщо тільки договором або законом не передбачена безвинна відповідальність.

4.  Непереборна сила — це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Вказівка на те, що непереборна сила є подією, свідчить про незалежність її виникнення, дії та наслідків від волі осіб (наприклад, природні явища). Але для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання необхідно, щоб ця подія мала неординарний, надзвичайний характер і була невідворотною, тобто такою, яку не можна було відвернути в конкретній ситуації наявними у особи засобами. Саме тому не можна розглядати як непереборну силу такі явища, як відсутність у боржника необхідних коштів, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, недодержання контрагентом боржника своїх обов'язків. Непереборна сила є універсальною підставою для звільнення особи як від договірної,так і позадоговірної відповідальності. Спеціальною підставою для звільнення особи за порушення лише договірного зобов'язання є форс-мажор. Він, як і непереборна сила, є обставиною, яка не залежить від волі і бажання сторін зобов'язання, але форс-мажорні обставини  викликають неможливість виконання договірного зобов'язання через цілеспрямовані дії осіб, які перебувають за його межами. До таких дій належать, наприклад, воєнні дії, введення заборони на здійснення певної діяльності тощо.