§ 3. Права та обов’язки сторін за договором факторингу

За консенсуальним договором факторингу його сторони як наді­лені певними правами, так і несуть обумовлені обов’язки. Так, ст. 1077 ЦК передбачає, що фактор зобов’язується передати грошові кошти в роз­порядження клієнта (здійснити його фінансування), а клієнт у свою чергу зобов’язується відступити факторові своє право грошової ви­моги до боржника. Вказані обов’язки сторін кореспондують їхнім правам: так, фактор вправі вимагати від клієнта відступлення належ­ного клієнту права грошової вимоги до свого контрагента, що виникла, як правило, на підставі продажу товарів, виконання роботи або надан­ня послуги. Клієнт же вправі вимагати від фактора здійснення відпо­відного фінансування. Вказані права та обов’ язки складають основу змісту договору факторингу. Сторони також можуть бути наділені й іншими правами та обов’язками. Так, наприклад, договором факто­рингу може бути передбачено (а за договором міжнародного факто­рингу це є обов’язкова його умова^[34]) обов’язок фактора надавати клі­єнтові послуги, пов’язані із грошовою вимогою, право якої він від­ступає (ч. 2 ст. 1077 ЦК).

В результаті відступлення клієнтом права грошової вимоги до борж­ника в останнього виникає обов’ язок здійснити платіж факторові. Ви­конання боржником грошової вимоги факторові у даному випадку звіль­няє боржника від його обов’язку перед клієнтом (ч. 3 ст. 1082 ЦК). Проте такий обов’язок не є безумовним, а ставиться в залежність від одержання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. В цьому повідомленні повинна бути визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Договором факторингу на­давати вказане повідомлення боржникові може бути зобов’ язаний як клієнт, так і фактор (ч.1 ст.1082 ЦК). У разі неповідомлення боржникові про відступлення права грошової вимоги фактор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків: боржник звільняється від необхід­ності сплати грошових коштів на користь фактора. При цьому виконан­ня боржником свого обов’ язку клієнту (кредитору за укладеним з ним договором) як первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК). Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Невиконання фактором цього обов’язку надає право боржникові здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов’язку перед ним як первісному кредиторові (ч. 2 ст. 1082 ЦК).

Клієнт, виконуючи свій основний обов’язок з відступлення свого права грошової вимоги до боржника, за загальним правилом (якщо інше не встановлено договором факторингу), повинен передати фак­торові дійсну грошову вимогу. Частина 2 ст. 1081 ЦК визнає грошову вимогу, право якої відступається, дійсною, за наявності у сукупності двох умов: а) якщо клієнт наділений правом грошової вимоги і має всі необхідні повноваження щодо його відступлення; в) якщо в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт вважається до­бросовісним і не несе відповідальності перед фактором, якщо після відступлення грошової вимоги стали відомі обставини, що перешко­джають факторові одержати виконання від боржника.

Договір факторингу є дійсним навіть тоді, коли між клієнтом та боржником існує домовленість про заборону відступлення права гро­шової вимоги або його обмеження^[35] (ч.1 ст.1080 ЦК). Відступлення права грошової вимоги за таких умов є прямим порушенням договору, укладеного між клієнтом і боржником. Однак ЦК, виходячи із прин­ципів захисту прав підприємців (клієнтів) та практики здійснення міжнародного факторингу^[36], визнає дійсним таке відступлення права грошової вимоги, незважаючи на його пряму заборону або обмеження. У разі, коли відступлення права грошової вимоги клієнта до боржника не допускається законом (наприклад у зобов’язаннях, нерозривно пов’ язаних з особою кредитора), таке відступлення за договором фак­торингу є неприпустимим (ст. 515 ЦК). Боржник не може пред’явити факторові вимоги до клієнта у зв’язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ч. 2 ст. 1085 ЦК). При цьому з метою захисту інтересів боржника він за­лишає за собою право застосувати до клієнта (кредитора) заходи цивільно-правового впливу (в тому числі відповідальності) за пору­шення встановленої укладеним між ними договором заборони або обмеження відступлення права грошової вимоги^[37].

Відступаючи факторові своє право дійсної грошової вимоги, клієнт, за загальним правилом, не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором. Проте сторони в договорі факто­рингу можуть передбачити відповідальність клієнта за невиконання боржником відступленої факторові вимоги.

Фактор у свою чергу вправі здійснити відступлення одержаного від клієнта права грошової вимоги третій особі (наступне відступлен- ня права грошової вимоги) за умови, що це передбачено договором факторингу. Таке наступне відступлення здійснюється відповідно до правил про договір факторингу, тобто іншому факторові. За відсутнос­ті такої умови фактор зобов’язаний сам пред’являти боржнику вимоги щодо виконання грошового зобов’язання (ст. 1083 ЦК).

В залежності від мети, з якою здійснюється відступлення клієнтом пра­ва грошової вимоги відрізняються правові наслідки такого відступлення.

У разі фінансування клієнта шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він може одержати від боржника на виконання вимоги. Клієнт при цьому не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч.1 ст.1084 ЦК). В даному випад­ку фактор повністю несе ризик неодержання частково або в повному обсязі виконання від боржника.

Одержавши від фактора певну грошову суму (наприклад, за кре­дитним договором), клієнт стає зобов’язаний перед фактором за по­вернення вказаних коштів. В забезпечення виконання цього зобов’язання клієнт управі передати факторові право грошової вимоги до свого боржника, який не бере участі у відносинах між фактором і клієнтом. Таке зобов’язання носить забезпечувальний (додатковий, акцесорний) характер. Основним зобов’язанням є саме повернення клієнтом одер­жаних від фактора грошових коштів. Тому, якщо ж відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення ви­конання зобов’язання клієнта перед фактором, фактор зобов’язується відзвітувати перед клієнтом і передати йому суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової ви­моги (ч. 2 ст. 1084 ЦК). Ця норма є диспозитивною, а тому договором факторингу може бути встановлений інший порядок розрахунків між його сторонами. І навпаки, якщо сума, одержана фактором від борж­ника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт залишається борж­ником перед фактором і зобов’язаний сплатити факторові залишок боргу.

Особа боржника, який не є суб’єктом договору факторингу має важливе значення для його сторін. Виходячи з обов’ язку боржника здійснити платіж на користь фактора, йому надаються також певні за­соби захисту проти заявлених фактором вимог.

У відносинах між клієнтом та боржником можуть мати місце вза­ємні грошові зобов’ язання, що підлягають припиненню, наприклад, шляхом зарахування, яке здійснюється за заявою однієї із сторін (ст. 601 ЦК). Відступлення клієнтом права грошової вимоги на користь фактора, з точки зору боржника, є лише заміною його первісного кре­дитора (клієнта) на нового кредитора (фактора) і не припиняє його права на проведення заліку (ст. 603 ЦК). Тому боржник управі пред’явити до заліку факторові свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової ви­моги факторові (ч. 1 ст. 1085 ЦК).

Боржнику надається також право вимагати повернення сплачених факторові грошових сум як безпосередньо від клієнта, так і від факто­ра. Підстави для заявлення таких вимог різняться в залежності від змісту порушення взятих на себе сторонами договору факторингу зобов’язань (ст. 1086 ЦК). Боржник не може вимагати від фактора по­вернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимо­гою, якщо у разі порушення клієнтом своїх обов’язків за договором, укладеним з боржником, він управі одержати ці суми безпосередньо від клієнта. На фактора покладається обов’язок повернути боржнико­ві одержані від нього за відступленою грошовою вимогою кошти, які боржник управі одержати безпосередньо від клієнта у разі: а) якщо фактор не передав клієнтові грошові кошти, пов’язані з відступленням права грошової вимоги, або б) передав їх клієнтові, знаючи про по­рушення останнім зобов’язання перед боржником, пов’язаного з від- ступленням права грошової вимоги.

---

^[1] Факторинг (англ. factoring від. factor - агент, представник; лат. factor - творець, створювач) - придбання агентом рахунку боржника. // Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка»», 2007. - С. 934.

^[2] Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - №25. - Ст. 281.

^[3] Новоселова Л. А. Сделки уступки права (требования) в коммерческой практи- ке. - М. : Факторинг, 2004. - С. 332-333.

^[4] Комаров О. С. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, комментарии, алфавитно-предметньш указатель / Под ред. О.М. Козьірь, А. Л. Маков- ского, С. А. Хохлова. - М.,1996. - С. 436.

^[5] Шевченко Е. Е. Договор финансирования под уступку денежного требования в системе гражданского права Российской Федерации. - М. - 2005. - С. 8.

^[6] Комаров О. С. Вказана праця. - С.436-437.

^[7] В 1960 році була створена перша факторингова асоціація - International Factors Group (IFG), яка на сьогоднішній день об’єднує більш як 60 компаній з 41 країни світу.

^[8] Крім факторингу, в міжнародній практиці виділяють також форфейтинг (англ. forfeiting від forfeit - штраф, розплата, втрата права), який за своєю суттю досить близький до факторингу (див., наприклад, Шмиттгофф К. ^кспорт: право и практика международной торговли. - М. : Юрид. лит., - 1993. - С. 231-237.) Форфейтинг є формою кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером. Він є однією з банківських операцій і угод у бан­ківській справі, різновидом кредиту і посередницької комерційної діяльності. Правовий зміст форфейтингу полягає у тому, що комерційний банк перекуповує у продавця (по­стачальника) - експортера вимоги до покупця - імпортера на суму товару чи наданої послуги і сплачує експортеру вартість поставлених товарів (послуг) за певний процент до моменту її проплати імпортером. На відміну від звичайного обліку векселів комерційними банками, форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків за борговим зобов’язанням до його покупця - форфейтера (облік «без обороту»). Тому останній вимагає надання гарантій банку країни-імпортера. Форфейтинг зазвичай має середньостроковий характер - до 7 років. Облікова ставка у форфейтингових операціях зумовлена витратами форфейтера, пов’язаними із залученням (позикою) коштів, страхуванням і валютними ризиками. Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредитування і відносно проста юридична процедура оформлення переуступки векселів. Вартість форфейтинга, яка зрештою включається в ціну товару, зазвичай є вищою за інші форми кредиту (Великий енцикло­педичний юридичний словник. / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка.-   К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка»», 2007. - С. 948.).

^[9] Так, напр., п. 8 Методичних рекомендацій по наданню комерційними банками факторингових послуг підприємствам та організаціям, викладеним у листі Національ­ного банку України від 4.05.1992 р. №12001/200 (Українська інвестиційна газета. - 2006. - 10. - № 40) встановлено, що факторингові послуги можуть надаватись на викуп дебіторської заборгованості, під розрахункові документи за відвантажену продукцію та надані послуги.

^[10] Гражданское право: учеб.: в 3 т. Т. 2. - 4-е изд., перераб. и доп. / Е. Ю. Валявина, И. В. Елисеев [и др.]; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. - М. : ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2005. - С. 508.

^[11] Новосьолова Л. О. Вказана праця. - С. 331-332.

^[12] Цей перелік не вичерпує класифікаційний поділ факторингових відносин. У літературі також наводяться й інші види факторингу (див., напр., Шевченко Є. Є. Указана праця. - С. 25-26.).

^[13] Відносини, пов’язані з укладенням та виконанням міжнародних договорів факторингу, включаючи відступлення грошових вимог, які випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, що здійснюють госпо­дарську діяльність на території різних держав регулюються Конвенцією УНІДРУА «Про міжнародний факторинг», вчиненої 28.05.1988 р. в м. Оттаві (дата приєднання України - 11.01.2006 р.; дата набрання чинності для України - 01.07.2007 р.) // Офі­ційний вісник України. - 2007. - № 84. - Ст. 3127; див. також Конвенцію ООН «Про уступку дебіторської заборгованості в міжнародній торгівлі», прийняту у м. Нью- Йорку 12.12.2001р.

^[14] Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга пятая. В 2 т. Том 1: Договори о займе, банковском кредите и факторинге. Договори, направленньїе на создание коллективних образований. - М. : Статут. - 2006. - С. 528 - 529.

^[15] Слід погодитись з Л. Г. Єфімовою, яка стверджує, що «реальний договір є одно­сторонньо зобов’ язуючим, а консенсуальний - взаємним» // Ефимова Л. Г. Банковские сделки: право и практика. - М. : Издательство «НИМП». - 2001. - С. 564.

^[16] В юридичній літературі висловлюються різні точки зору з приводу його юридичної природи. Договір факторингу в одних випадках позиціонують як один із різновидів до­говору з надання послуг (враховуючи, що він зароджувався як посередницька, комісійна діяльність), в інших - як різновид договору купівлі-продажу, за яким здійснюється купівля- продаж майнового права. У зв’язку з цим заслуговує на увагу позиція, за якою договір факторингу може існувати як у формі купівлі-продажу (факторинг-купівля-продаж), так і у формі договору з надання послуг (факторинг-комісія) (Красько І. Є. Договор факторин- га // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1996. - № 6. - С. 3-4.). Деякі автори вважають договір факторингу змішаним, який містить елементи різних договорів (ч. 2 ст. 628 ЦК). Так. Є. О. Суханов вважає, що підставою, яка дозволяє розглядати договір факторингу як змішаний, є те, що поряд з відступленням вимоги та кредитуванням тут виникають зобов’язання з фінансового обслуговування фактором свого клієнта (Граждан- ское право: В 2 т. Том II. Полутом 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Волтерс Клувер. - 2005. - С. 232.). Н. Агафонова, розглядаючи до­говір факторингу як змішаний, який містить елементи кредиту та цесії, зазначає, що кредитом у договорі факторингу є кошти, які надаються однією стороною за відчуження на її користь грошової вимоги, а остання при цьому визнається всього лише специфічним засобом повернення наданого кредиту (Агафонова Н. Финансирование под уступку де- нежного требования // Хозяйство и право. - 2000. - № 6. - С. 112.).

^[17] П. 11 ч. 1. ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулюван­ня ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 32.-   Ст. 1457.

^[18] Банк, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на влас­них умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

^[19] Офіц. вісн. України. - 2001. - № 1-2 (ч. 1). - Ст. 1.

^[20] Слід також зазначити, що термін «фінансова установа» не в повній мірі відпо­відає класифікації юридичних осіб, передбаченій ЦК.

^[21] Порядок та вимоги щодо внесення інформації про фінансові компанії до Держ- реєстру фінансових установ установлюються Законом України «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про Держав­ний реєстр фінансових установ, затв. розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2007 р. № 6640) // Офіц. вісн. України. - 2007. - № 9. - Ст. 336 (Офіц. вісн. України. - 2007. - № 19. - уточнення) та Положенням про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затв. розпоряджен­ням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5.12.2003 р. № 152 // Офіц. вісн. України. - 2004. - № 1. - Ст. 17 (Офіц. вісн. України. - 2004. - № 9. - уточнення).

^[22] Державна реєстрація юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. // Офіц. вісн. Укра­їни. - 2003. - № 25. - Ст. 1172.

^[23] Як вже зазначалось раніше, договір факторингу виник із торговельного посеред­ництва, тому структура договірних зв’язків за цим договором має схему договору комісії.

^[24] Василевская Л. Ю. Факторинг в России и Германии: особенности договорних конструкций // Право и политика. - 2003. - № 12. - С. 42.

^[25] Єфімова Л. Г. Вказана праця. - С. 581.

^[26] Брагінський М. І., Вітрянсьий В. В. Вказана праця. - С. 555.

^[27] Єфімова Л. Г. Вказана праця. - С. 583.

^[28] Василевська Л. Ю. Вказана праця. - С. 45.

^[29] Див. Суханов Є. О. Вказана праця. С. 233; Комментарий к Гражданскому кодек­су Российской Федерации (постатейний). Часть вторая / Под ред. А. П. Сергеена и Ю. К. Толстого. - М., 2003. - С. 555.

^[30] Див. п. 6 ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

^[31] «Договір факторингу передбачає спосіб та розмір винагороди фактора за надані послуги. По суті, - як вважає Комаров О. С. - мова йде про комісію, розмір якої ви­значається на підставі суми переданих боргів... розмір такої комісії у різних країнах коливається між 0,75 та 3,5 %. До цієї ставки додається кредитний процент за авансо­вими платежами, що здійснюються фактором» // Комаров О. С. Вказана праця. - С. 438.

^[32] Кошти, що передаються фактором в розпорядження клієнта за відступлення права грошової вимоги до третьої особи (боржника), а також кошти, що сплачуються третьою особою (боржником) в погашення заборгованості у фактора, як стверджує Державна податкова адміністрація у листі від 23.04.2007 р. №8217/7/22-3017 «Щодо оподаткування факторингових операцій» підлягають оподаткуванню в сумі переви­щення надходжень від боржника над сумою сплаченою клієнту, які і є доходом (при­бутком) від здійснення факторингових операцій // Офіційний вісник нормативно- правових актів з митної справи, фінансів, податків та бухгалтерського обліку. - 2007. - 06. - №24.

^[33] Надруковано: газета «Юридическая практика». - № 36. - 4.09.2007 р.

^[34] П. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» установлено, що фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: а) фінансування постачальни­ка, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; б) ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; в) пред’явлення до сплати грошових вимог; г) захист від несплат боржників.

^[35] На відміну від положень, установлених ст. 1080 ЦК, яка виходить з принципу пріоритету факторингового договору, за правилами загальноцивільної цесії кредитор, якщо це встановлено договором або законом, не може бути замінений у зобов’язанні (ч. 3 ст. 512 ЦК).

^[36] Ст. 6 Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» встановлено, що від- ступлення права грошової вимоги постачальником факторові є дійсним, незважаючи на будь-яку угоду між постачальником і боржником, яка забороняє таке відступлення.

^[37] Наприклад, відшкодування клієнтом збитків, завданих відступленням права грошової вимоги.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Поняття договору факторингу.
2. Предмет договору факторингу.
3. Ціна та інші умови договору факторингу.
4. Сторони в договорі факторингу, їх права та обов’ язки.
5. Правове положення боржника, право грошової вимоги до якого відступається за договором факторингу.
6. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги.
7. Відповідальність за договором факторингу.