Печать
PDF

5. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - Страница 4

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

Стаття 160.   Наглядова рада акціонерного товариства

1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

2. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна ком­петенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу
товариства.

3. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

4. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяль­ністю його виконавчого органу.

1. Закон «Про акціонерні товариства» [228] у радикальний спосіб підвищує роль наглядової ради акціонерного товариства. Створення наглядової ради є обов'язковим, якщо кількість акціонерів-власників простих акцій товариства складає 10 осіб або більше.

2. Члени наглядової ради публічного акціонерного товариства обираються виключно шляхом кумулятивного голосування. Лише у приватному товаристві статутом може бути встановлено, що обрання членів наглядової ради здійснюється за принципом пропорційного представництва (відповідно до кількості належних акціонерам голо­суючих акцій). Встановлюється мінімальна кількість членів наглядової ради залежно
від кількості акціонерів-власників простих акцій.

3. Голова наглядової ради обирається членами наглядової ради з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу наглядової ради. Наглядова рада в будь-який час вправі переобрати голову.

4. Частина друга ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства» встановлює виключну компетенцію наглядової ради (23 пункти). До компетенції наглядової ради належить також вирішення інших питань, передбачених законом, статутом або переданих на вирі­шення наглядової ради загальними зборами. Вирішення загальними зборами акціонерів питань, віднесених до компетенції, в тому числі виключної, наглядової ради, не ви­ключається, оскільки це допускається частиною третьою ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства» і передбачається частиною першою ст. З того ж Закону («загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства»).

5. Наглядова рада проводить свої засідання з періодичністю, встановленою ста­тутом, але не рідше одного разу в квартал. Статутом може передбачатись прийняття наглядовою радою рішення шляхом проведення заочного голосування (опитування). Наглядова рада правомочна приймати рішення, якщо в засіданні бере участь не менше, ніж половина її складу. Рішення приймаються більшістю голосів членів наглядової
ради, які беруть участь у засідання, якщо статутом або положенням про наглядову раду не встановлена більша кількість голосів, необхідних для прийняття рішення.

 

Стаття 161.   Виконавчий орган акціонерного товариства

1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

2. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор),

1. Стаття 161 ЦК надає можливість визначення в статуті акціонерного товариства виконавчого органу товариства. Він може бути одноособовим чи колегіальним. Сто­совно одноособового органу Цивільний кодекс встановлює, що він повинен мати назву «директор» або «генеральний директор». У ч. 2 ст. 161 ЦК наводяться назви коле­гіального органу — «правління», «дирекція», але ч. 1 цієї ж статті допускає і інше визначення цього органу статутом. Такі ж правила передбачені ст. 58 Закону «Про акціонерні товариства».

2. Виконавчому органові надається повноваження вирішувати всі питання діяльності акціонерного товариства — як ті, що стосуються управління внутрішніми справами акціонерного товариства, так і ті, що пов'язані з відносинами з органами влади та міс­цевого самоврядування, так і ті, що є повноваженнями органу акціонерного товариства як юридичної особи. Виконавчий орган акціонерного товариства не може вирішувати тільки питання, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради (ч. 1 ст. 58 Закону «Про акціонерні товариства»).

3. Кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визна­чаються статутом товариства. При цьому слід враховувати, що обрання голови і членів виконавчого органу відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства» здійснюється наглядовою радою, якщо інше не передбачено статутом товариства або ці питання не вирішені загальними зборами в порядку, передбаченому статутом або положенням про виконавчий орган товариства. Порядок скликання та проведення засі­дань виконавчого органу визначається статутом або виконавчим органом товариства.

4. У ч. 5 ст. 59 Закону «Про акціонерні товариства» законодавець уперше здійснив спробу розмежування повноважень колегіального органу товариства та його голови. Встановлюється, що «голова колегіального виконавчого органу має право без дові­реності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства» (ч. 5 ст. 59 Закону «Про акціонерні товариства»). Отже, ви­конавчий орган вирішує всі питання, крім віднесених до повноважень загальних зборів та наглядової ради, а голова виконавчого органу повинен діяти відповідно до рішень колегіального виконавчого органу. Цей орган може приймати свої рішення з різним сту­пенем їх деталізації. Питання про ступінь деталізації має вирішуватись з урахуванням контексту цитованого положення ч. 5 ст. 59 Закону «Про акціонерні товариства» та принципу розумності. Нерозумним було стверджувати, що голова виконавчого органу
вправі давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками, тільки у випадках, коли колегіальний виконавчий орган прийняв рішення щодо конкретного розпорядження, яке повинен дати працівникам голова виконавчого органу. Очевид­но, колегіальний виконавчий орган повинен прийняти рішення, відповідно до якого голова виконавчого органу отримає право давати працівникам розпорядження певного
роду. У такий спосіб повинне тлумачитись і повноваження голови виконавчого органу «вчиняти правочини від імені товариства» «відповідно до рішень колегіального ви­конавчого органу». Цей орган не обов'язково повинен приймати окреме рішення щодо надання голові виконавчого органу права вчинити конкретний правочин. Але рішення про вчинення, наприклад, правочинів на матеріально-технічне забезпечення діяльності товариства у наступному році, правочинів, пов'язаних з проведенням реконструкції цеху тощо колегіальний виконавчий орган прийняти повинен.

Особливу загрозу стабільності цивільного обороту становлять вимоги акціонерних товариств про визнання недійсними правочинів, вчинених за відсутності у голови ви­конавчого органу необхідних повноважень у вигляді рішення колегіального виконавчого органу. При цьому товариство може посилатись на те, що інша сторона на всіма обста­винами не могла не знати про встановлені законом обмеження на здійснення головою колегіального виконавчого органу представництва від імені товариства (ч. З ст. 92 ЦК). Тому контрагенти акціонерних товариств при укладенні договорів повинні вимагати від голів виконавчих органів акціонерних товариств надання рішень колегіальних ви­конавчих органів, що передбачають вчинення головою відповідних правочинів.

5. Відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону «Про акціонерні товариства» [228] права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються, зокре­ма, «трудовим договором, що укладається з кожним членом виконавчого органу». «Укладається» слід тлумачити як «повинен укладатись». Із наведеного законодавчого формулювання випливає правовий припис, відповідно до якого укладення трудових
договорів з членами виконавчого органу є обов'язковим. Отже, усі члени виконавчого органу виконуються ці свої обов'язки на підставі трудового договору. Цей договір може бути трудовим договором про виконання роботи за основним місцем роботи, а може бути трудовим договором про роботу за сумісництвом.

6. Органом, уповноваженим вирішувати питання про припинення повноважень голови колегіального виконавчого органу акціонерного товариства (особи, яка здійс­нює повноваження одноосібного виконавчого органу), членів виконавчого органу акціонерного товариства, є наглядова рада (якщо статутом вирішення цього питання не віднесено до компетенції загальних зборів). Одночасно з вирішенням питання
про припинення повноважень приймається рішення про звільнення з роботи (за основним місцем роботи чи за сумісництвом) відповідних працівників. Підстави припинення повноважень (і звільнення з роботи) встановлюються законодавством, статутом акціонерного товариства і трудовими договорами з головою виконавчого органу (особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або членом цього органу (абзац перший ч. 1 ст. 61 Закону «Про акціонерні това­риства»). Це правило не погоджується з законодавством про працю, але підлягає застосуванню, оскільки до приведення у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства» закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону (п. 4 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні поло­ження» названого Закону).

Із ч. 2 ст. 61 Закону «Про акціонерні товариства» також випливає, що підставою припинення повноважень та звільнення голови колегіального виконавчого органу (осо­би, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), про яких йдеться, є також їх дії чи бездіяльність, що порушують права акціонерів чи самого товариства.

 

Стаття 162.   Аудиторська перевірка


1. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи, передбачені статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно
залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його
учасниками.

2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі та­кого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як
десятьма відсотками акцій.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і законом.

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на ви­могу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

1. Проведення зовнішнього аудиту для підтвердження правильності річної фінан­сової звітності є обов'язковим для публічних акціонерних товариств.

2. Зовнішній аудит повинен бути проведений у будь-який час на вимогу акціонерів, що володіють не менш як 10 відсотками акцій. 10 відсотків акцій — це дещо інше число, ніж 10 відсотків голосів, оскільки при підрахуванні 10 відсотків акцій повинні враховуватись і привілейовані акції.

3. Більш детально відносини щодо проведення аудиту регулюються ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства».