Печать
PDF

Розділ 20 КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ОРГАНІВ СУДУ І ПРОКУРАТУРИ - § 6. Конституційно-правовий статус прокуратури

Posted in Конституционное право - Конституційне право України (Колісник, Барабаш)

§ 6. Конституційно-правовий статус прокуратури

Конституція України в сьомому розділі регламентує правовий ста­тус прокуратури. У державному механізмі України прокуратура ви­ступає як самостійна державно-правова інституція, яка при реалізації своєї компетенції тісно взаємодіє з усіма гілками влади, особливо із судовою. Відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України становлять єдину центра­лізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпо­рядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Так, у статті 121 Конституції йдеться про те, що прокуратура України становить єдину систему. До її складу входять: Генеральна прокуратура, проку­рори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастопо­ля (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокурори, а також військові, транспортні, правоохоронні та інші спеціалізовані прокуратури. Таким чином, діючу систему органів прокуратури становлять територіальні та спеціалізовані прокуратури. При цьому територіальні прокуратури створені і діють відповідно до адміністративно-територіального устрою, а спеціалізовані — за предметно- галузевим принципом, тобто функціонують в окремих сферах життє­діяльності.

Прокуратура Украиїни — єдина централізована система органів і установ, що не входить до жодної з гілок влади. Прокуратура діє на базі відповідних принципів. При цьому Конституція закріпила прин­цип централізму в організації і діяльності прокуратури. Централізм в організації прокуратури проявляється в тому, що: 1) всі прокурори окрім Генерального прокурора України, призначаються Генеральним прокурором України строком на п’ять років і звільняються з посади Генеральним прокурором; 2) в органах прокуратури встановлена ієрар­хія, яка базується на підкоренні нижчестоящих прокурорів вищестоя­щим і всіх прокурорів — Генеральному прокурору України; 3) вище­стоящі прокурори мають право давати підлеглим прокурорам обов’язкові для них вказівки і доручення.

Принцип незалежності в організації діяльності прокуратури діє як у взаємовідносинах з іншими державними органами, так і все­редині системи прокуратури. У першому випадку незалежність виявляє себе насамперед у тому, що органи прокуратури мають свою компе­тенцію, у реалізацію якої неприпустиме втручання та будь-який вплив інших державних органів, органів місцевого самоврядування, громад­ських об’єднань, засобів масової інформації, їх представників і поса­дових осіб. Незалежність органів прокуратури від громадських об’єднань сприяє їх деполітизації.

Принцип законності традиційно є основоположним принципом організації і діяльності прокуратури.

Найвищою ланкою системи прокуратури є Генеральна прокурату­ра, яку очолює Генеральний прокурор України. Вона визначає страте­гію і тактику діяльності органів прокуратури. Положення в ст. 121 Конституції про єдність органів прокуратури має суттєве значення для ефективного виконання нею своїх функцій у боротьбі зі злочинністю, забезпеченні прав і свобод людини і громадянина.

Закон «Про прокуратуру» встановлює відповідні вимоги до пра­цівників прокуратури. Так, прокурорами і слідчими прокуратури мо­жуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, а також необхідні ділові і моральні якості. Прокурором Авто­номної Республіки Крим, прокурорами областей, міст Києва і Сева­стополя призначаються особи не молодші тридцяти років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років. Міськими, районними і прирівнюваними до них прокуро­рами призначаються особи не молодші двадцяти п’яти років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. Це дає змогу уникнути випадків призначення на керівні посади осіб, які не мають достатніх знань, практичних навичок та життєвого досвіду.

Працівники прокуратури несуть відповідальність, що визначається специфікою функцій, які вони реалізують. Так, за порушення законо­давства, неналежне виконання службових обов’язків або скоєння ганеб­ного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дис­циплінарним статутом Прокуратури України, затвердженим Верховною Радою України. У статті 2 Дисциплінарного статуту встановлюється, що працівники прокуратури повинні володіти високими моральними якос­тями, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, по­єднувати виконання своїх професійних обов’язків з громадською муж­ністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особливо суво­ро дотримуватися вимог закону , сприяти своєю діяльністю утверджен­ню верховенства закону, нормам і правилам суспільного життя. Разом з тим ст. 50 Закону «Про прокуратуру» закріплює засоби правового та соціального захисту працівників прокуратури і наголошує на тому, що прокурор і слідчі прокуратури перебувають під захистом закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 р. щодо офіційного тлумачення положень ст. 86 Конституції України та ст. 12 і 19 Закону «Про статус народного депутата України» (справа про за­пити народних депутатів до прокуратури) Конституційний Суд Укра­їни дійшов висновку, що народний депутат України не має права звер­татися до органів прокуратури і прокурорів із вимогами, пропозиціями та вказівками в конкретних справах із питань підтримання державно­го обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, зазначених законом, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при ви­конанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням осо­бистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства і конкретних кримінальних справах. Згідно з цим рішенням Конституційного Суду, прокурори і слідчі прокуратури, здійснюючи зазначені процесуальні дії, є незалежними від будь-яких органів та інших посадових осіб і підкоряються тільки закону. Вплив у будь-якій формі на прокурора чи слідчого з метою перешкодити ви­конанню ними службових обов’язків заборонений чинним законодав­ством.

Генеральний прокурор призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради. Парламент України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. При цьому Конституція не визначає підстав дострокового звільнення з посади Генерального про­курора. Строк його повноважень — п’ять років.

Згідно зі ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладаються такі функції: а) підтримання державного обвинувачення в суді; б) пред­ставництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визна­чених законом; в) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; г) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; ґ) нагляд за до­держанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самовряду­вання, їх посадовими та службовими особами.

Ці положення слід розглядати в комплексі з п. 9 розділу XV «Пере­хідні положення», у якому записано, що прокуратура продовжує ви­конувати, відповідно до чинних законів, функцію попереднього слід­ства до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

 

Контрольні запитання

1. Розкрийте правову природу судової влади.

2. З яких елементів складається судова система України?

3. Яким є склад Верховного Суду України?

4. Які повноваження має Пленум Верховного Суду Укра­їни?

5. У чому полягають конституційні вимоги до претенден­тів на посаду судді суду загальної юрисдикції?

6. Які є конституційно-правові гарантії неупередженого вирішення суддями справ?

7. У чому полягають принципи правосуддя і якою є їх система? Розкрийте їх зміст.

8. Які повноваження має Вища рада юстиції?

9. Проаналізуйте конституційно-правовий статус про­куратури.