ГЛАВА 57 ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ (ДОГЛЯД)

Стаття 744.   Поняття договору довічного утримання (догляду)

1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) пе­редає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) до­глядом довічно.

1. Договір довічного утримання (догляду) конструюється законодавцем як реаль­ний. За цим договором відчужувач не може прийняти на себе обов'язок передати набувачеві у власність майно, а «передає» його у процесі укладення договору. Тому в тексті договору довічного утримання (догляду) слід вказувати на те, що житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, що має значну цінність, передані набувачеві до підписання договору. Логічним було б твердження про те, що сторони на свій розсуд мають вирішувати Питання про співрозмірність цінності такого майна, з одного баку, та змісту і обсягу зустрічних послуг. Але за­конодавець визнав за необхідне встановити, що за договором довічного утримання (догляду) може передаватись майно, що має значну цінність. Відступлення від цього правила з посиланням на ч. З ст. 6 ЦК було б неправильним. Частина 3 ст. б ЦК дає право сторонам врегулювати свої відносини на власний розсуд, але в даному ви­падку йдеться про можливість вступити у відносини. Закон установив, що вступити у відносини з приводу передання майна за договором довічного утримання (догляду) можливо за умови значної цінності майна, що передається набувачеві. Порушення цієї вимоги є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК.

2. Частка у спільному майні, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності, може відчужуватись на підставі договору довічного утримання (догляду). Учасник спільної сумісної власності може здійснити відчуження цього свого права за умов, встановлених ч. 2 ст. 747 ЦК.

3. На підставі договору довічного утримання (догляду) виникає одне зобов'язання: зобов'язання набувача забезпечити відчужувача утриманням та (або) доглядом. Зу­стрічне передання відчужувачем майна здійснюється на стадії укладення договору, а не в межах зобов'язання, що виникає на підставі договору.

 

Стаття 745.   Форма договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та під­лягає нотаріальному посвідченню.

2. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у влас­ність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

1. Договір довічного утримання укладається у письмовій формі і підлягає нота­ріальному посвідченню незалежно від того, нерухоме чи рухоме майно передається відчужувачем набувачеві. У разі передання рухомого майна договір вважається укла­деним; з моменту його нотаріального посвідчення за умови, що до цього відчужувач переДав майно набувачеві. У разі передання відчужувачем нерухомого майна договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації (ч. З ст. 640 ЦК), а після нотаріального посвідчення він укладеним ще не визнається.

 

Стаття 746.   Сторони в договорі довічного утримання (догляду)

1. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

2. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

3. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної су­місної власності.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є со­лідарним.

4. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

1. Відчужувачем за договором довічного утримання (догляду) може бути тільки фізична особа. Можливість виступати у ролі відчужувача не залежить від віку та стану здоров'я фізичної особи.

2. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути тільки повно­літня дієздатна особа або юридична особа. Неповнолітня особа, якій повна цивільна дієздатність надана відповідно до ст. 35 ЦК, не може бути набувачем у договорі до­вічного утримання.

3. Допускається, щоб на стороні набувача виступали декілька фізичних осіб. У цьому разі майно за договором довічного утримання (догляду) вони набувають на пра­ві спільної сумісної власності, а їх зобов'язання перед відчужувачем є солідарним. Вказання у ч. З ст. 746 ЦК на можливість укладення договору довічного утримання (догляду) декількома фізичними особами як набувачами не слід тлумачити як заборону
укладення такого договору як набувачами декількома юридичними особами. Підставою для такого висновку є ст. 91 ЦК, яка визнає за юридичними особами можливість мати такі ж права та обов'язки, які може мати фізична особа. Можна визнати, що законо­давець має повноваження спеціальною нормою закону обмежити правоздатність всіх юридичних осіб чи юридичних осіб окремого виду. Але ж виводити обмеження для юридичних осіб укладати спільно з іншими юридичними особами договір довічного утримання (догляду) на стороні набувача із правила про характер права власності фізичних осіб, які спільно уклали такий договір, було б неправильним. Для визна­чення характеру права власності, яке виникає у декількох осіб, що спільно з участю юридичної особи уклали договір довічного утримання (догляду), ч. З ст. 746 ЦК слід застосовувати за аналогією. У такий же спосіб визначається і характер зобов'язання набувачів — юридичних осіб, що спільно, в тому числі з участю фізичних осіб — на­бувачів, уклали договір довічного утримання (догляду): воно є солідарним.

4. Інститут довічного утримання поповнює кількість договорів, які можуть бути укладені на користь третьої особи. Третя особа, на користь якої укладено договір до­вічного утримання (догляду), може не тільки скористатися своїм правом на одержання утримання та (або) догляду, а і вимагати виконання договору від набувача, а також захищати своє право у суді. Права вимагати виконання зобов'язання, що ґрунтується
на договорі довічного утримання (догляду) на користь третьої особи, не позбавля­ється і відчужувач, але скористатися правами третьої особи відчужувач може лише за умови, що третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору. У разі укладення договору довічного утримання (догляду) на користь третьої особи застосовуються й інші правила ст. 636 ЦК, що формулює загальні положення про договір на користь третьої особи.

 

Стаття 747.   Особливості укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній сумісній власності

1. Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зо­крема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі до­говору довічного утримання (догляду).

У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.

2. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укла­дений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення
між співвласниками порядку користування цим майном.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 747 ЦК подружжя як єдина сторона — відчужувач може здійснити відчуження майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, на підставі договору довічного утримання (догляду). У зобов'язанні, що виникає на під­ставі такого договору, вони виступають як кредитори. Таке зобов'язання на стороні кредитора є частковим, якщо інше не передбачено договором (ст. 541 ЦК). З огляду на характер цього зобов'язання на стороні кредитора як часткового положення про «відповідне» зменшення обсягу зобов'язання набувача у разі смерті одного із подруж­жя слід тлумачити як зменшення обсягу цього зобов'язання на ту частку, яка випадає на користь того із подружжя, що помер.

2. Частина 2 ст. 747 ЦК виявляє позицію законодавця щодо можливості відчуження за договором довічного утримання (догляду) права співвласника майна, що знаходиться у спільній сумісній власності. Це — можливо, але тільки за наявності однієї із на­ступних умов: 1) здійснено визначення частки співвласника, який має намір укласти такий договір, у спільному майні; 2) визначено порядок користування майном, що знаходиться у спільній сумісній власності.

 

Стаття 748.   Момент виникнення у набувача права власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду)

1. Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утри­мання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

1. Оскільки договір довічного утримання (догляду), відповідно до якого відчужу­ється рухоме майно, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ч. 1 ст. 745 ЦК), право власності на таке майно до набувача переходить у момент даного посвід­чення (ч. З ст. в34 ЦК) за умови, що майно передане набувачеві раніше.

2. У разі відчуження нерухомого майна договір довічного утримання (догляду) підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (ст. 745 ЦК), а тому право власності на таке майно до набувача переходить з моменту державнрї реє­страції даного договору (ч. 4 ст. 334 ЦК) за умови, що майно передане набувачеві раніше.

 

Стаття 749.   Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)

1. У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

2. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та до­гляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

3. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

1. Частина 1 ст. 749 ЦК приписує визначати в договорі довічного утримання всі види матеріального забезпечення і всі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Закон не перешкоджає тому, щоб набувач надавав забез­печення набувачеві в грошовій формі, в тому числі виключно.

2. Частина 2 ст. 749 ЦК виявляє не тільки лібералізацію підходу законодавця до істотних умов договору (умови про види забезпечення і догляду є істотними для та­кого роду договорів у силу ч. 1 ст. 749 ЦК), а і прагнення законодавця до збережен­ня правовідносин, що виникли на підставі договору довічного утримання (догляду). Тому в разі невизначення в договорі обов'язків набувача договір не може вважатись
неукладеним, а спір про обов'язки набувача має вирішуватись відповідно до засад справедливості і розумності.

3. Відповідно до ч. 2 ст. 749 ЦК у разі виникнення у відчужувача потреби у видах забезпечення та догляду, які не передбачені договором, відчужувач має право вима­гати надання таких видів забезпечення та догляду, тобто вимагати зміни договору. У разі відмови набувача у задоволенні такої вимоги спір вирішується судом на підставі принципів справедливості і розумності.

4. На набувача покладається обов'язок здійснити поховання відчужувача, хоч би це і не було передбачено умовами договору довічного утримання (догляду). Обов'язок нести витрати на поховання має бути справедливо розподілений між набувачем та спадкоємцями, до яких перейшла частина майна відчужувача.

 

Стаття 750.   Обов'язок набувача забезпечити відчужувача житлом

1. Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утри­мання (догляду).

У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

1. На набувача за договором довічного утримання (догляду) покладається обов'язок забезпечити відчужувача (третю особу, на користь якої укладено такий договір) житлом у випадках, коли набувачеві відчужувачем передано житловий будинок або квартиру. Житло відчужувачеві має бути надане в будинку (квартирі), який відчужувач передав набувачеві. У договорі приписується конкретно визначати ту частину помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

 

Стаття 751.   Грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача

1. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувану, під­лягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

1. Стаття, що коментується, присвячена виключно грошовій оцінці матеріального забезпечення, яке набувач має щомісячно надавати відчужувачеві, та індексації такої оцінки. Індексація оцінки має здійснюватись в порядку, встановленому законом. Спе­ціального закону з цього приводу немає. Та сама оцінка і індексація позбавлені будь-якого сенсу, якщо мова не йде про подальшу зміну обсягу обов'язків набувача перед відчужу вачем. Що стосується такої зміни, то зазвичай у ній потреби немає, оскільки набувач надає забезпечення в натурі. Але закон не виключає домовленості між від-чужувачем і набувачем про надання матеріального забезпечення в грошовій формі. Тоді дійсно настає питання про індексацію обсягу зобов'язання набувача за догово­ром довічного утримання (догляду). Стаття 535 ЦК передбачає збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов'язанням, і прямо вказує на те, що її чинність поширюється на договори довічного утримання (догляду). Але критерій для визначення розміру збільшення сум, що виплачуються, у ст. 535 ЦК вибрано вкрай невдало. Таким критерієм тут називається неоподатковуваний мінімум доходів грома­дян. Від використання неоподатковуваного мінімуму доходів громадян законодавець відмовився і приписав використовувати суму 17 грн. у всіх випадках (за винятками, що не стосуються предмета, про який тут ідеться), коли в законі здійснюється поси­лання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (ч. 22.5 ст. 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» [154]). Використання як критерія збільшення гро­шових виплат на користь відчужувача податкової соціальної пільги, що визначається у ст. 6 названого Закону, не мало б достатніх підстав. Більш прийнятним було б застосування за аналогією до відносин, що тут розглядаються, правила ч. 2 ст. 625 ЦК, яке передбачає індексацію заборгованості за грошовим зобов'язанням. Застосування за аналогією до таких відносин положень Закону «Про індексацію грошових доходів населення» [149] було б недоречним, оскільки цей Закон поширюється на відносини іншої галузевої належності.

 

Стаття 752.   Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду)

1. У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків на­бувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену
сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

2. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за до­говором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини,
які мають істотне значення.

1. Підставою для заміни боржника в зобов'язанні довічного утримання (догляду) (для передання обов'язків набувача іншій особі) ч. 1 ст. 752 ЦК називає неможливість подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача з підстав, що мають іс­тотне значення для вирішення питання про заміну боржника. Тому буде достатньо, якщо суд установить наявність такого факту як неможливість виконання набувачем
обов'язків за договором довічного утримання (догляду), а причини такої неможливості зазвичай не є суттєвими.

2. Передання обов'язків набувача за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі (за їхньою згодою) не викликає проблем, оскільки є згода двох суб'єктів, а третій (набувач), за логікою речей, не повинен заперечувати проти його звільнення від обов'язків. Передбачається оскарження до суду відмови відчужувача дати згоду на передання обов'язків набувача. Приписується при вирішенні судом спору при­йняти до уваги тривалість виконання набувачем своїх обов'язків та інші обставини, що мають істотне значення. Звернення до відчужувача з пропозицією про передання обов'язків набувача, а до суду — з позовом того ж змісту зазвичай має на меті запо­бігти пред'явленню відчужувачем позову про розірвання договору та повернення йому майна, переданого за договором довічного утримання   (догляду).

Якщо між набувачем, відчужувачем та третьою особою досягнуто згоди про передан­ня обов'язків набувача третій особі або суд виносить щодо цього рішення за позовом (скаргою) набувача та (або) третьої особи, питання про долю майна, переданого на­бувачеві відчужувачем, вирішується за домовленістю між набувачем та третьою особою з урахуванням обмеження права набувача розпоряджатися цим майном.

3.  Відмова суду у задоволенні позову про передання обов'язків набувача члену його сім'ї або іншій особі означає, що буде задоволений позов відчужувача про розі­рвання договору та про повернення раніше переданого ним майна, якщо тільки на­бувач не подолає обставини, що унеможливлюють виконання ним обов'язків перед відчужувачем.