§ 2. ЗБЕРІГАННЯ НА ТОВАРНОМУ СКЛАДІ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

 

§ 2. ЗБЕРІГАННЯ НА ТОВАРНОМУ СКЛАДІ

 

Стаття 956.   Поняття товарного складу

1. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

2. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

1. Частина положень ст. 956 — 966 ЦК поширюється на всі правовідносини щодо зберігання, яке здійснюється на будь-якому товарному складі, а інша частина — тільки на правовідносини щодо зберігання, яке здійснюється на сертифікованому товарно­му складі. На товарному складі можуть зберігатися будь-які товари, стосовно яких зберігання є можливим (неможливим є зберігання, наприклад, електроенергії). Для
сертифікованих товарних складів перелік товарів, які не можуть на них зберігатися, встановлений преамбулою Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і по­двійні складські свідоцтва»   [180].

2. Товарний склад визначається в ч.  1 ст. 956 ЦК як організація (юридична особа), яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані із зберіганням на засадах підприємницької діяльності. Таке ж визначення товарного складу наводиться у аб­заці третьому ст. 1 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» (далі — Закон). Сертифікований товарний склад визначаєть­ся в цій же статті як товарний склад, який отримав сертифікат на відповідність надання послуг із зберігання, що дає право видавати прості і подвійні складські свідоцтва на окремі групи товарів. У сертифікаті про відповідність надання по­слуг із зберігання визначаються групи товарів, на які склад має право видавати складські свідоцтва.

3. Підтвердження відповідності здійснюють акредитовані в установленому зако­нодавством порядку органи із сертифікації будь-якої форми власності (частина пер­ша ст. 12 Закону «Про підтвердження відповідності» [129]). Акредитація таких органів  здійснюється відповідно до Закону «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» [130]. Порядок здійснення процедури призначення органів з оцінки відповідності
продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів затверджено постановою Кабінету Міністрів   [338]. Національним органом України з сертифікації визнається Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» [209]). На цей час названий Державний комітет затвердив низку нормативно-правових
актів щодо сертифікації окремих видів товарів, послуг. Такий акт стосовно послуг із зберігання на цей час не затверджувався.

4. Зазначення на ліцензію в ч. 2 ст. 956 ЦК не означає, що послуги товарних скла­дів підлягають ліцензуванню. Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»   [119] не передбачає ліцензування такого роду послуг.

5. Обов'язок товарного складу приймати на зберігання товари від будь-якої особи (за наявності можливості) випливає із ч. 2 ст. 956 ЦК, яка визнає договір складського зберігання, укладений товарним складом (він завжди визнається складом загального користування), публічним, та ст. 633 ЦК, На обов'язок зернового складу приймати зерно на зберігання від будь-якої особи прямо зазначається в ст. 25 Закону «Про зерно
та ринок зерна в Україні»   [147].

 

Стаття 957.   Договір складського зберігання

1. За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схорон­ності.

2. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

3. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

1. Частина 1 ст. 957 ЦК, визначаючи договір складського зберігання, нічим не до­повнює загальне визначення договору зберігання, яке наводиться в ст. 936 ЦК. Але ж ст. 936 ЦК у ч. 2 передбачає можливість укладення договору зберігання як консенсуального. Стаття 957 ЦК такої можливості не передбачає. Проте неправильним було б твердження про те, що ця стаття виключає укладення договору складського збері­гання як консенсуального. Немає підстав і для твердження про те, що із ч. 1 ст. 957 ЦК чи суті відносин щодо складського зберігання випливає неможливість відступлень від визначення договору складського зберігання як реального. Договір складського зберігання зерна також визначається в частині другій ст. 26 Закону «Про зерно та ри­нок зерна в Україні»  [147] як реальний («за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна»). Але із ст. 29 цього Закону не тільки випливає можливість укладення договору складського зберігання зерна як консенсуального, а і прямо передбачається
обов'язок власника зерна, який не передав його на зберігання у визначений договором строк, відшкодувати зерновому складу завдані збитки.

2. Встановлюється вимога про укладення договору складського зберігання в пись­мовій формі.  Проте така вимога вважається виконаною,  якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом, до якого належать документи, зазначені в ч. 1 ст. 961 ЦК. Це — дещо більш жорсткі вимоги до форми договору зберігання на товарному складі, ніж встановлені загальним правилом абзацу третього
ч. 1 ст. 937 ЦК.

3. Умови складського зберігання товару на сертифікованому складі загального ко­ристування визначаються відповідно до регламенту сертифікованого складу (частина третя ст. 10 Закону).

4. На сертифіковані склади покладається обов'язок ведення реєстру складських свідоцтв (частина перша ст. 7 Закону). Лише ведення реєстру складських свідоцтв на зерно покладено на Мінагрополітики (п. З Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання   [332]).

 

Стаття 958.   Зберігання речей, визначених родовими ознаками, з правом розпо­ряджання ними

1. Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.

1. У разі, коли за договором зберігання на товарному складі здійснюється зберігання речей, визначених родовими ознаками, та коли зберігачеві надане право розпоряджа­тися цими речами, до правовідносин сторін застосовуються: 1) перш за все спеціальні правила про зберігання, встановлені ст. 956 — 966 ЦК і Законом «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»; 2) далі переважно застосо­вуються загальні положення ст. 936 — 955 ЦК про зберігання, які стосуються часу та місця повернення товарів; 3) далі переважно застосовуються положення про договір позики. Застосування положень про позику до такого виду зберігання передбачено частиною п'ятою ст. 26 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні»; 4) у частині, не врегульованій зазначеними вище положеннями, застосовуються загальні положення про зобов'язання і договори (ст. 509 — 654 ЦК), а також загальні положення цивіль­ного законодавства, сформульовані в Книзі першій Цивільного кодексу.

2. Застосування положень про позику до відносин зберігання, як це передба­чено ст. 958 ЦК, не передбачає сплату відсотків, оскільки таке виключається п. 2 ч. 2 ст. 1048 ЦК. Проте сторони можуть домовитись про інше.

 

Стаття 959.   Огляд товару

1. Товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану.

2. Товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, — взяти проби та вжити заходів, необхідних
для забезпечення його схоронності.

3. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки.

Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений то­варним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі при­йняття товару, — протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

1. Якщо інше не передбачено договором зберігання на товарному складі, витрати товарного складу на огляд товарів, що приймаються на зберігання, включаються до складу плати за зберігання. Це стосується і витрат зберігана на аналіз якості товару, якщо обов'язок здійснення такого аналізу передбачений законом (наприклад, частина третя ст. 24 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні»   [147]) або договором.

2. Право огляду товару, переданого для зберігання на товарному складі, надається поклажодавцеві впродовж всього строку зберігання. Стосовно зберігання речей, ви­значених родовими ознаками, поклажодавцеві надається право взяти проби. Товарний склад зобов'язаний надати поклажодавцеві можливості вжити заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.

3. Витрати, пов'язані з оглядом товарів при їх поверненні із зберігання, несе сто­рона, яка вимагали огляду та перевірки. Зазвичай такою стороною є поклажодавець, оскільки у товарного складу немає інтересу вимагати таких огляду та перевірки. Сто­рони вправі в договорі відступити від цього правила. Якщо сторони таких відступлень не зробили, поклажодавець має право вимагати від товарного складу відшкодування у вигляді збитків витрат на проведення огляду та перевірки товарів, якщо за резуль­татами огляду та перевірки встановлено порушення товарним складом зобов'язання щодо зберігання.

4.   Сторони договору зберігання на товарному складі мають право встановити порядок огляду та перевірки товару, який видається з товарного складу після за­кінчення строку зберігання. Якщо цей порядок договором не встановлений, застосу­ванню за аналогією підлягають правила Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю [491] та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю [492]. Лише строки, встановлені цими Інструкціями, не можуть застосовуватись, якщо вони перевищують три дні після одержання товару.

 

Стаття 960.   Зміна умов зберігання та стан товару

1. Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця.

2. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.

1. Якщо договором зберігання на товарному складі встановлені умови зберіган­ня, зміна цих умов є зміною договору, що допускається у випадках та порядку, встановлених ст. 651 — 652 ЦК. Лише у разі необхідності забезпечення схорон­ності товару (незалежно від причини, яка створила загрозу схоронності товару) на товарний склад покладається обов'язок вжити невідкладних заходів, хоча б при цьому змінювались умови зберігання товарів, визначені договором. На товарний склад покладається при цьому обов'язок повідомити поклажодавця про вжиті не­
відкладні заходи.

2. Акт, про який йдеться у ч. 2 ст. 960 ЦК, може бути складений товарним складом за підписами своїх працівників. Проте у випадках, коли є можливість перекласти від­повідальність за незбереження товару на поклажодавця, доцільно було б залучати до участі в прийманні представника незаінтересованої організації.