§ 2. Функції, принципи та юридичні власності Конституції України

Роль конституції в суспільстві проявляється в її функціях, під яки­ми слід розуміти суспільне призначення Конституції та способи реа­лізації її конституційних норм. Питання про функції Конституції є спірними. Різні вчені виокремлюють різну їх кількість. Для консти­туції характерні такі основні функції. Політична функція, яка означає, що Конституція закріплює засади конституційного ладу, політичного режиму, проголошує народовладдя, визначає напрями розвитку су­спільства. Вона визнає і закріплює політичну багатоманітність, багато­партійність, надаючи різним політичним силам рівні можливості в отри­манні державної влади. Конституція водночас забороняє дії, спрямо­вані на насильницьку зміну засад конституційного ладу, створення військових формувань. Юридична функція пов’язана з тим, що Кон­ституція є Основним Законом держави, базою системи національного права. Вона встановлює основоположні правові приписи, які є визна­чальними для інших галузей права. Оскільки норми Конституції мають найвищу юридичну силу, то вона забезпечує впорядкованість і необ­хідне правове регулювання суспільних відносин з допомогою взаємопов’язаних і внутрішньо підпорядкованих нормативних актів держави. Установча функція полягає в тому, що Конституція встанов­лює основні політико-правові інститути держави і суспільства, визна­чає основи правового статусу громадян, систему органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо. Ідеологічна функція виявляє себе в тому, що Конституція закріплює основоположні цінно­сті (демократія, суверенітет народу, права людини і громадянина тощо), виконує важливу роль стосовно державних і самоврядувальних інсти­туцій, громадян і посадових осіб, орієнтує їх на виконання законів, шанування закріплених у ній цінностей. Обмежувальна функція по­лягає в тому, що конституційні норми створюють основу і визначають межі діяльності державних органів, стримують узурпацію і монополі­зацію влади певними владними структурами державної влади. Зовніш­ньополітична функція знаходить свій вияв у тому, що інші держави й народи за змістом Конституції можуть робити висновки про рівень демократизму держави. Конституція — це своєрідний «паспорт» дер­жави, її конституційного устрою.

Надзвичайно важливі засади державного будівництва відображені в принципах Конституції, які є визначальними засадами, головними ідеями, що закріплюють закономірності розвитку економічної, полі­тичної та соціальної систем суспільства, правовий статус людини і громадянина і які повинні братися до уваги при створенні поточного галузевого законодавства. Конституційні принципи визначають сут­ність Конституції, її зміст, а також основи всіх галузей національного права. Принципи мають нормативний характер, вони є обов’язковими для виконання.

Основними є такі принципи Конституції України: народовладдя; державного суверенітету; пріоритету прав і свобод людини і громадя­нина; унітаризму; поділу влади; демократичної, соціальної, правової держави; верховенства права; політичного, економічного та ідеологіч­ного плюралізму; законності; свободи особи і її розвитку; рівноправ­ності всіх громадян незалежно від національності та інших обставин; поєднання форм прямої та представницької демократії.

Під юридичними властивостями Конституції розуміють ті її ознаки, що характеризують Конституцію як Основний Закон держави і суспільства. Серед юридичних властивостей Конституції України найбільш важливими є такі:

1.  Установчий характер. У Конституції закріплюються найважли­віші права, свободи та обов’язки громадян, система й основні принци­пи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

2.  Вища юридична сила (юридичне верховенство). Усі закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції Укра­їни. Акт, який не відповідає Конституції, є неконституційним і або скасовується, або приводиться у відповідність до неї. Якщо є потреба інакше, ніж за Конституцією, врегулювати суспільні відносини, слід спочатку змінити чи доповнити Конституцію.

3. Особлива юридична природа. Конституція має свій особливий предмет правового регулювання, унормовує найважливіші суспільні відносини, а саме: основи правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, виборчу систему, референдуми, систему і прин­ципи діяльності органів державної влади, їх компетенцію тощо.

4. Нормативність. Як Основний Закон держави Конституція Укра­їни обов’язкова до виконання всіма суб’єктами права і є актом постій­ної і прямої дії.

5. Підвищена стабільність. Нестабільність Конституції призводить до необхідності значних змін і доповнень до чинного законодавства, скасування багатьох актів і прийняття нових, що не завжди є доцільним. Конституція — Основний Закон, і вона має бути стабільною.

6.  Особливий порядок прийняття і зміни Конституції. На відміну від проектів звичайних законів, проект Конституції, як правило, опри­люднюється і обговорюється зацікавленими суб’єктами, насамперед громадянами України. Приймати і змінювати Конституцію України мають право Верховна Рада України, а також народ України через всеукраїнський референдум. Парламент України приймає зміни до Конституції не менш як двома третинами від конституційного складу (статті 155, 156 Конституції України).

7.  Підвищений ступінь охорони з боку держави. Суть цієї дуже важливої властивості Конституції полягає в тому, що Конституція містить норми, за допомогою яких забезпечується непорушність Основ­ного Закону. В Україні функціонує Конституційний Суд України, на який покладено забезпечення, насамперед, конституційності, законів та деяких інших нормативно-правових актів.

8.  Конституція є основою розвитку галузевого законодавства, яке розвивається відповідно до конституційних положень.

9.  Підсумковий характер Конституції. Конституція є вираженням ступеня суспільного розвитку, якого досягла держава, юридичним відо­браженням об’єктивного ходу історичного розвитку суспільства і дер­жави, правовою формою суспільного прогресу, рівня правової культу­ри соціуму.

10.  Програмний характер. Конституція визначає перспективи роз­витку держави і суспільства, тенденції та напрями розвитку, основні цілі соціального прогресу, містить основні принципи здійснення влади, є орієнтиром розвитку всієї правової системи держави.

Юридичні властивості Конституції України свідчать про те, що вона є специфічним нормативним актом у національній правовій си­стемі, основою державотворення і правотворення в Україні.