ГЛАВА 68 ДОРУЧЕННЯ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

ГЛАВА 68 ДОРУЧЕННЯ

 

Стаття 1000. Договір доручення

1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки дові­рителя.

2. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого до­ручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

1. Предмет договору доручення — це певні юридичні дії, які повірений зобов'язується вчинити від імені і за рахунок довірителя. Поняття юридичних дій є більш широким, ніж правочин. Тому наведене визначення предмета договору доручення дає можливість повіреному на підставі договору доручення вчиняти юридичні дії від імені довірителя в державних органах (наприклад, на підставі такого договору повірений може діяти від імені довірителя у відповідних державних органах при технічному огляді автомобі­ля). Однак в подальшому тексті ч. 1 ст. 1000 ЦК йдеться уже про правочин, вчинений повіреним, який (правочин) створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Можна було б стверджувати, що цей текст не виключає здійснення в силу договору доручення інших юридичних дій. І таке тлумачення було б правильним. Але ж визначення предмета договору доручення в ч. 1 ст. 1000 ЦК повністю погоджується з визначенням представництва в ч. 1 ст. 237 ЦК, відповідно до якого в правовідносинах щодо представництва представник зобов'язаний або має право «вчиняти правочин» від імені сторони, яку він представляє.

Незважаючи на однаковий підхід ч. 1 ст. 237 і ч. 1 ст. 1000 ЦК до визначення пред­мета представництва і договору доручення, який (підхід) обмежує предмет відповідних правовідносин, спеціальні положення законодавчих актів побічно допускають встанов­лення обов'язку повіреного здійснювати не тільки правочини, а і інші дії, допускають оформлення довіреністю таких повноважень представника. Йдеться про визнання мож­ливості участі в цивільному процесі як представників сторін і третіх осіб інших осіб, допущених судом, який розглядає справу, до представництва в даній справі (п. б ст. 112 ЦПК [33]). Повноваження цих («інших») осіб підтверджуються, зокрема, довіреністю (п. 5 частини першої ст. 113 ЦПК). Ще більш широкі можливості для представництва в суді передбачає ст. 28 ГПК [20]. Передбачено представництво від імені потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі (ст. 52 КПК [16]). У всіх названих випадках підставою представництва може бути договір доручення, а на відносини сторін поширюється чинність ст. 1000 — 1010 ЦК.

2.  Поряд з юридичними діями повірений може прийняти на себе обов'язок здійснювати фактичні дії. Останні можуть бути такими, що не можуть відокремлюватись від юридич­них дій, а можуть бути і такими, що відокремлюються. Так, якщо представник в силу договору доручення та на підставі довіреності має отримати певну річ у третьої особи та передати її довірителю, то фактичні дії щодо отримання речі, огляду її стану, зберігання впродовж певного часу, передання її довірителю не можна відділити від юридичних дій щодо отримання речі у третьої особи. В іншому випадку можна буде стверджувати, що повірений може отримати річ та викинути її. Відносини між довірителем і повіреним у таких випадках не виходять за межі зобов'язання доручення.

Поряд з названими вище діями на повіреного може бути покладено обов'язок здій­снити перевезення отриманої у третьої особи речі. Зобов'язання щодо перевезення ви­ходить за межі зобов'язання доручення. І якщо на повіреного покладається обов'язок здійснити перевезення, договір слід вважати змішаним (ч. 2 ст. 628 ЦК), що породжує два зобов'язання, на кожне із яких поширюються різні правові норми. Змішаним буде і договір, відповідно до якого повірений візьме на себе не тільки обов'язок здійснити купівлю-продаж квартири для довірителя, а і до того вивчити кон'юнктуру ринку та піді­брати найбільш фінансово прийнятний варіант купівлі. Від договору доручення в частині здійснення юридичних дій довіритель чи повірений можуть відмовитись в будь-який час або з дотриманням встановленого строку (ч. 2, 3 ст. 1008 ЦК). Від виконання решти зобов'язання, яке виникло на основі договору доручення, хоч би він і мав назву тільки договору доручення, повірений вправі відмовитися за умови додержання відповідних спеціальних правил про розірвання договору про надання послуг (ст. 907).

3.   Частина 2 ст. 1000 ЦК допускає встановлення виключного права повіреного на вчинення від імені довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених до­говором. Можуть також встановлюватись строк такого доручення та територія, в межах якої діє виключне право повіреного. Це дає повіреному певні гарантії на право діяти від імені довірителя. Але ж і в таких випадках не виключається право довіри­теля в будь-який час відмовитись від договору (ч. 2 ст. 1008 ЦК). Отже, відповідні зобов'язання довірителя можуть бути припинені в будь-який час.

 

Стаття 1001. Строк договору доручення

1. Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

1. Строк, впродовж якого повірений відповідно до договору доручення має право діяти від імені довірителя, є лише граничним строком, сплив якого припиняє це право. Довіритель, не дивлячись на встановлення такого строку, не втрачає права відмовитись від договору в будь-який час (ч. 2 ст. 1008 ЦК).

 

Стаття 1002. Право повіреного на плату

1. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором до­ручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

1. Частина 1 ст. 1002 ЦК конкретизує стосовно доручення положення ч. 5 ст. 626 ЦК про відплатність будь-якого договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. У ч. 2 ст. 1002 ЦК послідовно проводиться ліберальний підхід законодавця до істотних умов договору. З одного боку, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Розмір оплати за відплатним договором слід віднести до істотних умов договору. Але у разі відсутності в договорі умови про розмір оплати цей розмір визначається відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Обов'язок довірителя здійснити платіж «після виконання доручення» не можна тлу­мачити так, що взагалі не встановлено граничний строк оплати. Частина 2 ст. 1002 ЦК слід тлумачити з урахуванням ст. 538 ЦК, відповідно до якої зустрічні зобов'язання мають виконуватись одночасно. Це означає, що після виконання доручення оплата має бути здійснена впродовж нормального технічно можливого строку.

 

Стаття 1003. Зміст доручення

1. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

1. Правомірність, конкретність та здійсненність дій, які належить вчинити пові­реному на підставі договору доручення, — це вимоги закону до змісту такого роду договорів. їх невиконання є підставою для визнання договору недійсним судом на під­ставі ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК.

 

Стаття 1004. Виконання доручення

1. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручен­ня. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідо­мити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

2. Повіреному, який діє як комерційний представник (стаття 243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від зміс­ту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.

1. Частина 1 ст. 1004 ЦК поширюється на всі зобов'язання доручення. Частина 2 цієї ж статті формулює спеціальні правила, які поширюються на зобов'язання дору­чення, в яких повірений є комерційним представником.

2. Загальне правило про належне виконання зобов'язання (ст. 526 ЦК) конкрети­зується стосовно зобов'язання доручення як обов'язок повіреного вчиняти дії відпо­відно до змісту даного йому доручення, тобто відповідно до змісту договору. Відступи від змісту доручення без згоди довірителя повірений може допустити, якщо: 1) цього вимагають інтереси довірителя; 2) повірений не міг попередньо запитати довірителя або в розумний строк не отримав відповіді на запит. На повіреного покладається також обов'язок повідомити довірителя про допущені відступи «як тільки це стане можли­вим». Ці правила не виключають домовленості сторін про інші обставини, за яких повірений отримує право відступити від змісту доручення, та про межі можливих відступів. Частина 1 ст. 1004 ЦК поширюється і на комерційне представництво.

3. Стосовно комерційного представництва в ч. 2 ст. 1004 ЦК спеціально зазначаєть­ся на можливість надання договором комерційному представникові права відступати від змісту доручення без попереднього запиту дозволу довірителя. У разі, коли такі відступи допущені, повірений має повідомити про такі відступи довірителя «в розум­ний строк».

 

Стаття 1005. Особисте виконання договору доручення

1. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.

Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обста­винами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.

2. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав пові­рений.

3. Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не від­повідає за вибір замісника та за вчинені ним дії.

4. Якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

1. Частина 1 ст. 528 ЦК формулює загальне правило, відповідно до якого борж­ник може покласти виконання зобов'язання на третю особу. Як виняток із цього правила ч. 1 ст. 1005 ЦК покладає на повіреного обов'язок особисто виконати дане йому доручення. Передати виконання доручення іншій особі повірений може у двох випадках: 1) якщо це передбачено договором; 2) якщо повірений вимушений був до цього обставинами і передання виконання доручення мало на меті охорону інтересів довірителя. Якщо повірений негайно повідомив довірителя про передання виконання доручення замісникові у зв'язку з наявністю зазначених обставин, він (повірений) звільняється від відповідальності за виконання зобов'язання перед довірителем, але відповідає за вибір замісника (якщо той виявиться нездатним виконати доручення або недобросовісно поставиться до виконання доручення). Повірений не відповідає за ви­бір замісника лише у випадках, коли замісник визначений договором.

 

Стаття 1006. Обов'язки повіреного

1. Повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається
за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручен­ня.

1. Граматичне тлумачення п. 2 ст. 1006 ЦК дає підстави для висновку про те, що слова «якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення» відно­сяться до обох обов'язків повіреного: 1) негайно повернути довіреність довірителю; 2) надати звіт про виконання доручення та виправдні документи.

2. Що стосується обов'язку повіреного, передбаченого п. З ст. 1006 ЦК, то він має ви­конуватись у розумний строк після одержання майна чи документів від третьої особи.

3. Обов'язок, передбачений п. 1 ст. 1006 ЦК, має виконуватись відповідно до до­говору із урахуванням засади розумності.

 

Стаття 1007. Обов'язки довірителя

1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

3. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

4. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

1. Зазначення в ч. 1 ст. 1007 ЦК на обов'язок довірителя видати повіреному до­віреність не виключає дії спеціального правила ч. З ст. 243 ЦК, відповідно до якого повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим до­говором між ним та особою, яку він представляє.

2. Якщо довіритель не забезпечив повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, наступає прострочення кредитора (ч. 1 ст. 613 ЦК), в зв'язку з чим може бути відстрочене виконання повіреним його зобов'язання перед довірителем.

 

Стаття 1008. Припинення договору доручення

1. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

2. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчем­ною.

3. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіри­тель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.

1. Стаття 1008 ЦК має заголовок «Припинення договору доручення», що дало змо­гу включити до неї положення про припинення договору з підстав, які не залежать від волі сторін, а також положення про його припинення шляхом здійснення однією із сторін договору одностороннього правочину, спрямованого на припинення (розі­рвання) договору. Крім того, договір доручення може бути припинений (розірваний) відповідно до ст. 651, 652 ЦК.

2. Не дивлячись на можливе визначення в договорі доручення його строку (ст. 1001 ЦК), не дивлячись на визнання строку істотною умовою будь-якого господарського договору (ч. З ст. 180 ГК [31]), не дивлячись на можливість встановлення в договорі доручення виключного права повіреного на вчинення юридичних дій від імені дові­рителя (ч. 2 ст. 1000 ЦК), кожна із сторін договору доручення вправі в будь-який
час розірвати договір, в тому числі і господарський, шляхом односторонньої відмови від нього. Відмова від договору може бути здійснена в будь-який час. Відмова будь-якої сторони від цього права, вчинена одностороннє чи включена до договору дору­чення, є нікчемною.

3. На випадок, коли повірений діє як підприємець, встановлені спеціальні правила про порядок відмови від договору. За таких умов сторона, яка відмовляється від до­говору, має повідомити іншу сторону не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Лише при припиненні (без правонаступництва чи з правонаступництвом) юридичної особи, яка є комерційним
представником, довірителю надається право відмовитись від договору доручення без по­переднього повідомлення про це повіреному. Мається на увазі, що відмова від договору доручення може бути заявлена зразу ж після початку роботи ліквідаційної комісії.

4. Оскільки договір доручення часто укладається як змішаний договір, до змісту якого включаються права та обов'язки сторін, що встановлюються іншими інститута­ми цивільного права, слід мати на увазі, що в таких випадках відмова від договору доручення не припиняє дії зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору доручення (змішаного) та на які поширюється чинність норм інших інститутів ци­вільного права.

 

Стаття 1009. Наслідки припинення договору доручення

1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю ви­конане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата — також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

2. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення до­говору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

3. Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови пові­реного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше
забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

1. Стаття 1009 ЦК є однією із небагатьох статей, які визначають наслідки припинен­ня договору і дають сторонам змогу в зв'язку з цим здійснити свої інтереси в межах тих зобов'язань, які виникли на підставі даного договору.

2. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було виконане повніс­тю, зобов'язання доручення припиняється, а повірений не несе більше обов'язку ви­конувати доручення. Зустрічне зобов'язання довірителя, що включає до себе обов'язки відшкодувати витрати повіреного, пов'язані з виконанням доручення та виплатити плату, якщо вона йому належить, припиняються тільки належним виконанням (ст. 599 ЦК) або на інших підставах, передбачених законом. Але обсяг цих обов'язків довірителя обмежується моментом припинення договору: довіритель не несе обов'язку оплачувати виконання доручення в частині, в якій воно було здійснене після того, як повірений
довідався чи міг довідатися про припинення договору доручення. Не несе довіритель і обов'язку відшкодування витрат повіреного, здійснених з метою виконання доручення після зазначеного моменту. Відповідні вимоги до довірителя повірений може пред'явити в межах позовної давності, що обчислюється відповідно до загальних правил.

3. Відповідно до ч. 2 ст. 1009 ЦК відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків. Це — зрозуміло і без спеціального правила, бо підставою відшкодування збитків є порушення зобов'язання (ч.  1 ст. 623 ЦК), а реалізація встановленого законом права на відмову від договору не може бути ква­ліфікована як порушення зобов'язання. І все ж пряме зазначення в ч. 2 ст. 1009 ЦК
на виняток із правила про неприпустимість стягнення з довірителя збитків, завданих повіреному відмовою від договору, дає підстави для висновку про те, що повірений, який діяв як комерційний представник, має право на відшкодування збитків, завданих відмовою довірителя від договору, хоч би довіритель і не порушував порядку відмови від договору, встановленого ч. З ст. 1008 ЦК.

4. Стосовно повіреного в ч. З ст. 1009 ЦК також зазначається на те, що його від­мова від договору не тягне обов'язку повіреного відшкодувати довірителю завдані цим збитки. Але із ч. З ст. 1009 ЦК випливає, що, не дивлячись на те, що відмова повіреного від договору є правомірною в силу п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК, повірений несе обов'язок відшкодувати завдані довірителю відмовою від договору збитки в двох ви­падках: 1) коли довіритель був позбавлений можливості в інший спосіб забезпечити свої інтереси; 2) коли повірений діяв як комерційний представник.


Стаття 1010. Обов'язки спадкоємця повіреного та ліквідатора юридичної особи — повіреного

1. У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві.

2. У разі ліквідації юридичної особи — повіреного ліквідатор повинен повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зберегти його речі, документи та передати довірителеві.

1. Зобов'язання повіреного перед довірителем є нерозривно пов'язаним з особою по­віреного. Тому обов'язки, що складають зміст цього зобов'язання, у зв'язку із смертю повіреного припиняються. Решта майнових прав та обов'язків, які виникли на підставі договору доручення, але виходять за межі зобов'язання доручення, смертю повіреного не припиняються, а спадкуються. Очевидно, до таких обов'язків належать і обов'язки охороняти майно довірителя, зберігати його речі, документи. Але ч. 1 ст. 1010 ЦК за­значає на ці обов'язки як на такі, які спадкоємці несуть в силу закону, а не отримують в порядку спадкування. Також в силу спеціального зазначення в законі спадкоємці несуть обов'язки повідомити довірителя про припинення договору (про смерть по­віреного) та передати довірителю речі і документи, які йому належать. До випадків припинення договору доручення у зв'язку із смертю повіреного слід застосовувати правила ч. 1 ст. 1009 ЦК про наслідки припинення договору доручення.

2. Ліквідаційна комісія юридичної особи після відмови від договору доручення від­повідно до абзацу другого ч. З ст. 1008 ЦК повинна вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, збереження його речей і документів і передати їх довіри­телеві. У повідомленні довірителю про припинення договору в зв'язку з ліквідацією повіреного — юридичної особи сенсу немає, оскільки доцільно не очікувати моменту,
коли договір доручення буде припинений в зв'язку з виключенням юридичної особи — повіреного із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — під­приємців, а зробити заяву про відмову від договору доручення зразу ж після початку роботи ліквідаційної комісії.