КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ГЛАВА 20 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

ГЛАВА 20 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

 

Стаття 269.   Поняття особистого немайнового права

1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбав­лена цих прав.

4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

1. Новий Цивільний кодекс уперше у вітчизняному цивільному законодавстві фор­мулює розгорнені правила про особисті немайнові права фізичної особи. Це треба оцінити як важливий крок уперед в розвитку національної системи права в цілому, зокрема в розширенні прав людини, що визнаються державою та захищаються, в на­ближенні національного цивільного законодавства до міжнародно-правових докумен­тів. У силу взаємопов'язаності та взаємодії галузей права, галузей законодавства, окремих нормативно-правових актів закріплення прав людини в Конституції [1] та інших законодавчих актах публічного права не могло не мати цивільно-правових на­слідків. Проте безспірною є необхідність того, щоб цивільні права були закріплені в Цивільному кодексі та розгорнені в ньому.

2. Книга друга Цивільного кодексу «Особисті права фізичної особи» не тільки по­вторює положення Конституції, а й розширює їх зміст, формулює значну кількість немайнових особистих прав, що не знайшли відображення в Конституції.

3. Закріплення в Цивільному кодексі особистих немайнових прав надає фізичним особам можливості захищати ці права способами, що передбачені цивільним законодав­ством, зокрема, шляхом пред'явлення позовів про визнання права, про присудження до виконання цивільного обов'язку в натурі, про відшкодування майнової та моральної шкоди. До введення в дію нового Цивільного кодексу деякі із прав, що закріплені в цьому Кодексі, могли захищатись лише шляхом зверненню до органів виконавчої влади та їх посадових осіб із скаргою на публічно-правові порушення. Ці органи та їх посадові особи відповідно до своїх повноважень повинні були здійснювати заходи щодо усунення таких порушень. Такі можливості зберігаються і тепер. Вони допов­нюються цивільно-правовими способами захисту прав.

4. Фізична особа отримує немайнові права від народження. Якщо приймається та вводиться в дію новий закон, що встановлює особисті немайнові права, що раніше не були передбачені законом, особисті немайнові права виникають з моменту введення нового закону в дію.

5. Особисті немайнові права не мають економічного змісту, але у випадках, коли це не суперечить закону або змісту особистого немайнового права, з приводу об'єкта особистого немайнового права можуть виникати і майнові відносини. Так, фізична особа має право на таємницю листування та інших видів кореспонденції. Це — осо­бисте немайнове право. Але його наявність не перешкоджає укладенню особою, що надіслала кореспонденцію на адресу іншої особи, договору про її передання зі згоди адресата за винагороду для опублікування.

6. Оскільки в Цивільному кодексі не дається переліку всіх особистих немайнових прав, у ч. З ст. 269 ЦК указується ще на одну ознаку цих прав — на те, що вони тісно пов'язані з фізичною особою. Багато особистих немайнових прав знайшли відображення в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7], у розуміння змісту яких вирішальний вклад вносить своєю практикою Європейський Суд з прав людини
відповідно до повноважень, які йому надані.

7. Заборона відмови особи від особистих немайнових прав не виключає відмови від їх здійснення, яка є цілком можливою, оскільки особисті немайнові права є приватними, які особа здійснює на свій розсуд. Крім того, особа має право укладати договори про відчуження об'єктів немайнових прав, що за своєю природою припускають відчуження. Так, ч. 1 ст. 302 ЦК надає особі право поширювати знайдену чи одержану інформацію. Але це не виключає укладення особою договору про передання інформації та права на її поширення. Зокрема, допускається укладення договорів про передання права власності на інформацію (ст. 38, 39 Закону «Про інформацію» [65]).

8. Заборону відмови від особистих немайнових прав не слід тлумачити як пряме встановлення в законі недійсності правочинів, що вчинені всупереч цій забороні. Тому такі правочини є оспорюваними. Вимога про визнання таких правочинів недійсними випливає із порушення особистих немайнових прав, а тому вона може бути пред'явлена без обмеження позовною давністю.

9. Стаття 94 ЦК визнає юридичних осіб суб'єктами особистих немайнових прав, які можуть їм належати.

 

Стаття 270.   Види особистих немайнових прав

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, пра­во на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сі­мейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право
на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті не­ майнові права фізичної особи.

3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлень Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

1. У ст. 270 ЦК дається перелік тих особистих немайнових прав, які закріплені в Конституції та мають, зокрема, цивільно-правовий зміст. Цей перелік не виключає визнання наявності цивільно-правового змісту і в тих правах, що закріплені в Кон­ституції та не названі в ч. 1 ст. 270 ЦК.

2. Особисті  немайнові  права можуть встановлюватись  іншими законами,  а із ч. З ст. 270 ЦК випливає, що вони можуть встановлюватись і підзаконними актами. Важливе значення для правозастосування має практика Європейського Суду з прав людини, згідно з якою багато немайнових прав тлумачиться дуже широко. Відповідно до цієї практики право на повагу до кореспонденції охоплює собою право на отримання посилок та бандеролей особами, що тримаються в установах виконання кримінальних покарань.

3. Особисті немайнові права права встановлюються низкою міжнародно-правових актів — Міжнародним пактом про громадянські та політичні права [13], Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права [14], Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод [7]. Україна підписала Європейську соціальну хартію, прийняту Радою Європи в 1961 p., а також Європейську соціальну хартію (перегляну­ту) [20], прийняту Радою Європи в 1996 р. Європейська соціальна хартія (переглянута) ратифікована Законом від 14 вересня 2006. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1948 р. [6], не є актом прямої
дії, але сформульовані нею положення можуть кваліфікуватись у відповідних випадках як загальні принципи міжнародного права, що застосовуються Європейським Судом з прав людини в силу посилання на загальні принципи в згаданій Конвенції.

4. Включення до Цивільного кодексу багатьох положень про права людини, що до цього часу вважались такими, що мають лише публічно-правовий зміст, свідчить про наближення норм цивільного права до норм публічного права. Тому як такі, що формулюють норми цивільного права, можна тлумачити численні норми публічного права, відповідно до яких Україна несе обов'язки перед іншими суб'єктами міжна­родного публічного права.

 

Стаття 271.   Зміст особистого немайнового права

1. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи віль­но, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

1. Особисті немайнові права, що перелічені в ст. 270 ЦК, є приватними. У ст. 271 ЦК визначається цивільно-правовий зміст особистого немайнового права. Його складає можливість особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя, яка (можливість) надається фізичній особі.

2. З урахуванням ст. 271 ЦК та ознак особистого немайнового права, що наведені в ст. 269 ЦК, формулювання особистих немайнових прав можна знайти і в положеннях Конституції [1], що не наводяться в ст. 270 ЦК, а також не називаються і не розкрива­ються в інших статтях Цивільного кодексу. Так, повна загальна освіта є обов'язковою (частина друга ст. 53 Конституції), але ж це не надає праву на освіту виключно публічно- правового змісту. Воно має і приватно-правовий зміст, а тому може захищатись спо­собами, встановленими для захисту цивільного права. Приватно-правовий зміст мають навіть і такі права як право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38 Конституції), право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування (ст. 40 Конституції) тощо.

 

Стаття 272.   Здійснення особистих немайнових прав

1. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

2. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайно­вих прав.

1. Правило про здійснення фізичною особою своїх особистих немайнових прав само­стійно означає лише, що відповідними немайновими благами фізична особа має право користуватись лише особисто. Це не виключає можливості звернення представника фізичної особи до суду за захистом особистого немайнового права особи, яку він пред­ставляє. У цьому разі представництво буде здійснюватись відповідно до ст. 38 — 45 ЦПК [44]. У ст. 237 ЦК наводиться визначення представництва в цивільному праві як такого, що дає повноваження тільки на вчинення правочинів. Однак це не виключає повністю того, щоб фізична особа надала повноваження іншій особі вимагати припи­нення порушення особистого немайнового права третіми особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також учиняти деякі інші дії в порядку здійснення особистих немайнових прав. Зокрема, ч. 4 ст. 285 ЦК надає право бути присутніми при дослідженні причин смерті фізичної особи та озна­йомитись з висновками щодо причин смерті не тільки членам сім'ї померлого, а й
іншим фізичним особам, які уповноважені членами сім'ї.

2. Можливість здійснення особистих немайнових прав одними особами в інтересах інших не буде обмежуватись і тоді, коли йдеться про права деяких осіб, що перелі­чені в ч. 1 ст. 272 ЦК. Передбачена можливість здійснення батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками прав малолітніх і неповнолітніх. Така можливість забезпечується. Що стосується здійснення особистих немайнових прав в інтересах повнолітніх фізичних осіб, які за віком чи за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, то в їх інтересах також відповідно до букви статті, що коментується, можуть діяти тільки батьки (усиновлювачі), опікуни та піклуваль­ники. Але за аналогією це правило слід поширити на помічника, що має відповідний документ (ст. 78 ЦК).

3. При пред'явленні вимог до службових (посадових) осіб щодо вчинення дій, спрямованих на забезпечення здійснення немайнових прав, належить ураховувати, що ст. 272 ЦК в силу її галузевої належності не формулює відповідних обов'язків службових (посадових) осіб. Тому такі вимоги можуть ставитись тільки з урахуванням компетенції відповідних осіб.