Розділ VIII Механізм держави - Страница 2 PDF Печать
Теория государства и права - Кельман Мурашин Загальна теорія держави і права

 

§ 2. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ: ЇХ ОЗНАКИ, ХАРАКТЕРИСТИКА І ВИДИ

 

Механізм держави складається з різних частин, що мають специфічний устрій і виконують властиві їм функції. Основним елементом його механізму є орган держави.

Кожен державний орган це структурна уособлена ланка, відносно самостійна частина державного апарату, яка виконує певні завдання, функції держави і володіє такими основними ознаками:

1. Здійснює від імені держави передбачені законом функції у відповідній сфері діяльності.

2. Володіє владними повноваженнями, чим і відрізняється від державних підприємств та установ.

3. Має відповідну компетенцію, тобто закріплення сукупності завдань, функцій, прав і обов'язків (повноважень). Компетенція передбачає свій предмет відання, тобто свою сферу діяльності, для кожного державного органу.

4. Характеризується відповідною структурою, тобто будовою, згідно з видами окремих служб і чисельністю складу (штату).

5. Має територіальний масштаб дій.

6. Формується в порядку, який встановлюється законом.

7. Встановлює правові зв'язки міждержавними службовцями.

8. Володіє, державним майном, яке знаходиться в його оперативному управлінні. Основна властивість державного органу полягає в тому, що він може видавати

юридичні акти, обов'язкові для виконання тим, кому вони адресовані, застосовувати заходи примусу, переконання, виховання, заохочення для забезпечення вимог цих актів; здійснювати нагляд за їх реалізацією. Державні органи можна поділити на такі види:

1)         За місцем у системі державного апарату:

а)         первинні — створюються шляхом прямого волевиявлення народу;

б)         вторинні — всі інші органи, які створюються первинними органами і підзвітні їм.

2)         За способом утворення:

а)         виборні (Верховна Рада, Президент України);

б)         такі, що призначаються (Кабінет Міністрів, Генеральна прокуратура України та ін.);

в)         успадковані.

3)         За часом функціонування:

а)         постійно діючі (загальнодержавні) (Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Верховний Суд України та ін.);

б)         тимчасові (спеціальні комісії Верховної Ради України тощо).

4)         За територією, на яку поширюється їх юрисдикція:

а)         загальнодержавні (Верховна Рада, Президент, Верховний Суд України та ін.);

б)         місцеві (локальні — органи Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, місцеві суди та ін.).

5)         За складом:

а)         колегіальні (Верховна Рада, Конституційний Суд України тощо);

6)         одноособові (Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо).

б)         За поділом на гілки влади:

а)         законодавчі (Верховна Рада України тощо);

б)         виконавчі (Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації);

в)         судові (Верховний Суд України тощо).

7)         За характером повноважень:

а)         загальної компетенції (Кабінет Міністрів України тощо);

б)         спеціальної компетенції (Міністерство юстиції України тощо).

8)         За функціями і правовими формами діяльності:

а)         правотворчі (Верховна Рада, Президент України, Кабінет Міністрів України тощо);

б)         правозастосовні (Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації тощо);

в)         правоохоронні (Міністерство внутрішніх справ України, СБУ тощо);

г) контрольно-наглядові (Генеральна прокуратура України тощо).

Державний орган складається з державних службовців, тобто осіб, які на професійній основі виконують завдання і функції держави.

Статус, права і обов'язки, засади діяльності державних службовців визначаються Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.

Таким чином, доречно буде дати ще одне визначення органу держави, як структурно-організованого колективу державних службовців (або одного державного службовця), які наділені владними повноваженнями та необхідними засобами для виконання певних завдань і функцій держави.