5.2 Порядок скорочення невідбутої частини покарання на підставі акта про амністію

Щоб правильно скоротити невідбуту частину покарання необхідно:

а) встановити строк покарання, який необхідно відбути засудженому, відповідно до вимог акта амністії, щоб до нього можна було застосувати закон про амністію;

б) встановити реальний строк відбутої частини покарання;

в) встановити реальний строк невідбутої частини покарання;

г) порівняти реальний строк відбутої частини покарання з строком покарання, який необхідно відбути засудженому, відповідно до вимог акта амністії, і якщо перший строк буде більшим (або рівним) в порівняні з останнім строком покарання, вказаного в акту амністії, то необхідно засудженому строк покарання скоротити на певний розмір невідбутої частини покарання.

Наприклад. Районний суд вироком від 29.08.2002 р. засудив К. за ч. 2 ст. 121 КК з застосуванням ст. 69 КК до 6 років позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання К. обчислюється з 25.05.2002 р. Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. набрав чинності 23.06.2005 р. Згідно з п. “б” ст. 5 цього Закону засудженим за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, скоротити на третину невідбуту частину покарання, якщо на день набрання чинності цим Законом він відбув не менше половини призначеного строку основного покарання.

А) Для встановлення строку основного покарання, який треба відбути на підставі акта амністії, треба помножити строк призначеного судом основного покарання на обов’язкову частину покарання яка вказана в законі про амністію. В даному випадку 6 років х ½ = 3 роки. Якщо б вимога акта амністії була би відбути не менше третини призначеного строку покарання, наприклад, на підставі п. “в” ст. 5 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, то тоді 6 років х 1/3 = 2 роки.

Б) Для правильного встановлення розміру відбутої частини покарання необхідно встановити початок строку відбуття покарання (ст. 338 КПК), а також день коли акт про амністію набрав чинності, оскільки дія законів про амністію поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання чинності включно.

Встановлюємо розмір відбутої частини покарання :

23. 06. 2005

–

25. 05. 2002

Віднімання однієї дати від іншої починаємо з днів. Проте, оскільки з 23 днів відняти 25 днів не можливо, тоді ми останній місяць переводимо в дні. Звертаємо увагу на те, що в даному випадку останнім місяцем враховуватиме слід не червень, а травень 2005 року, оскільки в червні пройшло тільки 23 дня і цілий останній місяць, який пройшов, буде травень 2005 року в якому 31 день. Тобто:

(23+31) = 54. 05. 2005

–

25. 05. 2002

В результаті виходить, що у засудженого К. строк відбутої частини покарання становить 29 (54-25) днів 0 (05-05) місяців і 3 (2005-2002) років.

В) Строк невідбутої частини покарання встановлюється шляхом віднімання відбутої частини покарання – 3 роки 0 місяців 29 днів від призначеного судом строку покарання – 6 років (31 день 11 місяців 5 років). Встановлюємо розмір невідбутої частини покарання :

31. 11. 5

–

29. 00. 3

В результаті виходить, що у засудженого К. строк невідбутої частини покарання складає 2 (31-29) дні 11 (11-00) місяців і 2 (5-3) роки.

Г) Порівняння реального строку відбутої частини покарання – 3 роки 29 днів з строком покарання, який необхідно було відбути засудженому К., відповідно до вимог акта амністії – 3 роки, свідчить про те, що перший строк покарання є більшим в порівнянні з останнім строком покарання, вказаного в акту амністії, а тому необхідно засудженому К. скоротити на третину невідбуту частину покарання, тобто 2 роки 11 місяців 2 дні.

Для цього необхідно, по-перше визначити 1/3 частину від 2 років 11 місяців 2 днів, а по друге, відняти цю частину від невідбутої частини покарання. Ми пропонуємо суддям найбільш універсальний спосіб розрахунку, коли спочатку роки переводяться в місяці. В нашому випадку 2 роки 11 місяців 2 дні = 35 (2 х 12 + 11) місяцям 2 дням. Після цього ділимо цей строк на 3, виходить 11 місяців + 2 місяці 2 дні в залишку. Потім переводимо 2 місяці 2 дні в дні і виходить 62 дні. Ділимо цей строк на 3 і виходить 20 днів і 2 дні в залишку. Керуючись принципом гуманізму 2/3 дня прирівняємо до 1 дня. Таким чином, 1/3 частина від 2 років 11 місяців 2 днів дорівнюється 11 місяцям 21 дню.

Після цього, остаточно визначаємо скорочену частину невідбутої частини покарання, яка залишилася для відбування К.

02. 11. 2

–

21. 11. 0

Віднімання однієї дати від іншої починаємо з днів. Проте, оскільки з 2 днів відняти 21 день не можливо, а потім буде неможливо від 10 місяців відняти 11 місяців, ми останній місяць і рік переводимо відповідно в дні і в місяці. Тобто: (2+30) = 32. (10+12)= 22. 1

–

21. 11. 0

В результаті виходить, що у засудженого К. новий скорочений строк невідбутої частини покарання буде складати 11 (32-21) днів 11 (22-11) місяців і 1 (1-0) рік.

Звертаємо увагу суддів на те, що згідно статті 11 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., а також ст. 12 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цими Законами.

При амністуванні осіб шляхом скорочення невідбутої частини покарання суди допускають два види типових помилок:

1) неправильно обчислюють строк невідбутої частини покарання. Так, наприклад відбуту частину покарання встановлюють не на день набрання чинності акта амністії, а на день судового розгляду питання про застосування амністії і з цього ж дня обчислюють початок нового строку покарання, замість обчислення нового строку з дня набрання чинності закону про амністію;

2) плутають строк невідбутої частини покарання з іспитовим строком, який встановлюється, наприклад при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК). Питання застосування амністії до осіб, яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, при умові, що вони повинні відбути певний строк основного покарання, може бути позитивним, якщо ці особи знаходилися під вартою і цей строк є не меншим половини (третини) призначеного основного покарання. Сплив іспитового строку на половину (третину) не може бути підставою для застосування амністії, оскільки цей строк не відноситься до строку покарання і призначений для того, щоб засуджений протягом його довів своє виправлення.

В судовій практиці виникають питання про можливість застосування амністії відносно осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або обмеженої осудності.

Питання застосування амністії до неосудних може виникнути в трьох випадках:

- примусові заходи медичного характеру ще не застосовані до неосудного (стадії досудового слідства або судового слідства);

- примусові заходи медичного характеру вже застосовані (особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності);

- примусові заходи медичного характеру вже скасовані (щодо особи, яка захворіла на психічну хворобу після вчиненого злочину)^[209].

В першому та другому випадках амністія до цих осіб не може бути застосована, так як згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3.06.2005 р. “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”, закриття таких справ щодо неосудних осіб з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, не допускається, оскільки згідно зі ст. 86 КК застосування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання осіб, які вчинили злочини, а неосудні до таких осіб не належать^[210].

В третьому випадку, суд одночасно зі скасуванням примусових заходів медичного характеру щодо особи, яка захворіла на психічну хворобу після вчинення злочину, а потім одужала, має вирішити питання про відновлення кримінальної справи. При цьому у випадках… наявності акта амністії справа підлягає закриттю за згоди особи, щодо якої вона розглядається (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3.06.2005 р. “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”)^[211].

Така ж точка зору застосування амністії щодо неосудних існує і в теорії кримінального права^[212].

Однозначно також в теорії кримінального права та в судовій практиці вирішуються питання застосування амністії щодо обмежено осудних. Так, згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3.06.2005 р. “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” обмежено осудна людина може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання або від подальшого його відбування у випадках, передбачених законом, у тому числі на підставі акта амністії^[213].

В теорії кримінального права виникло питання про можливість чи неможливість у зв’язку з амністією замінити покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням, оскільки згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про застосування амністії в Україні” акти амністії не можуть передбачати заміну одного покарання іншим, між тим, згідно з ч. 3 ст. 86 КК така можливість передбачена. С.М. Школа вважає, що в даному випадку Кримінальний Кодекс України в ієрархії аналізованих нормативно-правових актів має більшу силу і його положення пом’якшують кримінальну відповідальність, він має зворотну дію у часі^[214]. Не виключає такої можливості і Верховний Суд України, який в п. 11 постановлення Пленуму № 2 від 26.04.2002 р. “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” вказав, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким щодо засудженого, покарання якому було пом’якшено згідно з актом амністії…, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись виходячи з покарання, встановленого актом амністії^[215].