ГЛАВА 2 ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

 

ГЛАВА 2  ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ


Стаття 11.     Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

 

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів ін­телектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

 

1. Із змісту статті, що коментується, слід зробити висновок про те, що під пра­вами і обов'язками, про підстави виникнення яких тут ідеться, розуміється широке коло правових явищ. У будь-якому випадку ст. 11 ЦК не можна розуміти як таку, що встановлює підстави виникнення тільки цивільно-правових зобов'язань, як вони розуміються в главах 47 — 83 Цивільного кодексу.

2. Слід мати на увазі, що в ст.  11  ЦК під правами і обов'язками розуміються: 1) комплекс правових можливостей, що охоплюється категорією цивільної право­здатності фізичних, юридичних та інших осіб; 2) комплекс правових можливостей, що складають зміст поняття дієздатності фізичних, юридичних та інших осіб; 3) аб­солютні суб'єктивні права (речові, права інтелектуальної власності та інші), які осо­би, що володіють правоздатністю, отримують безпосередньо із закону; 4) абсолютні юридичні обов'язки, які несуть суб'єкти, що здійснюють відповідні види діяльності; 5) відносні суб'єктивні права на укладення договорів із суб'єктами підприємницької діяльності, що набувають особи, які мають абсолютні суб'єктивні права, внаслідок власних дій з індивідуалізації зобов'язаної особи; 6) відносні юридичні обов'язки щодо укладення договорів; 7) комплекс прав і обов'язків у процесі укладення договорів;  8) відносні суб'єктивні права в зобов'язаннях до моменту їх перетворення на права вимоги; 9) відносні юридичні обов'язки в зобов'язаннях до їх перетворення на борг; 10) право вимоги (суб'єктивне право на стадії, коли управнена особа має право ви­магати певної поведінки від іншої особи); 11) борг (відносний юридичний обов'язок,
строк виконання якого минув); 12) право вимагати відшкодування збитків, сплати неустойки (здійснення зобов'язаною особою інших дій, які є змістом санкції за по­рушення обов'язку); 13) обов'язок відшкодувати збитки, сплатити неустойку.

3. Хоч в статті, що коментується, мова прямо йде тільки про підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, зміст всього Цивільного кодексу дає можливість для висновку про те, що ці ж юридичні факти тягнуть за собою зміну та припинення ци­вільних прав і обов'язків.

4. Із змісту формулювання ч. 1 ст. 11 ЦК не можна зробити прямий висновок про можливість виникнення цивільних прав і обов'язків внаслідок будь-яких дій грома­дян і організацій. Права і обов'язки — це такі явища, що виникають при настанні юридичного факту. Але той чи інший факт визначається як юридичний саме право­вими нормами чи нормами, що містяться в обов'язковому для відповідних суб'єктів
індивідуальному акті. Тому серед дій, на підставі яких виникають цивільні права та обов'язки, ч.  1 ст.  11  ЦК називає перш за все дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Окрім цих дій, цивільні права та обов'язки виникають із дій, які прямо не передбачені актами цивільного законодавства, але які можуть бути кваліфіковані як такі, що породжують цивільні права та обов'язки, із застосуванням аналогії закону чи права. Ця характеристика дій осіб, що породжують цивільні права та обов'язки, є більш визначеною, ніж формулювання, що містилося в Цивільному кодексі, який був чинним раніше. Тоді припускалося виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі дій, які в силу загальних засад та сенсу цивільного законодав­ства породжували цивільні права та обов'язки. Якщо «загальні засади» були дещо зрозумілими, то «сенс» — це категорія, яку в наших судах і сьогодні дуже люблять за її невизначеність. Новий Цивільний кодекс, припускаючи застосування аналогії закону та права при кваліфікації юридичних фактів як підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачає врахування при такій кваліфікації правил ст. 8 ЦК, що присвячена аналогії, і таким чином дещо обмежує ту сферу, в якій рішення при­ймаються на розсуд правозастосувача.

5. Майнові відносини в умовах ринкової економіки будуються на підставі вільно­го волевиявлення їх учасників. Тому ч. 2 ст.  11 ЦК на перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків ставить договори. Договір — це складний юридичний факт. На його укладення висловлюють волю всі його учасники. Окрім договорів, підставами цивільних прав та обов'язків є інші правочини. Такими є одно­сторонні правочини.

6. Безпосередньо із правочинів виникають не тільки цивільні права і обов'язки, які існують в зобов'язанні. Із правочину безпосередньо можуть виникати і абсолютні права. Так, в договорі купівлі-продажу може бути передбачено, що право власності у покупця на річ, яка є предметом купівлі-продажу, виникає не в момент передання речі, а в момент укладення договору. За таких умов укладення договору як правочин
безпосередньо породжує право власності набувача на відповідну річ.

7. Безпосередньо із факту створення результатів творчої діяльності виникає тільки весь комплекс цивільних прав і обов'язків, передбачених Законом «Про авторське право і суміжні права» [176]. Що стосується фактів створення винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, топографій інтегральних мікросхем, сортів рослин, раціоналізаторських пропозицій, то такі факти тягнуть виникнення вельми обмеженого переліку цивільних прав і обов'язків, оскільки їх основне коло виникає на підставі адміністративних актів (у випадку створення раціоналізаторської пропозиції — розпорядчого акта керівника підприємства), передбачених відповідними актами законодавства.

8. У ст. 11 ЦК не зазначено про виникнення цивільних прав і обов'язків на підставі фактів створення речей. Тим часом, це — дуже поширена підстава виникнення прав і обов'язків, це — основний первинний спосіб виникнення права власності (ст. 331 ЦК). Щодо окремих видів речей (наприклад, побудований житловий будинок) встановлено, що право власності виникає із цілої сукупності фактів — рішення про введення в екс­плуатацію, факту видачі свідоцтва про право власності та факту державної реєстрації такого майна (частина 2 ст. 331 ЦК).

9. Підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у ч. 4 ст. 11 ЦК визнаються акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів міс­цевого самоврядування. Маються на увазі не нормативні приписи зазначених органів, а їх індивідуальні акти, тому що на нормативні приписи поширюється ч. З ст. 11 ЦК. Раніше такі підстави виникнення цивільних прав та обов'язків називали адміністратив­
ними актами. Зараз законодавець відмовився від цього терміна, оскільки це викликало б заперечення його поширення на акти органів місцевого самоврядування.

10. За часів соціалізму індивідуальні акти державних органів як підстави цивільних прав та обов'язків мали величезне значення. Тепер сфера державного регулювання май­нових відносин значно звузилась. У той же час неправильним було б твердження про те, що адміністративний акт як підстава цивільних прав і обов'язків і зовсім втратив своє значення. Актами, що підпадають під ч. 4 ст. 11 ЦК, зокрема, є свідоцтва про право власності на новостворені об'єкти нерухомого майна, що видаються органами місцевого самоврядування (п. 6 додатка 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно [352]).

Рішення відповідних органів про примусове розміщення державного замовлення чи про здійснення підприємствами відповідального зберігання державного матеріального резерву (ч. 8 ст. 2 Закону «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» [95]; ст. З Закону «Про державне оборонне замовлення» [127]; ч. 2 ст. 8 Закону «Про державний матеріальний резерв» [108]) не може безпосередньо породжувати зобов'язання щодо поставки чи зберігання в цілому, але тягне обов'язок укласти договір поставки (чи зберігання).

Укази Президента України про прийняття до громадянства і про поновлення в громадянстві (ст. 16, 17, 28, 36 Закону «Про громадянство України» [167]) також тягнуть виникнення цивільних прав і обов'язків, оскільки законодавство допускає можливість встановлення особливостей цивільних прав і обов'язків іноземців і осіб без громадянства.

Рішення органу опіки і піклування про призначення опікуна чи піклувальника (це — повноваження виконавчої влади, делеговане виконавчим органам сільських, се­лищних, міських рад — ст. 34 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» [112]) є підставою виникнення права на представництво (ч. З ст. 67 ЦК).

Державна реєстрація юридичної особи також тягне цивільно-правові наслідки — виникнення правоздатності юридичної особи (ч. 4 ст. 91 ЦК).

Видача уповноваженим державним (чи іншим) органом ліцензії на право займа­тися видами підприємницької діяльності, передбаченими ст. 9 Закону «Про ліцен­зування певних видів господарської діяльності» [157], є підставою для зайняття відповідними видами підприємницької діяльності і для вчинення пов'язаних з цим правочинів. Для здійснення роздрібної торгівлі як виду підприємницької діяльності, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльності щодо надан­ня послуг у сфері грального бізнесу і вчинення відповідних правочинів, необхідно одержання патенту (ст. 1 Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [97]).

Право на видання друкованого засобу масової інформації та вчинення пов'язаних з цим правочинів передбачає реєстрацію друкованого засобу масової інформації (ст. 11 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [66]). Інфор­маційні агентства можуть утворюватися у будь-яких організаційно-правових формах (ст. 11 Закону «Про інформаційні агентства» [87]), отже, їх цивільна правоздатність виникає відповідно до загальних правил ч. 4 ст. 91 ЦК. Однак для здійснення інфор­маційної діяльності вони повинні зареєструватися як суб'єкти такої діяльності (ст. 12 того ж Закону).

Здійснення видавничої діяльності, діяльності щодо виготовлення видавничої про­дукції, її поширення, вчинення відповідних правочинів можливо тільки після внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру (ст. 12 Закону «Про видавничу справу» [114]).

Підставою виникнення абсолютних цивільних прав і обов'язків є також рішення компетентного органу про видачу тимчасової правової охорони на винахід, рішення про видачу патенту, реєстрація патенту (ст. 18 — 20 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [155]), інші акти державних органів, передбачені за­конами «Про охорону прав на промислові зразки» [77], «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» [78], «Про охорону прав на топографії інтегральних мікро­схем» [119], «Про охорону прав на сорти рослин» [185]).

Законодавство про інтелектуальну власність дає повноваження Кабінету Міні­стрів, виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки дозволяти використання деяких об'єктів промислової власності без згоди власника патенту, але з виплатою йому справедливої (відповідної) компенсації (ст. 24 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; ст. 21 Закону «Про охорону прав на промислові зразки»; ст. 19 Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»). У цих випадках право на використання об'єктів промислової власності виникає на під­ставі відповідного акта Кабінету Міністрів.

11. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також публічна обіцянка винагороди (ст. 1144 — 1157 ЦК), ведення чужих справ без доручення (ст. 1158 — 1160 ЦК), рятування здоров'я та життя іншої особи, запобігання загрозі шкоди чу­жому майну (ст. 1161 — 1162 ЦК), створення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну, майну юридичних осіб (ст. 1163 — 1165 ЦК),
набуття або збереження майна без достатньої підстави (ст. 1212 — 1215 ЦК).

12. Дії одних суб'єктів можуть породжувати права для інших. Реєстратор несе обов'язки, передбачені Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів [327], і відповідає за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо ведення реєстру. Звідси можна зробити висновок про те, що укладення емітентом договору з реєстратором на ведення реєстру породжує правовідносини безпосередньо між реєстратором і власниками іменних цінних паперів. Слід, однак, мати на увазі, що відповідно до ст. 511 ЦК зобов'язання (у цьому випадку те, що виникло на під­ставі договору між емітентом та реєстратором) не створює обов'язку для третьої особи. Тому укладення зазначеного договору породжує на стороні власників іменних цінних паперів тільки права.

13. Факт заподіяння шкоди іншій особі відрізняється від розглянутих вище підстав цивільних прав і обов'язків як такий, що має ознаку неправомірності. Уже сам термін «заподіяння... шкоди» свідчить про те, що підставою виникнення цивільних прав та відносин є юридичний склад, до якого входять дія (або бездіяльність) особи, наявність шкоди та причинного зв'язку між дією та шкодою, що виникла. У п. З ч. 1 ст. 11 ЦК ідеться про заподіяння майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди. У цивільному праві більш прийнятним було б говорити про майнову, ніж про матеріаль­ну шкоду. Але слід враховувати, що термін «матеріальна» (шкода, відповідальність) в актах цивільного законодавства зустрічається досить часто. Термін «шкода» пере­важно використовується в цивільному законодавстві стосовно недоговірних відносин (відносних відносин, що виникають у результаті порушення абсолютних прав). Якщо сторони перебувають у зобов'язальних відносинах, використовується термін «збитки». Але в законодавстві послідовно не проводиться таке розмежування розглянутих по­нять. Підставою виникнення обов'язку відшкодувати збитки зазвичай є порушення зобов'язання. Лише в окремих випадках спеціальними правилами встановлюється, що обов'язок відшкодування збитків виникає із правомірних дій.

14. Неправомірні дії — порушення обов'язків в існуючих правовідносинах — поро­джують обов'язок сплатити неустойку. Такі дії є підставою виникнення права вимоги за додатковими зобов'язаннями (які випливають із договору застави, поруки, гарантії чи угоди про завдаток). Неправомірні дії сторін правовідносин є матеріально-правовою підставою пред'явлення управненою особою вимоги про зміну чи розірвання договору (про зміну чи припинення правовідносин) у порядку захисту права.

15. Стаття, що коментується, називає судове рішення, яке набрало законної сили, підставою цивільних прав і обов'язків. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є судові рішення про зміну правовідносин, заснованих на цивільно-правових договорах. Підставами виникнення цивільних прав можуть бути також, наприклад, рішення суду про видачу зацікавленій особі дозволу на використання зареєстрованої топографії інте­гральних мікросхем із визначенням обсягу її використання, строку дії дозволу, розміру і порядку виплати винагороди (ч. З ст. 18 Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [119]). Подібні правила передбачені також ч. 1 ст. 30 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [155]. В інших випадках рішенням суду суб'єкт може бути тільки примушений до укладення договору, тобто рішення суду є підставою обов'язку укласти договір. Рішення суду у переддоговірному спорі породжує зобов'язання між сторонами, зміст якого складають відповідні їх права і обов'язки, в тому числі і ті, що встановлені судом в порядку вирішення переддоговірного спору.

16.  Події в ч. 6 ст.   11  ЦК визнаються підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, якщо закон пов'язує з ними настання цивільно-правових наслідків.

Народження — це подія, яка є підставою виникнення комплексу прав та обов'язків, які складають зміст правоздатності громадянина (ст. 25 ЦК). Воно є також тим юри­дичним фактом, який в сукупності з іншою подією — закінченням певного строку і до­сягненням відповідного віку — є підставою виникнення комплексу прав і обов'язків, які складають зміст повної чи неповної дієздатності громадянина (ст. 32, 34 ЦК).

Закінчення строку — це подія, яка, в сукупності з іншими юридичними актами, є підставою багатьох інших цивільних прав і обов'язків. Закінчення встановленого строку перетворює суб'єктивні права, які існують у правовідносинах, в права вимоги. Сплив строку позовної давності за певних умов позбавляє управненого суб'єкта можливості захисту відповідного права.

Події — страхові випадки — є підставою перетворення суб'єктивного права страху­вальника (застрахованої особи) на одержання страхового відшкодування (страхової суми) від страховика в право вимоги до страховика.

Подія може бути елементом юридичного складу, який породжує зобов'язання щодо відшкодування шкоди (наприклад, руйнування будівлі, якщо воно перебуває в при­чинному зв'язку із страховим випадком, хоч би такі наслідки виникли також із фактів порушення встановлених будівельних норм і правил).

Така подія, як смерть, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, перед­бачених субгалуззю спадкового права.

17. Формулювання «виникнення цивільних прав та обов'язків безпосередньо з акту цивільного законодавства» охоплює собою досить широкий спектр правових явищ. По-перше, внесення змін в акти законодавства, що встановлюють зміст абсолютних майно­вих та немайнових прав, способів їх забезпечення та захисту, дійсно безпосередньо тягне виникнення цивільних прав та обов'язків. По-друге, безпосередньо із акта цивільного законодавства виникають цивільні права та обов'язки, що складають зміст представни­цтва, яке здійснюють батьки від імені своїх неповнолітніх дітей (ст. 32, 34 ЦК). Але тут уже можна говорити і про юридичний факт, в результаті настання якого виникло
право на представництво (народження дитини, встановлення батьківства). По-третє, можна говорити про виникнення безпосередньо на підставі закону права на укладення публічних договорів (ст. 633 ЦК; ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів» [215]). У цьому разі цивільні права та обов'язки виникають також за умови наявності деяких загальних юридичних фактів (початок підприємницької діяльності особи, зобов'язаної укладати публічний договір; наявність матеріальних можливостей виконати договір). По-четверте, слід враховувати, що, наприклад, у ст. 954 ЦК використовується термін зберігання за законом, у ст. 574 ЦК і ст. 1 Закону «Про заставу» [64] мова йде про виникнення на підставі закону застави. Але в цих випадках йдеться про виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі закону в тому розумінні, що вони виникають у силу закону незалежно від погодження сторонами відповідних умов договору. Але ж права та обов'язки щодо зберігання проданого майна (ст. 667 ЦК), відповідально­го зберігання товару, не прийнятого покупцем (ст. 690 ЦК), виникають не тільки із зазначених положень Цивільного кодексу, а також унаслідок юридичних фактів, що названі в цих статтях (укладення договору купівлі-продажу з умовою про перехід права власності до покупця раніше від передання товару; відмова покупця відповідно до законодавства від переданого товару).

Аналогічно право застави морського перевізника (судновласника) виникає безпо­середньо на підставі ст. 164 КТМ [34] незалежно від того, погоджували сторони до­говору морського перевезення чи ні, умову про право застави перевізника на вантаж. Але ж чітко видно і юридичний факт, що став підставою правовідносин щодо переве­зення, із якого виникає і право застави — укладення договору перевезення вантажу морським торговим судном.