Печать
PDF

Глава 6 Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

Posted in Гражданское право - Цивільне право: т.1 (В.І.Борисова та ін.)

Глава 6 Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

 

 

§ 1. Поняття фізичної особи як людини

§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи

§ 3. Цивільна дієздатність фізичної особи

§ 4. Опіка та піклування

§ 5. Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення. Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою

§ 6. Акти цивільного стану

§ 7. Фізична особа — підприємець

 

 

§ 1. Поняття фізичної особи як людини


Цивільні правовідносини виникають та існують між людьми. З точ­ки зору організації відносин між ними це можуть бути як окремі люди, так і їх колективи. Стосовно людей як суб’єктів, тобто носіїв цивільних прав і обов’язків, ЦК вживає термін «фізичні особи», тим самим під­тримуючи загальновизнану тенденцію про характеристику людини як носія цивільних прав та обов’язків, що підкреслює реальне, фізичне існування людини як частини живої природи. Фізична особа — це за­вжди тільки людина. Проте поняття фізичної особи у цивілістичному розумінні може не збігатися з поняттям людини як істоти біологічної: іноді ці поняття тотожні, а іноді — поняття «фізична особа» вужче, ніж поняття «людина»[1]. Відокремленість колективу людей як суб’єкта права досягається завдяки використанню терміна «юридична особа».

Термін «фізична особа» закріплено вперше в ЦК і його викорис­тання позбавить у подальшому необхідності вказувати на те, що ци­вільні права та обов’ язки можуть мати не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, хоча і раніше він вживався у дея­ких нормативно-правових актах України. Зокрема, Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію»[2] прямо передбачав, що членами сільськогосподарського кооперативу можуть бути як фізичні, так і юри­дичні особи.

Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім’ям, яке даєть­ся при народженні останньої. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ст. 28 ЦК).

При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені. Зокрема, таке право належить автору в галузі науки, літератури і мистецтва, який може вибирати псевдонім у зв’язку з використанням твору[3].

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’ я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьків­ських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відо­мості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері[4]. У разі зміни імені фізична особа повин­на повідомити про це своїх кредиторів та боржників.