ГЛАВА 62 ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

ГЛАВА 62 ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ


Стаття 892.   Договір    на виконання    науково-дослідних    або    дослідно-конструкторських та технологічних робіт

1. За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розро­блення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

1. Предметом договору, про який йдеться в ст. 892 ЦК, можуть бути науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Предметом договору на вико­нання науково-дослідних робіт зазвичай є об'єкт авторського права (твір наукової літератури), що не виключає створення в результаті таких робіт об'єктів промислової власності, зокрема сортів рослин, порід тварин. Предметом дослідно-конструкторських та технологічних робіт також може бути тільки об'єкт авторського права. Але таки­ми договорами може передбачатись також створення об'єктів промислової власнос­ті — винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій)
інтегральних мікросхем, раціоналізаторських пропозицій. Законом не визначається правовий режим об'єктів промислової власності, створених на замовлення відповід­но до договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Визначається тільки правовий режим об'єктів інтелектуальної власності, створених під час виконання трудових обов'язків (ст. 429 ЦК; ст. 16 Закону «Про авторське право і суміжні права» [133]; ст. 9 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [118]; ст. 8 Закону «Про охорону прав на промислові зразки» [59]; ст. 7 За­кону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [90]). Тому в договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт слід визначати правовий режим об'єктів інтелектуальної власності, створених в процесі виконання таких договорів.

2. Виконавцем  за договором на виконання  науково-дослідних  або дослідно-конструкторських та технологічних робіт може бути не тільки юридична особа, а і фізична особа. Фізична особа може укласти договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт як така або як підприємець (за умови належної реєстрації). Якщо виконавцем робіт такого роду є фізична особа,
можливо укладення змішаного договору, до змісту якого будуть входити елементи договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт і договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК).

3. Сторони на свій розсуд визначають предмет договору на виконання науково-дослідних робіт. Таким може бути весь цикл наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або окремі етапи робіт.

4.  Виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт є окремим інститутом зобов'язального права. На відносини щодо виконання таких ро­біт не поширюється чинність норм інституту підряду. Сторона, яка несе зобов'язання виконати такі роботи, називається не підрядником, а виконавцем.

 

Стаття 893.   Виконання робіт

1. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника.

Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

1. Відповідно до загального правила ч. 1 ст. 528 ЦК боржник позбавляється права покласти виконання зобов'язання на іншу особу лише у випадках, коли із умов договору,  актів законодавства або суті зобов'язання не випливає його обов'язок виконати зобов'язання особисто. На виняток із цього правила науково-дослідні роботи виконавець має виконати особисто. Лише за наявності згоди за­мовника виконавець може залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб. Сторони можуть погодити одну особу чи коло осіб, яких виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт, що є предметом даного договору.

2. Якщо договором передбачено виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт, виконавець вправі залучати інших осіб до виконання таких робіт, якщо інше не встановлено договором. Це правило абзацу третього ст. 893 ЦК не ви­ключає дії обмежень, встановлених ч. 1 ст. 528 ЦК. Отже виконавець не може за­лучати інших осіб до виконання передбачених договором дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо неприпустимість цього випливає із актів цивільного законодавства.

 

Стаття 894.   Передання, прийняття та оплата робіт

1. Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або
інший спосіб оплати.

2. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником за­лежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

1.  Частина 1 ст. 894 ЦК спочатку встановлює загальне правило про те, що на ви­конання доґовору мають бути передані завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Це відповідає більш загальному прави­лу ст. 529 ЦК. Надалі в ч. 1 ст. 894 ЦК передбачається можливість встановлення в договорі умови про передання окремих етапів робіт, якщо це передбачено до­говором. Це правило не виключає дії положення ст. 529 ЦК, відповідно до якого дозвіл на виконання зобов'язання частинами може також встановлюватись актами цивільного законодавства і випливати із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Стосовно оплати науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт діють такі правила. За загальним правилом, замовник має оплатити повніс­тю завершені роботи. Але договором, актами законодавства може встановлюватись обов'язок замовника оплачувати завершені етапи робіт. Це може також випливати із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Ці правила не виключають виплати замовником виконавцеві авансу або попередньої оплати робіт замовником, якщо це передбачено договором.

2.  Відповідно до ч. 2 ст. 894 ЦК замовник має право зменшити розмір плати за ви­конання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбачени­ми договором. Але таке право замовник отримує тільки тоді, коли воно передбачене домовленістю сторін та коли договором встановлені межі такого зменшення. Умовою
виникнення права замовника на зменшення плати є також незалежність від замовника тієї обставини, що фактично одержані результати не відповідають результатам, перед­баченим договором.

 

Стаття 895.   Конфіденційність відомостей про договір

1. Виконавець і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відо­мостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних ре­зультатів, якщо інше не встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється договором.

1. Із диспозитивного положення, що сформульоване в першому реченні цієї статті, випливає, що всі відомості щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу виконання договору є конфіденційними. Але в цій статті в другому реченні формулюється спеціальне пра­вило, відповідно до якого обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встанов­люється договором. Якщо цей обсяг не визначений договором, конфіденційними слід вважати всі відомості, про які йдеться у положенні, що сформульоване в ст. 895 ЦК. При визначенні конфіденційних відомостей сторони вправі розширити або звузити їх коло в порівнянні із ст. 895 ЦК.

 

Стаття 896.   Права сторін на результати робіт

1. Замовник  за договором на виконання науково-дослідних або  дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором.

2. Виконавець має право використати одержаний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором.

Договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам.

1. Виконавець є суб'єктом авторського права на літературний науковий твір, ство­рений за договором на проведення науково-дослідних робіт та на літературний твір, ілюстрації, плани, ескізи, створені відповідно до договору на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Він також має право на комерційну таємни­цю, якою, зокрема, можуть бути створені при виконанні договору винаходи, корисні
моделі і промислові зразки, право на які у виконавця виникає після належного його засвідчення. Тому замовник вправі використовувати результати робіт,  виконаних за договором, лише в межах і на умовах, встановлених договором.

2. Право виконавця на використання результатів науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, виконаних відповідно до договору, також обмежується. За виконавцем визнається право використати одержаний ним результат робіт для себе. Це право виконавця може бути обмежене договором. Права передавати результати робіт для використання іншим особам виконавець не має. Проте воно може передбачатись договором.

 

Стаття 897.   Обов'язки виконавця

1. Виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:

1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором;

2) додержувати вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності;

3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результа­тів, одержаних при виконанні робіт;

4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;

5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;

6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

1. Серед комплексу обов'язків виконавця за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт звертає на себе увагу обов'язок додержуватись вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Оскільки зазначається на те, що цей обов'язок виконавець несе за дого­вором, то згаданий обов'язок виконавець несе перед замовником. Виникнення такого обов'язку є можливим, якщо договором передбачено, що майнові права інтелекту­альної власності на результати робіт належать повністю або у відповідній частині замовникові. Таке може передбачатись договором. Якщо ж договором виникнення у замовника прав інтелектуальної власності на результати робіт не передбачено, обов'язок виконавця не порушувати прав інтелектуальної власності діє в тих ме­жах, в яких ст. 895, 896 ЦК визнають за замовником певні права інтелектуальної власності на результати робіт.

2. Публікація науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт, є способом використання об'єкта права інтелектуальної власності. Пункт 3 ст. 897 ЦК позбавляє виконавця права на публікацію науково-технічних результатів. Проте інше може бути встановлене договором. Що стосується інших результатів робіт (результатів, які не належать до категорії науково-технічних), то виконавець має право їх публікації, якщо при цьому не порушуються умови договору та вимоги ст. 895, 896 ЦК.

3. Правовій охороні підлягають об'єкти авторського права, конфіденційна інфор­мація, що є результатом робіт, а також об'єкти промислової власності, права на які належне засвідчені. Виконавець зобов'язаний вживати заходів для захисту одержаних результатів робіт, якщо це зачіпає права або інтереси замовника.

4. На виконавця покладається обов'язок усувати допущені з його вини недоліки в тех­нічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі. Сторони вправі встановити строк, впродовж якого можливе або виявлення недоліків в технічній документації, або пред'явлення до виконавця відповідних претензій. Якщо такі строки не встановлені, під­лягають застосуванню загальні правила, відповідно до яких позов до особи, яка порушила право, може бути пред'явлений в межах позовної давності тривалістю три роки (ст. 257 ЦК), а перебіг цього строку починається від дня, коли особа (в даному випадку — за­
мовник) довідалась або могла довідатись про порушення її прав (ст. 261 ЦК).

 

Стаття 898.   Обов'язки замовника

1.  Замовник  за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:

1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;

3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

1. Визнається, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт замовник несе обов'язок видати виконав­цеві технічне завдання. Таке завдання може бути видане до укладення договору. У таких випадках в договорі доцільно зробити посилання на технічне завдання. Якщо ж технічне завдання видається після укладення договору на виконання науково-
дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, це завдання має відповідати змісту укладеного договору та конкретизувати його. Можливе і підпи­сання технічного завдання сторонами при укладенні договору як його невід'ємної частини. Оскільки на замовника покладається обов'язок погодити з виконавцем програму (техніко-економічні показники) робіт та їх тематику, такі програма і те­матика мають також визнаватись невід'ємною частиною договору (його істотними умовами).

2. Зобов'язання замовника перед виконавцем включає до себе також обов'язки на­дати інформацію, необхідну для виконавця робіт, передбачених договором, прийняти роботи та оплачувати їх.

 

Стаття 899.   Наслідки неможливості досягнення результату

1. Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені до­
говором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної дого­вором.

2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт ви­являється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

1. Ця стаття виявляється дуже складною для тлумачення в зв'язку з відсутністю достатньої визначеності понять «обставини, що не залежать від виконавця» та «об­ставини, що виникли не з вини виконавця». Звертає на себе увагу диференціація наслідків неможливості досягнення результату залежно від наявності перших та дру­гих обставин. Наслідки, встановлені ч. 2 ст. 899 ЦК (коли неможливість досягнення
результату виникла внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця), є більш жорсткими для виконавця (відшкодування витрат виконавця не передбачає отриман­ня виконавцем будь-якого прибутку). Відповідно до ч. 1 ст. 899 ЦК виконавець має право на оплату частини ціни роботи (частина ціни, за логікою речей, включає до себе і прибуток виконавця). Разом з тим встановлюється, що ця частина визначається договором і що вона не може бути вищою відповідної частини робіт.

2. При застосуванні ч. 1 ст. 899 ЦК слід враховувати, що обставинами, які не зале­жать від виконавця, є обставини, які відповідно до законодавства і договору виконавець не зобов'язаний усувати, тобто виконавець взагалі не несе відповідного обов'язку. Але зазвичай такі обставини не встановлюються ні законом, ні договором, а із покладен­ня на виконавця обов'язку передати результати робіт випливає обов'язок виконавця усувати будь-які обставини, що перешкоджають досягненню результата.

3. Умови, коли підлягає застосуванню ч. 2 ст. 899 ЦК, є більш визначеними. Немож­ливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, має місце, коли ці обставини виникли внаслідок: 1) непереборної сили; 2) простого  випадку. До категорії простого випадку належить неможливість досягнення резуль­тату, внаслідок існуючого світового рівня науки; 3) винних дій чи бездіяльності за­мовника.

 

Стаття 900.   Відповідальність виконавця за порушення договору

1. Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

2. Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

1. Встановлена ст. 900 ЦК відповідальність виконавця не виключає встановлення договором інших видів відповідальності виконавця.

2. У ч. 1 ст. 900 ЦК конкретизуються загальні правила ч. 1 ст. 614 і ст. 617 ЦК щодо відповідальності за наявності вини та обов'язку боржника доводити відсутність своєї вини.

3. Положення, що сформульоване в головному реченні абзацу першого ч. 2 ст. 900 ЦК та передбачає відшкодування виконавцем реальних збитків, завданих замовнико­ві, в межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, підлягає застосуванню. Відступати від правила про відшкодування тільки реальних збитків можна, оскільки це відповідає ч. З ст. 6 ЦК. Відступати від правила про граничний розмір збитків, що підлягають
відшкодуванню (в межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки), також можна. По­ложення абзацу другого ч. 2 ст. 900 ЦК не можна тлумачити так, що воно відсилає до загальних положень ст. 22 і 623 ЦК: спеціальний закон не може відсилати до за­гального, а може відсилати тільки до більш спеціального. Що стосується додаткового речення абзацу першого ч. 2 ст. 900 ЦК («якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором»), то в ньому не формулюється логічно закінчена думка. Слід зробити висновок, що у цитованому додатковому реченні пропущена частка «не» перед словом «встановлено». Але «вста­вити» цю частку до тексту абзацу першого ч. 2 ст. 900 ЦК на стадії його тлумачення не можна. Отже, положення, сформульоване в додатковому реченні, що цитувалось,
застосуванню не підлягає.