ГЛАВА 60 ПОЗИЧКА PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

ГЛАВА 60 ПОЗИЧКА

 

Стаття 827.   Договір позички

1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування про­тягом встановленого строку.

2. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

3. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

1. Як і деякі) інші цивільно-правові договори, договір позички сторони на свій роз­суд можуть укласти як консенсуальний або реальний.

2.   Уже саме зазначення  на те,   що укладається договір  позички,   на те,  що річ відповідно до даного договору передається на умовах позички,  було б до­статнім для висновку про те, що річ відповідно до такого договору передається у користування безоплатно. Такий висновок відповідав би визначенню договору позички у ч. 1 ст. 827 ЦК. Але такий висновок був би передчасним. Відповідно до ч. 2 ст. 827 ЦК користувач не несе обов'язку вносити плату за користування річчю лише двох випадках: 1) якщо сторони домовились про це; 2) якщо це ви­пливає із суті відносин між ними. У решті випадків договір позички вважається оплатним. Таке правило непрямо випливає із ч. 2 ст. 827 ЦК та виявляється при тлумаченні висновком від протилежного. При з'ясуванні співвідношення між цим правилом та положенням ч. 1 ст. 827 ЦК слід враховувати, що ч. 1 та ч. 2 ст. 827 ЦК не пов'язані контекстом. Відсутність цієї пов'язаності (внаслідок допущеної суперечності між цими частинами) виключає застосування правила, яке непрямо випливає із ч. 2 ст. 827 ЦК та виявляється висновком від протилежного, всуперечправилу, яке прямо випливає із ч. 1 ст. 827 ЦК та виключає оплатність користу­вання річчю на підставі договору позички.

3.  Без будь-яких застережень ч. З ст. 827 ЦК приписує застосовувати до позички положення глави 58 Цивільного кодексу «Найм (оренда)». Але це не є підставою для застосування норм, сформульованих у цій главі, до позички у всіх випадках. По-перше, положення глави 58 Цивільного кодексу можуть застосовуватись до позички, якщо інше не передбачено ст. 827 — 836 ЦК, які встановлюють спеціальні правила щодо позички. По-друге, користування річчю за договором позички є безоплатним, а тому на відносини щодо позички не поширюється чинність ст. 762 ЦК та інших правил, що стосуються плати за користування майном, переданим на підставі договору най­му. По-третє, не можуть застосовуватись до позички положення про лізинг, хоч вони і включені до складу глави 58 Цивільного кодексу.

З іншого боку, у разі передання за договором позички будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), транспортного засобу до відносин сторін застосовуються не тільки загальні положення про найм, а і положення відповідно про найм будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) чи про найм транспортного засо­бу, якщо це не суперечить спеціальним правилам про позичку.

 

Стаття 828.   Форма договору позички

1. Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.

2. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізич­ною особою укладається у письмовій формі.

3. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укла­дається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

4. Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізич­на особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

1. Незалежно від вартості речі, незалежно від платного чи безоплатного харак­теру договору позички, фізичні особи можуть домовитись про укладення договору позички в усній формі. Лише у випадках, коли із ч. З та 4 ст. 828, 793 ЦК випливає обов'язковість письмової форми договору чи обов'язковість його нотаріального по­свідчення, договір позички між фізичними особами не може укладатись в усній формі, а порушення цих правил тягне наслідки, які встановлені ст. 218, 220 ЦК. З участю хоча б з однієї сторони юридичної особи договір позички укладається у письмовій формі, що не виключає обов'язковості у відповідних випадках нотаріального посвід­чення та державної реєстрації договорів позички.

2. Форма договору позички будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої час­тини) не залежить від складу сторін договору і завжди має бути письмовою. Якщо за таким договором річ передається у користування на строк три роки або більше, він підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

3. Із ч. З ст. 827 і ч. 1 ст. 799 ЦК випливає обов'язковість письмової форми дого­вору позички транспортного засобу, незалежно від складу сторін договору. Якщо ж хоч однією із сторін договору позички транспортного засобу є фізична особа, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

 

Стаття 829.   Позичкодавець

1. Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа.

Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.

2. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

1. Абзац перший п. 1 ст. 829 ЦК визнає за юридичними і фізичними особами право бути позичкодавцями у договорі позички. Реально у інших суб'єктів цивільного права не існує потреби в укладенні таких договорів. Але для розуміння принципів тлума­чення нормативно-правових актів доцільно було б враховувати, що із абзацу першого ч. 1 ст. 829 ЦК можна було зробити висновок про заборону державі, Автономній Респу­бліці Крим та територіальним громадам укладати такі договори за умови, що це питання не вирішується на підставі інших, хоч і більш загальних норм. Але такі норми є. У силу ч. 1 ст. 167, ч. 1 ст. 168, ч. 1 ст. 169 ЦК держава, Автономна Республіка Крим і тери­торіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, тому із ч. 1 ст. 829 ЦК не можна робити висновок про неможливість участі цих суб'єктів у відносинах позички як позичкодавців або користувачів.

2. Під особою, яка здійснює управління майном (ч. 1 ст. 829 ЦК), слід розуміти управителя майна (ст. 1029 ЦК). Поширювати правило абзацу другого ч. 1 ст. 829 ЦК на суб'єктів права господарського відання або оперативного управління (ч. 2 ст. 74; ч. З ст. 76, ст. 136, 137 ГК [31]) було б неправильним. Але це не виключає обмежен­ня законом або установчими документами прав суб'єктів господарського відання або
оперативного управління на передання майна в користування на підставі договору позички.

3. У ч. 2 ст. 829 ЦК сформульоване правило соціалістичного змісту. Право держа­ви — встановити наслідки безоплатного передання юридичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності у користування засновникові, керівникові, члену органу управління або контролю цієї юридичної особи. Але ж цього законодавцеві вияви­лось замало, тому встановили заборону на вчинення таких правочинів. Якщо ж такий
правочин все-таки вчинено, він є оспорюваним, а не нікчемним. Право державних податкових інспекцій звертатись до суду з позовами до юридичних осіб і громадян про визнання правочинів недійсними (п. 11 ст. 10 Закону «Про державну податкову службу в Україні» [63]) слід тлумачити і як право звертатись з позовами про визнання недійсними правочинів, що порушують вимогу ч. 2 ст. 829 ЦК. Але ж наслідки не­
дійсності правочину чи, за термінологією Господарського кодексу, зобов'язань визна­чаються Цивільним і Господарським кодексами (ст. 216 та іншими ЦК і ст. 208 ГК).

За таких умов твердження про те, що із п. 11 ст. 10 Закону «Про державну податкову службу в Україні» випливає можливість стягнення в дохід держави коштів, отриманих за будь-яким недійсним правочином, в тому числі і за правочинами, передбаченими ч. 2 ст. 829 ЦК, було б неправильним.


Стаття 830.   Правові наслідки невиконання обов'язку передати річ у користування

1. Якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків.

1. Стаття,  що коментується, надає користувачеві права вимагати розірвання договору позички та відшкодування збитків у разі невиконання позичкодавцем обов'язку передати річ у користування. Чи можна із цього правила зробити висно­вок про неможливість захисту користувачем свого права, порушеного невиконанням позичкодавцем обов'язку передати річ у користування, в інший спосіб, зокрема шляхом примушення позичкодавця до виконання обов'язку в натурі? Не можна, оскільки це правило, яке непрямо випливає із ст. 830 ЦК, не може переважно
застосовуватись перед загальним правилом ч. 1 ст. 620 ЦК, відповідно до якого користувач має право вимагати передання йому речі, визначеної індивідуальними ознаками. Це підтверджується і п. 1 ст. 766 ЦК, відповідно до якої наймач має право вимагати передання йому майна, якщо наймодавець не виконує цього свого обов'язку. Пункт 1 ст. 766 ЦК поширюється на правовідносини щодо позики в силу
ч. З ст. 827 ЦК.

2. Слова «має право вимагати розірвання договору» належить тлумачити так, що на таку вимогу договір може бути розірваний шляхом укладення сторонами відповід­ної угоди або рішенням суду за позовом користувача.

 

Стаття 831.   Строк договору позички

1. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається від­повідно до мети користування нею.

1. Стаття, що коментується, допускає можливість визначення строку договору по­зички на підставі мети користування річчю, яка передбачена договором або випливає із нього. Так, зернозбиральний комбайн може бути наданий у користування на умовах позички без визначення строку. Логічно визнати, що він був переданий у користування на період до завершення збору урожаю зернових культур.

2. До відносин, що ґрунтуються на договорі позички, застосовуються ч. 1 та 2 ст. 763 ЦК.

 

Стаття 832.   Право позичкодавця на відчуження речі

1. Позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця.

2. Користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому у користування.

1. Передання власником речі у користування на умовах позички не позбавляє його права на відчуження цієї речі в будь-якій правовій формі. Але договір позички зберігає чинність і після переходу права власності на річ, що є предметом договору позички, до іншої особи (набувача).


Стаття 833.   Обов'язки користувача

1. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.

2. Користувач зобов'язаний:

1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

1. Обов'язок користувача нести звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування, слід тлумачити з урахуванням ст. 776 ЦК, із якої з урахуванням ч. З ст. 827 ЦК випливає обов'язок користувача здійснювати поточний ремонт речі.

2. Обов'язок користувача повернути річ в такому самому стані, в якому вона була на момент передання, може у відповідних випадках означати обов'язок здійснити по­точний ремонт. Але це положення не може тлумачитись так, що користувач має від­повідати за погіршення стану речі, викликане звичайним її зносом.

 

Стаття 834.   Розірвання договору позички

1. Користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від до­говору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

2. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3) річ самочинно передана у користування іншій особі;

4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або по­шкоджена.

3. Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вима­гати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає
меті позички.

1. У статті, що коментується, встановлюються спеціальні правила про підстави розірвання договору позички, які не виключають застосування до договору позич­ки ст. 651 ЦК.

2. Користувач має право в будь-який час до спливу договору повернути річ позичкодавцеві. Такі дії користувача слід кваліфікувати як конклюдентні дії, якими він виявляє волю на розірвання договору. Договір при цьому вважається розірваним з моменту повернення речі.

3. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач має повідомити користувача про наступну відмову від договору не пізніше як за сім днів до повернення речі. Повідомлення, на яке вказано, є умовою, за наявності якої наступне повернення речі кваліфікується як правомірні дії, які тягнуть розірвання договору.

4. Позичкодавцеві право на розірвання договору шляхом вчинення одностороннього правочину не надається. Але він вправі за наявності підстав, встановлених ч. 2 ст. 834 ЦК, вимагати розірвання договору шляхом звернення з позовом до суду. За наявності згоди позичальника розірвання договору на вимогу позичкодавця може бути здійснене шляхом укладення відповідної угоди.

5. Для розірвання договору позички на підставі п. 1 ч. 2 ст. 834 ЦК позичкодавець має довести у суді наявність двох обставин: 1) виникнення у нього самого потреби у викорис­танні речі, яка є предметом договору; 2) обставини, в силу яких у позичкодавця виникла потреба у використанні речі, не були передбачуваними при укладанні договору.

6. Пункти 2 — 4 ч. 2 ст. 834 ЦК встановлюють види порушень договору позичаль­ником, що породжують право позичкодавця вимагати розірвання договору. Аналіз формулювань п. 2 —  4 ч. 2 ст. 834 ЦК дає підставу для висновку, що в зв'язку з порушенням договору позичальником його розірвання можливе за наявності вини позичальника.

7. Відчуження речі, що є предметом договору позички, тягне перехід до набувача прав та обов'язків позичкодавця (ч.  1 ст. 832 ЦК). Але у випадках, коли договір позички укладено без визначення строку, особа, яка набула права власності на річ, має право вимагати розірвання договору позички. При цьому наявність можливості визначати строк договору на підставі мети позички має означати, що строк договору
в таких випадках є визначеним. Вимога про розірвання договору пред'являється в суді, але за наявності згоди позичальника договір позички може бути розірваний шляхом укладення сторонами відповідної угоди. При визначенні виконання новим власником (позичкодавцем) обов'язку заздалегідь повідомити позичальника про наступне розі­рвання договору слід враховувати таке: 1) зазначене повідомлення є обов'язковим,
відсутність якого означає, що у позичкодавця не виникло матеріальне право вимагати розірвання договору; 2) позичкодавця слід вважати таким, що виконав обов'язок пові­домити позичальника заздалегідь з урахуванням строку, який минув до дня винесення судом рішення у справі за вимогою про розірвання договору.

 

Стаття 835.   Припинення договору позички

1. Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором.

1. Із ст. 755, 1044, 1141 ЦК випливає, що припинення договору в цьому Кодексі розуміється вкрай широко. Тому доля договору позички у разі смерті фізичної осо­би — користувача чи ліквідації юридичної особи — користувача також визначається як «припинення договору». Що стосується зобов'язання, яке виникло на підставі цього договору та яке своїм змістом має обов'язки користувача перед позичкодавцем та права позичкодавця, що кореспондують цим обов'язкам, то воно припиняється не зазначеними юридичними фактами (смерть фізичної особи — позичальника або ліквідація юридичної особи), а належним виконанням відповідних обов'язків (повернути річ у належному стані тощо). Цей обов'язок у разі смерті позичальника виконується спадкоємцями, а при ліквідації юридичної особи — в процедурі ліквідації (ст. 111 ЦК).


Стаття 836.   Правові наслідки неповернення речі після закінчення строку корис­тування нею

1. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

1. Порушення позичальником обов'язку повернути річ у зв'язку з закінченням строку користування річчю є правопорушенням, яке тягне звичайні для таких випад­ків наслідки: 1) пред'явлення позичкодавцем вимоги про повернення речі; 2) стяг­нення збитків, що завдані позичкодавцеві порушенням зобов'язання. Стаття 836 ЦК не виключає застосування неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК, оскільки згідно з ч. З ст. 827 ЦК до договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу.