ГЛАВА 73 ФАКТОРИНГ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

 

ГЛАВА 73 ФАКТОРИНГ

 

Стаття 1077. Поняття договору факторингу

1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кош­ти в розпорядження другої сторони  (клієнта)  за плату,  а клієнт відступає або
зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

2. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

1. Договір факторингу визначається як такий, що передбачає оплату клієнтом по­слуги, яку йому надає фактор. Послуга, яку надає фактор, підпадає під визначення фінансової послуги (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулю­вання ринків фінансових послуг» [135]). Встановлення Цивільним кодексом положень щодо факторингу не виключає укладення договорів про відступлення грошової вимоги відповідно до загальних правил ст. 512 — 518 ЦК, якщо при цьому не встановлюється умова про оплату послуги (зустрічне надання особою, на користь якої здійснюєть­ся відступлення грошової вимоги, грошової суми, товарів, послуг, виконання робіт на суму, еквівалентну сумі відступлення грошової вимоги, при цьому не може вважатись оплатою). До відносин щодо відступлення грошової вимоги без мети отримання при­бутку ст. 1077 — 1086 ЦК застосовуватись не можуть (це не виключає застосування положень про факторинг до відносин щодо відступлення вимоги, якщо в договорі про відступлення вимоги міститься умова про оплату відповідної послуги).

2. Договір факторингу має визнаватись судом недійсним повністю, якщо він пе­редбачає отримання фактором плати за надану послугу, а фактор не отримав статусу фінансової установи або не має відповідної ліцензії, як це передбачено ст. 5, 7 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Разом з тим саме по собі визначення укладеного договору сторонами як договору факторингу за відсутності умови, яка б давала підстави для висновку про вчинення цього договору з метою отримання фактором прибутку, не є достатньою підставою для визнання договору недійсним у зв'язку з тим, що фактор не має статусу фінансової установи чи відповідної ліцензії, оскільки в такому випадку укладено договір відступлення грошової вимоги, який можуть укладати будь-які суб'єкти.

3. Договір факторингу може укладатись з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. У таких випадках договір факторингу припиняється з момен­ту належного виконання клієнтом забезпеченого договором факторингу зобов'язання (п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК). З метою забезпечення виконання зобов'язання може укладатись і договір про відступ лення вимоги. Якщо ж забезпечене відступленням права грошо­вої вимоги зобов'язання боржник (клієнт) не виконав, фактор (кредитор у цьому зобов'язанні) може пред'явити грошову вимогу до боржника за відступленим правом вимоги без обов'язку дотримання будь-якої процедури звернення стягнення на пред­мет зобов'язання.

 

Стаття 1078. Предмет договору факторингу

1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в май­бутньому (майбутня вимога).

2. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не ви­магається.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК договір факторингу може укладатись як реальний або консенсуальний. Якщо предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк якої настав (наявна вимога), договір факторингу може бути укладений і як реальний, і як консенсуальний. При укладенні реального договору факторингу право грошової вимоги переходить від клієнта до фактора в момент укладення договору. При укладенні консенсуального договору факторингу, предметом якого є наявна грошова вимога, передбачається складання сторонами в обумовлений в договорі строк акта передання-приймання права грошової вимоги.

2. Якщо предметом договору факторингу є майбутня вимога, можливе укладення тільки консенсуального договору. Але при виникненні права вимоги (перетворення майбутньої вимоги в наявну) право грошової вимоги за таким договором переходить без підписання сторонами іншого (крім договору) документа.

3. За консенсуальним договором факторингу перехід права грошової вимоги від клі­єнта до фактора може здійснюватись з настанням певної події. Але ж до настання цієї події вимога повинна виконуватись.

4. При визначенні моменту (дня) виникнення вимоги слід враховувати, що цивільне право особи набуває ознаки вимоги в день закінчення строку виконання обов'язку, який ко­респондує цьому праву (наступного дня виконання обов'язку уже буде простроченим).

 

Стаття 1079. Сторони у договорі факторингу

1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

3. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

1. Незважаючи на те, що ст. 91 ЦК визнає за всіма юридичними особами приватного права загальну цивільну правоздатність, ч. 2 ст. 1079 ЦК називає як можливих клієнтів у договорах факторингу фізичних осіб та юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Але при цьому законодавець уникає наголошення на тому, що клієнтом в таких договорах можуть бути «тільки» названі тут особи. Тому безпідставним було б твердження про те, що із ч. 2 ст. 1079 ЦК випливає заборона для інших юридичних осіб приватно­го права укладати договори факторингу в якості клієнтів. Більше того, в силу ст. 167, 168 — 169 ЦК клієнтами за договорами факторингу можуть бути держава (Україна), Автономна Республіка Крим, територіальні громади. Юридичні особи публічного права можуть також виступати як клієнти в договорах факторингу, якщо це передбачено чи допускається правовими актами, що визначають їх спеціальну правоздатність.

2. Що стосується фактора, то ним можуть бути банки, юридичні особи, що мають статус фінансової установи та отримали відповідну ліцензію (ст. 5, 7 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [135]). Відповідно до цього Закону та ч. З ст. 1079 ЦК фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності та отримала відповідну ліцензію, також може здійснювати факторингові операції. Цей висновок випливає із п. 7 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 35 названого Закону.

 

Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги

1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

1. Ця стаття містить оригінальні правила, відповідно до яких умова договору, якою забороняється або обмежується відступлення права грошової вимоги, має чинність, її порушення тягне відповідальність кредитора, який відступив право грошової ви­моги, перед боржником. Але ж дійсним визнається і договір факторингу, укладений всупереч договірній забороні чи договірному обмеженню відступлення грошової ви­моги. Положення ст. 1080 ЦК є одним із проявів тенденції до легалізації наслідків цивільного правопорушення.

 

Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором

1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

3. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником гро­шової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

1. Відповідальність клієнта за дійсність вимоги, яку він відступає, є логічною. Але ч. 1 ст. 1081 ЦК допускає можливість встановлення договором умови про звільнення клієнта від відповідальності за дійсність грошової вимоги.

2. Визнання дійсною грошової вимоги, право якої відступається, якщо в момент відступлення клієнт не знав про обставини, внаслідок яких боржник має право не ви­конувати вимогу, не означає, що це в який-небудь спосіб впливає на право боржни­ка не виконувати вимогу, яке він отримав на законній підставі. Якщо боржник має право не виконувати вимогу кредитора, то після відступлення цієї вимоги боржник не зобов'язаний виконувати її на користь фактора.

 

Стаття 1082. Виконання боржником грошової вимоги факторові

1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

2. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк до­казів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж
клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

3. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

1. У принципі, правила про виконання грошової вимоги на користь фактора відпо­відають правилам ст. 516 — 517 ЦК про виконання зобов'язання особі, на користь якої від ступлено право вимоги. Проте в ст. 1082 ЦК конкретизується, що повідомлення про відступлення права грошової вимоги може надіслати боржникові і кредитор (клієнт) і фактор. Конкретизується також зміст такого повідомлення.

 

Стаття 1083. Наступне відступлення права грошової вимоги

1. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не до­пускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права гро­
шової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

1. Стаття 1083 ЦК допускає наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, якщо це не заборонено договором. Якщо фактор здійснив відступлення права грошової вимоги третій особі всупереч договору факторингу, договір між фак­тором і третьою особою може бути визнаний судом недійсним.

 

Стаття 1084. Права фактора

1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійсню­ється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, спла­ченої фактором клієнтові.

2. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який за­безпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено до­говором факторингу.

Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

1. Договором факторингу може бути передбачено, що фактор оплачує право вимоги, яке йому передає клієнт. У цьому випадку (незалежно від часу виконання фактором свого обов'язку сплатити клієнтові грошову суму) обов'язок фактора не залежить від того, які грошові суми отримає фактор від боржника за відступленою грошовою вимогою.

2. Іншими є правила, коли фактор реалізує отримане за договором факторингу пра­во грошової вимоги в порядку забезпечення зобов'язання клієнта перед фактором. У такому разі сума, отримана фактором від боржника в порядку виконання ним грошової вимоги, зараховується в рахунок виконання зобов'язання клієнта перед фактором, яке (зобов'язання) забезпечене договором факторингу. Надлишок фактор зобов'язаний повернути клієнтові, а непогашена сума зобов'язання клієнта перед фактором може бути стягнена фактором з клієнта.

 

Стаття 1085. Зустрічні вимоги боржника

1. Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення
про відступлення права грошової вимоги факторові.

2. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушен­ням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

1. Боржникові, до якого фактором пред'явлена грошова вимога, що ґрунтується на договорі факторингу, надається право пред'явити до заліку грошові вимоги, які ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, за умови, що ці грошові вимоги виник­ли до одержання боржником повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Це положення ч. 1 ст. 1085 ЦК відповідає ч. 2 ст. 603 і ч. 2 ст. 518 ЦК.

2. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушен­ням клієнтом умови договору з боржником про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Але відповідно до абзацу другого ст. 1080 ЦК боржник може пред'явити вимоги, що випливають із порушення клієнтом (кредитором) умови договору з боржником про заборону чи обмеження відступлення грошової вимоги, безпосередньо до клієнта (кредитора).

 

Стаття 1086. Захист прав боржника

1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з борж­ником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці
суми безпосередньо від клієнта.

2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові гро­шові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

1. Частина 1 ст. 1086 ЦК формулює загальне правило, відповідно до якого боржник, який виконав від ступлену грошову вимогу на користь фактора, не може вимагати від фактора повернення цих сум, посилаючись на порушення клієнтом зобов'язання перед ним (боржником), оскільки за порушення свого зобов'язання перед боржником клієнт має відповідати безпосередньо перед боржником.

2. Як виняток із загального правила ч. 1 ст. 1086 ЦК у ч. 2 цієї ж статті форму­люється спеціальне правило, відповідно до якого і за наявності у боржника права на одержання безпосередньо від клієнта суми, сплаченої факторові за від ступленою грошовою вимогою, боржник має право вимагати повернення цієї суми від фактора за наявності однієї із таких умов:

1)          фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням грошової вимоги;

2)    фактор передав клієнтові гроші, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленим правом вимоги.