Глава 63 Договір простого товариства PDF Печать
Гражданское право - Цивільне право: т.2 (В.І.Борисова та ін.)

Глава 63 Договір простого товариства


 

Загальні положення

 

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одер­жання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК).

Договір про спільну діяльність та договір простого товариства мають багато спільних рис, однак їх не можна ототожнювати: уклавши договір простого товариства, сторони об’єднують свої вклади та інші майнові внески для спільної мети, утворюючи при цьому спільну власність, у той час як учасники спільної діяльності діють без такого об’єднання.

За своєю юридичною природою договір простого товариства є кон- сенсуальним, багатостороннім, відплатним і фідуціарним.

Договір простого товариства є консенсуальним договором, оскіль­ки він вважається укладеним з моменту досягнення домовленості між його учасниками за всіма істотними умовами. Внесення ж вкладів учасниками і здійснення інших дій, про які вони домовилися, вже від­бувається в порядку виконання цього договору.

Процедура укладання договору підпорядковується загальним пра­вилам про укладання договорів.

Традиційно договір простого товариства відносять до багатосто­ронніх договорів. У цьому договорі можуть брати участь як самостій­ні сторони дві особи або більше, тоді як у двосторонньому договорі множинність осіб виникає або на стороні боржника, або на стороні кредитора.

Договір простого товариства являє собою відплатний договір. Кожний з учасників договору, зробивши вклад, має право на одержан­ня матеріального результату. Майно, що виділяється учасниками для ведення спільної справи, стає об’єктом їхньої спільної часткової влас­ності, якщо домовленістю між ними не встановлений правовий режим майна у вигляді спільної сумісної власності.

Відносини між учасниками простого товариства засновані на вза­ємній довірі, інакше кажучи, договір простого товариства являє собою фідуціарний правочин. Учасники довіряють один одному частину свого майна, що за взаємною згодою використовується для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників.

В інтересах спільної справи кожному учаснику зазвичай надається право виступати від імені всіх учасників (ч. 1 ст. 1135 ЦК). Якщо учас­ники домовилися про спільне ведення справ, то жодний правочин у спільних інтересах не можна вчинити проти волі хоча б одного учас­ника.

У договорі простого товариства учасники:

-    мають єдину (спільну) мету;

-    зобов’язуються один перед одним об’єднати свої майнові вклади для досягнення поставленої мети;

-   формують за рахунок своїх вкладів майно, що становить їх спіль­ну часткову власність;

-    беруть на себе взаємні обов’язки діяти спільно для досягнення поставленої мети;

-    несуть обов’язок витрат і збитків від спільної справи;

-    розподіляють між собою одержані результати.

У ринкових умовах не має значення, докладають учасники свої особисті зусилля для успіху справи чи їх участь у спільній справі об­межується тільки майновим вкладом.

У договорі простого товариства визначаються умови про: вклади та їх об’єднання; спільні дії учасників; спільну мету, заради досягнен­ня якої учиняються ці дії.

Умова про об’ єднання вкладів має включати: вид майнового або іншого блага, що становить вклад учасника; розмір і грошову оцінку вкладу з визначенням частки учасника в спільній частковій власнос­ті.

Мета, заради якої створюється просте товариство, має бути спіль­ною (єдиною) для всіх учасників договору. Вона може мати як підпри­ємницький, так і непідприємницький характер.

Сторони договору іменуються учасниками або товаришами. Учас­никами договору можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права. Залежно від складу учасників усі договори простого товариства, як і договори про спільну діяльність, поділяються на договори, укладені для здійснення підприємницької діяльності, та договори, не пов’ язані зі здійсненням такої діяльності.

Кожний учасник має право:

-    на одержання частки прибутку від спільної справи;

-    на частку в спільному майні (частку в праві власності, праві ко­ристування спільним майном та ін.);

-    вести спільні справи товариства;

-     на одержання інформації про стан спільних справ і спільного майна учасників (особисто або за участю компетентних осіб знайоми­тися з усією документацією з ведення справ; одержувати роз’яснення від керуючих або посадових осіб);

-    відмовитися від участі в безстроковому договорі або розірвати щодо себе та інших учасників строковий договір простого товариства.

З огляду на фідуціарний характер договору слід визнати, що учас­ник не може передати (поступитися) своє право участі в договорі іншим особам без згоди інших учасників.

Учасники зобов’язані:

-    внести вклад у спільне майно учасників;

-    брати участь у витратах щодо утримання спільного майна;

-    зазнавати збитків від діяльності простого товариства;

-    відповідати за спільними боргами;

-    вести справи в спільних інтересах;

-    надавати іншим учасникам договору повну й достовірну інфор­мацію про стан спільних справ і спільного майна;

-     не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

-    нести відповідальність перед учасниками за шкоду, заподіяну спільному майну і діяльності партнерів.

Виконання договору. Учасники, виконуючи договір, вносять вкла­ди. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну ді­яльність (спільне майно), у тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, ділова репутація та ді­лові зв’язки (ч. 1 ст. 1133 ЦК). Вклади учасників визнаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин.

Якщо інше не передбачено законом або договором, ризик випадко­вої загибелі спільного майна несуть його співвласники, у цьому разі

—   учасники (пропорційно частці кожного). Розподіл майна, що пере­буває в спільній частковій власності учасників, можливий після при­пинення договору. Вимогу про виділ частки учасника в спільному майні може бути пред’явлено кредитором одного з товаришів. У тако­му разі частка учасника може бути використана для покриття його особистих боргів тільки при недостатності його майна, тобто в субси- діарному порядку.

Ведення справ товариства полягає у вчиненні різних фактичних і юридичних дій для досягнення спільної мети. Рішення, що стосуються внутрішніх відносин між учасниками, приймаються учасниками за спільною згодою (одноголосно). Однак у договорі може бути визна­чено інший порядок. У відносинах із третіми особами кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо інше не встановлено договором. Як правило, управління поточними справами покладається на одного або кількох учасників, що вчиняють юридично значущі дії в спільних інтересах. Повноваження учасника простого товариства вчиняти правочини та інші дії від імені всіх учасників мають встанов­люватися договором або відповідною довіреністю решти товаришів. При цьому ЦК містить положення, спрямоване на захист інтересів третіх осіб, які вступають у правовідносини з простим товариством: учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім ви­падків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень (ч. 3 ст. 1135 ЦК).

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників (ч. 1 ст. 1135 ЦК).

Відповідальність учасників. Характер відповідальності за спіль­ними боргами зумовлений специфікою укладеного договору. Якщо договір не пов’язаний з підприємницькою діяльністю, учасники несуть часткову відповідальність. Якщо договір пов’язаний зі здійсненням підприємницької діяльності, то учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнен­ня (ст. 1138 ЦК). У разі, коли договір не був припинений за заявою будь-кого з учасників про відмову від подальшої участі в ньому або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, особа, участь якої в договорі припинилася, відповідає перед третіми осо­бами за спільними зобов’язаннями, які виникли в період її участі в договорі, так, ніби вона залишається учасником договору простого товариства (ст. 1143 ЦК).

Припинення договору. Договір може бути розірвано на загальних підставах, однак ст. 1141 ЦК передбачено і спеціальні підстави при­пинення договору:

-   визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

-    оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учас­никами не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

-  смерть фізичної особи-учасника або ліквідація юридичної особи- учасника договору, якщо домовленістю між учасниками не передбаче­но збереження договору щодо інших учасників;

-  відмова учасника від подальшої участі в договорі або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учас­никами не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

-  сплив строку договору простого товариства;

-  виділ частки учасника на вимогу його кредитора;

-  досягнення мети стає неможливим.

Припинення договору тягне за собою розподіл майна, яке пере­буває в спільній власності. Учасник, який вніс у спільне майно інди­відуально визначену річ, має право вимагати її повернення.

 

 

Питання для самоконтролю


  1. Договір простого товариства: учасники договору, їхні права та обов’язки.
  2. Загальні та спеціальні підстави припинення договору про­стого товариства.