КНИГА П'ЯТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Глава 47 Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні - Страница 2 PDF Печать
Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

3. Заміна боржника

1. ЦК встановлює можливість заміни не тільки кредитора, а й боржника. Однак на відміну від кредитора, боржник може бути замінений виключно за згодою кредитора.

Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора.

Водночас дія правила про необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу поширюються виключно на випадки, коли переведення боргу здійснюється на підставі правочину. У разі якщо заміна боржника здійснюється з інших підстав, зокрема при спадкуванні, переведення боргу здійснюється незалежно від волі кредитора.

Наслідком переведення боргу за правочином без згоди кредитора є недійсність такого правочину.

Заміна боржника у певних зобов'язаннях є можливою виключно за умов, якшо у нового боржника є право- та дієздатність, необхідна для виконання обов'язку первісного боржника. Це насамперед стосується зобов'язань, які передбачають виконання обов'язків, що становлять ліцензовану діяльність. Перелік таких видів діяльності встановлено ст.9 Закону про ліцензування певних видів господарської діяльності.

2.   Враховуючи, що за своїм характером правочин про заміну боржника є схожим із угодою про заміну кредитора, ЦК визначає єдині правила щодо форми цих правочинів. Це прямо передбачено в ст.521 ЦК.

3.   Переведення боргу на нового боржника, так само як і заміна кредитора, є внутрішньою зміною у зобов'язанні, а тому заміна особи боржника не впливає на обсяг його прав та обов'язків як сторони у зобов'язанні. За таких умов, а також з метою недопущення погіршення правового становища боржника у зобов'язанні законодавець встановлює правило про те, що новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора усі заперечення, які мав первісний боржник. Водночас новий боржник вправі висувати проти вимоги боржника заперечення, які грунтуються на його власних відносинах із кредитором,зокрема заявити про зарахування зустрічних вимог (ст.ст.601, 603 ЦК).

4.   ЦК передбачає спеціальні правила про долю акцесорних зобов'язань (зокрема поруки, застави) у випадку переведення боргу.

Якшо зобов'язання первісного боржника забезпечене додатковими способами (порукою, заставою) у разі переведення боргу поручитель або майновий поручитель повинен надати згоду на забезпечення зобов'язання нового боржника. В іншому випадку, тобто коли така згода не отримана, таке забезпечувальне зобов'язання припиняється на підставі ч.і ст.523 ЦК. Аналогічна підстава для припинення поруки міститься у ч.З ст.559 ЦК. Вбачається, що встановлення зазначених норм про припинення поруки та застави зумовлено істотним значенням особи боржника для поручителя (майнового поручителя), який забезпечує своїм майном виконання зобов'язання боржником.

Законодавець не встановив заміну боржника (принципала) без згоди гаранта як підставу для припинення гарантії.

Водночас застава, встановлена первісним боржником для забезпечення виконання основного зобов'язання, зберігається й при заміні боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. В такій ситуації первісний боржник буде виступати як майновий поручитель нового боржника.

 

4. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Правило про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов без перебільшення є однією з істотних новел ЦК.

Відповідно до ст.162 ЦК 1963 p. одностороння відмова від зобов'язання допускалася тільки у випадках, передбачених законом, а відтак, договір, в якому встановлювалась можливість односторонньої відмови від зобов'язання (всупереч законові, яким така можливість не передбачалася), в цій частині міг бути визнаний недійсним. Новий ЦК допускає таку можливість. Надання сторонам зобов'язання права встановити в договорі можливість односторонньої відмови від зобов'язання повною мірою відповідає принципам цивільного права як права приватного.

2. Право односторонньої відмови від зобов'язання або зміни його умов в певних випадках може бути закріплено і в законі.

В законі також можуть встановлюватися випадки, коли одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. За договором банківського вкладу встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин не може бути односторонньо зменшений банком, якщо Інше не встановлено законом (ст.1061 ЦК).

Слід звернути увагу на те, що законодавець розрізняє поняття "одностороння відмова від зобов'язання" та "розірвання договору" — про це свідчить, зокрема, аналіз ст.611 ЦК. Насправді ж ці два поняття є синонімічними і характеризують одне правове явище — розірвання договору внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання.