Печать
PDF

РОЗДІЛ III ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ГЛАВА 12 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

РОЗДІЛ III ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

ГЛАВА 12 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

 

Стаття 177.   Види об'єктів цивільних прав

1. Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше май­но, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

1.  Із статті, що коментується, з урахуванням ст. 190 ЦК, що визначає майно, ви­пливає наступна класифікація об'єктів цивільних прав:

—       майно:

—       речі:

—       речі, здатні безпосередньо задовольняти потреби особи;

—       гроші;

 

—       цінні папери;

 

—       майнові права;

 

—       інше майно;

 

—       результати робіт;

 

—       послуги;

—       інші матеріальні блага;

—       результати інтелектуальної творчої діяльності;

—       інформація;

—       інші нематеріальні блага, зокрема особисті немайнові блага.

2. Наведена класифікація може бути суттєвою для тлумачення правових норм, в яких відповідні поняття використовуються. Разом з тим треба звернути увагу на не­достатню чіткість цієї класифікації. Зокрема, «інші матеріальні блага» не варто було виводити за межі поняття майна, особливо з урахуванням того, що до майна належать майнові права й інше майно.

3. У цілому перелік об'єктів цивільних прав, що наведений у ст. 177 ЦК, є кроком уперед у порівнянні з раніше чинним цивільним законодавством, у якому, зокрема, йшлося про перехід майна стосовно реорганізації юридичної особи, спадкування тощо (ст. 37, 524, 562 Цивільного кодексу 1963 p.). Це вимагало широкого тлумачення по­няття майна.

 

Стаття 178.   Оборотоздатність об'єктів цивільних прав

1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від од­нієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не до­пускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обо­роту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним до­зволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

1. З одного боку, згідно зі ст. 178 ЦК здійснюється гранично широкий підхід до розуміння оборотоздатності, оскільки йдеться про оборотоздатність усіх об'єктів ци­вільних прав, що перелічені в ст. 177 ЦК. З іншого боку, поняття оборотоздатності визначається як можливість вільного відчужування або переходу об'єктів у порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, що може поставити під сумнів належність до цього поняття передання майна однією особою іншій у тимчасове корис­тування. Однак є підстави для висновку про те, що ґрунтується на законі передання об'єкта у тимчасове користування чи для тимчасового використання, є залученням його в цивільний оборот.

2. Передбачається можливість вилучення об'єктів із цивільного обороту і обмеження їх в обороті. Випадком повного виключення речей із цивільного обороту є пряма за­борона зберігання і більш широко володіння речами, які створюють чи можуть ство­рювати загрозу здоров'ю або життю людей, навколишньому природному середовищу, якщо виключається можливість утилізації таких речей. Так, органи ветеринарної ме­дицини вправі давати обов'язкові розпорядження про забій тварин при встановленні заразних хвороб або підозрі на наявність особливо небезпечних захворювань тварини (п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону «Про ветеринарну медицину» [225]).

Органи державної інспекції з карантину рослин мають право вилучати, знищувати або направляти на технічну переробку підкарантинні матеріали (частина друга ст. 34 Закону «Про карантин рослин» [219]). Рішення про знищення імпортних матеріалів приймається, якщо ефективні заходи з їх знешкодження і очищення не можуть бути прийняті, а можливість їх повернення постачальнику відсутня.

Обов'язок вилучення, утилізації та знищення майна покладається на власників сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, які не можуть бути використані (частина третя ст. 18 Закону «Про пестициди і агрохімікати» [88]). Частина п'ята ст. 22 Закону «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» [216] також передбачає можливість вилучення з обігу харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, які не відповідають установленим вимогам, і покладає на власника обов'язок їх утилізації або знищення за його рахунок. Рішення про ви­лучення приймається органами виконавчої влади, що здійснюють державний контроль і нагляд за якістю і безпекою харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, — органами охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології і сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин (ст. 18 Закону «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»).

3. На території України допускається реалізація, тобто оптовий або роздрібний про­даж, реалізація на підставі інших договорів тільки зареєстрованих лікарських засобів і тільки за умови наявності сертифіката, який видається виробником. Забороняється реалізація неякісних лікарських засобів, а також лікарських засобів, термін придат­ності яких минув (ст. 20, 21 Закону «Про лікарські засоби» [99]). Органам Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів надано право забороняти зберігання, реалізацію і використання лікарських засобів, якість яких не відповідає встановленим вимогам. Неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін зберігання яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню відповідно до правил, які затверджуються Міністерством охорони здоров'я (ст. 15, 23 Закону «Про лікарські засоби» [99]). Знищення майна у цих випадках припиняє право власності, але воно не може бути кваліфіко­вано як конфіскація, тому воно не вимагає судової процедури, хоча б і йшлося про знищення майна, належного громадянам на праві приватної власності.

5.  Що стосується обмеження оборотоздатності об'єктів, то воно широко викорис­товується правотворчою практикою шляхом установлення спеціальних правил, що стосуються окремих видів майна та окремих видів об'єктів.

Перш за все обмежується залучення в цивільний оборот тих природних ресурсів, які, в принципі, визнаються об'єктами цивільних прав. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу (ст. 13 Конституції України; ст. 324 ЦК; ст. 148 ГК [42]). Але ж публічно-правова власність Українського народу не ви­ключає здійснення правочинів щодо об'єктів, які належать до деяких із цих ресурсів. Лише атмосферне повітря та води відкритого моря не можуть бути залучені в цивіль­ний оборот. Вони оголошені об'єктами права власності досить умовно, бо реально є публічне право держави на повітряний простір та на акваторію, а не на повітря та води відкритого моря.

6. Земельний кодекс [38] визнає право власності на землю громадян, іноземних громадян і осіб без громадянства, юридичних осіб, територіальних громад, держави, іноземних держав (ст. 81 — 85 ЗК). Передбачається здійснення цивільно-правових правочинів стосовно земельних ділянок (ст. 127 — 133 ЗК). Здійснення правочинів щодо земельних ділянок не може, однак, тягти за собою зміни цільового призначення земель. Така зміна допускається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 20 ЗК). Визначення в публічно-правовому порядку цільового призна­чення земель є одним із способів обмеження оборотоздатності земельних ділянок як об'єкта цивільних прав. Використовується і такий спосіб обмеження земельних ділянок у цивільному обороті як обмеження права на отримання земельних ділянок у власність для певних суб'єктів. Такі обмеження для іноземців і осіб без громадянства, для іно­земних юридичних осіб установлені ч. З ст. 81 ЗК.

7. Інші природні ресурси більшою мірою, ніж земля, обмежуються в цивільному обороті. Так, лісові ресурси залучаються в господарський оборот у публічно-правових формах. На спеціальне використання лісових ресурсів видається лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток (ст. 51 Лісового кодексу [46]). Але ж лісові ресурси можуть реалізовуватись на конкурсних засадах з наступним укладенням договору
оренди (ст. 89, 90 Лісового кодексу).  Надра також залучаються в господарський оборот у публічно-правових формах (ст. 17 Кодексу законів про надра [33]). Разом з тим, з приводу пошуку, розвідки та видобування корисних копалин можуть уклада­тись договори про розподіл продукції, на підставі яких виникають цивільно-правові зобов'язання.

8. Постановою Верховної Ради «Про право власності на окремі види майна» [245] затверджений Перелік видів майна, які не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. У цей Перелік включені:

1) зброя (боєприпаси, крім мисливської зброї та боєприпасів до неї, а також спор­тивної зброї та боєприпасів до неї, що придбаваються громадянами, об'єднаннями гро­мадян та іншими визначеними законодавчими актами юридичними особами з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси;

2)   вибухові речовини і засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини;

3)   наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні та лікарські засоби (за винятком одержаних громадянами за призначенням лікаря);

4)   протиградові установки;

5)   державні еталони фізичних величин;

6)   спеціальні технічні засоби секретного одержання інформації;

7)   електрошокові пристрої і спеціальні засоби, які застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них.

Згідно з приміткою до Переліку ці види майна не можуть також перебувати у влас­ності юридичних осіб недержавної форми власності.

9.  Право громадян на придбання зброї у власність настає з досягненням:

— вісімнадцяти років — право на придбання холодної та пневматичної зброї;

— двадцяти одного року — право на придбання мисливської гладкоствольної зброї;

— двадцяти п'яти років — право на придбання нарізної мисливської зброї (п. 12.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів [329]).

10.  Цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій та інші об'єкти, перелічені у частині другій ст. 8 Закону «Про приватизацію державного майна» [110], не можна вважати повністю вилученими з цивільного обороту, але вони не можуть передаватися з державної власності суб'єктам інших форм власності (приватизовува­тися) в іншому порядку, ніж це визначено спеціальними законами.