1. Зміст

«Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» (Barberá, Messegué and Jabardo v Spain), 10590/83, 6 грудня 1988 року.

 

78. ... Окрім того, предмет і призначення статті 6 ... та формулювання деяких із підпунктів пункту 3 ... свідчать, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, «має право на участь у слуханні і на розгляд його справи» в його присутності «судом»... … Суд виводить, що загалом усі докази мусять бути представлені в присутності обвинуваченого в ході слухання у відкритому засіданні задля того, щоб була можливість навести контраргументи. Він з’ясує, чи було так у цій справі...

89. Зважаючи ... передусім на той факт, що в ході судового розгляду не були належно, в присутності заявника і під пильною увагою громадськості, представлені і обговорені дуже важливі докази, Суд робить висновок, що оспорюване провадження, якщо його брати в цілому, не відповідало критеріям справедливого та публічного розгляду. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 ...

 

«Ріпан проти Австрії» (Riepan v Austria), 35115/97, 14 листопада 2000 року.

 

29. ... На думку Суду, судовий розгляд задовольняє вимогу щодо публічності лише в тому разі, якщо громадськість може отримати інформацію про день і місце його проведення і якщо публіка може цього місця легко дістатися. У багатьох випадках цим умовам задовольнятиме той простий факт, що слухання проводяться в звичайній залі судових засідань, до того ж достатньо великій для розміщення глядачів. Водночас Суд зауважує, що проведення судового процесу за межами звичайної зали суду, а надто десь у такому місці, як тюрма, куди широкий загал взагалі не має доступу, серйозно перешкоджатиме його публічності. У такому випадку держава зобов’язана вживати компенсаційних заходів з тією метою, щоб громадськість та засоби масової інформації були належно поінформовані про місце проведення слухань і мали ефективний доступ.

30. ... Суд відзначає, що слухання справи внесли до тижневого розкладу слухання справ Штайрського (Steyr) окружного суду, в якому, очевидно, зазначили, що слухання проходитиме в Ґарштенській (Garsten) в’язниці. Цей розклад розіслали засобам масової інформації і зробили доступним для широкого загалу в канцелярії і довідковому бюро окружного суду. Однак, окрім об’яви у звичайному порядку, якихось особливих заходів — наприклад, таких як окреме оголошення на дошці окружного суду з зазначенням, в разі потреби, того, як дістатися до Ґарштенської в’язниці, з чіткою вказівкою на умови доступу, — не вжили.

Більше того, інші обставини, в яких проводили слухання, навряд чи мали на увазі заохотити участь громадськості: його провели рано-вранці, у приміщенні, яке, хоч і не було настільки мале, щоб не вмістити присутніх, але, як видається, не було обладнане як звичайна зала судових засідань.

31. Отже, Суд доходить висновку, що Штайрський окружний суд не вжив достатніх компенсаційних заходів, щоб урівноважити негативні наслідки, які проведення судового розгляду у справі заявника в закритій зоні Ґарштенської в’язниці мало для його публічного характеру. Тому, слухання від 29 січня 1996 року не відповідало вимозі публічності, викладеній у пункті 1 статті 6 Конвенції ...

 

«Краксі проти Італії (№ 2)» (Craxi v Italy), 25337/94, 17 липня 2003 року.

 

57. ... Зачитування та розкриття для преси інформації про зміст перехоплених телефонних розмов в ході засідання 29 вересня 1995 року становило втручання у здійснення права, гарантованого заявникові у пункті 1 статті 8 Конвенції ...

60. Суд відзначає, що заявник, зокрема, критикував той факт, що після слухання 29 вересня 1995 року преса опублікувала зміст деяких розмов, перехоплених з його телефонної лінії в Гаммаметі (Hammamet).

66. Суд зауважує, що в цій справі деякі з розмов, опублікованих у пресі, мали абсолютно приватний характер. Вони стосувалися відносин заявника та його дружини із адвокатом, колишнім колегою, політичним прихильником і дружиною пана Берлусконі. Їхній зміст був слабо або взагалі ніяк не пов’язаний з висунутим проти заявника кримінальним обвинуваченням...

67. На думку Суду, їхня публікація в пресі не відповідала нагальній суспільній потребі. Отже, втручання у право заявника за пунктом 1 статті 8 Конвенції не було пропорційним законній меті, яку могли при цьому ставити, і, отже, не було «необхідним у демократичному суспільстві» за змістом другого пункту цього положення...

 

«Стефанеллі проти Сан-Марино» (Stefanelli v San Marino), 35396/97, 8 лютого 2000 року.

 

20. У цій справі судові слухання, на яких свідки давали свідчення, проводили в першій інстанції і, як зазначає уряд, могли б також проводити при розгляді в порядку апеляційного провадження, якщо б заявник на цьому наполягав. Суд усе ж зауважує, що усну процедуру здійснював би не суддею, що мав ухвалювати рішення в справі ..., а слідчий суддя, ... єдине завдання якого полягає в розслідуванні справи. Хоч у першій інстанції, хоч у порядку апеляції, але провадження перед суддею, що здійснював розгляд справи, відбувалося без публічного слухання.

21. Хоча уряд на цю норму не посилався, Суд вказує, що за змістом другого речення пункту 1 статті 6 преса та громадськість за певних обставин можуть бути з процесу вилучені. Суд зазначає, що слухання не проводили не внаслідок рішення судді, а внаслідок застосування чинного закону. Однак Суд, зважаючи на обставини справи і на стверджувану бездіяльність заявника, вважає, що жодна з серії обставин, наведених у цій статті, не є застосовною в цій справі.

22. Отож Суд постановляє, що пункт 1 статті 6 порушено через те, що ні суд першої інстанції, ні апеляційної не розглядали справи заявника у відкритому засіданні.

2. Обмеження, зокрема й відмова від права

«Ернст і інші проти Бельгії» (Ernst and Others v Belgium), 33400/96, 15 липня 2003 року.

 

67. ... В Бельгії насправді слідство є таємним. Таємниця слідства виправдовується забезпеченням двох основних інтересів: з одного боку, повагою до моральної цілісності та приватного життя кожної особи, яку презюмовано вважають невинуватою, та, з іншого — ефективністю у провадженні розслідування. Звідси випливає, що коли судовий орган ухвалює рішення як судова слідча інстанція, то судове засідання зазвичай відбувається за зачиненими дверима, а рішення не виголошують публічно... Не видно, щоб заявники вимагали публічності або заперечували проти слухання справи за зачиненими дверима.

68. Європейський суд вважає, що таємний характер слідчої процедури може бути виправданий мотивами, які пов’язані із захистом приватного життя сторін — учасників процесу, а також інтересами правосуддя за змістом другого речення пункту 1 статті 6. Суд також зазначає, що якби справа заявників після повного завершення слідства стала предметом оскарження в суді апеляційної інстанції, який мав би ухвалити рішення, обвинувачені та заявники, що виступали б сторонами в цивільному процесі, мали б право на повну відкритість процедури. Він нагадує у зв’язку із цим, що якщо стаття 6 може відігравати роль до моменту звернення до суду з метою прийняття справи до розгляду, то в цьому разі специфіка її застосування під час проведення слідства залежить від особливостей процедури та обставин справи...

В цілому Суд вважає, що розгляд за зачиненими дверима питання про прийнятність цивільного позову заявників не суперечив вимогам пункту 1 статті 6 стосовно публічності розгляду.

 

«Ермі проти Італії» (Hermi v Italy) [GC], 18114/02,18 жовтня 2006 року.

 

78. Суд, однак, зауважує, що проведення слухання не в відкритому режимі було наслідком прийняття сумарного провадження — спрощеної процедури, про яку заявник клопотав сам з власної волі. Сумарне провадження дає обвинуваченому безперечні переваги: у разі визнання його винуватим, він дістає значно коротший термін покарання, а орган обвинувачення не може оскаржити рішення про засудження, в якому не змінено правової кваліфікації злочину... З іншого боку, сумарне провадження пов’язане зі скороченням процесуальних гарантій, передбачених національним правом, зокрема щодо публічного характер розгляду, а також можливості подавати клопотання про прийняття доказів, які не містяться у матеріалах справи, підготовлених прокуратурою.

79. Суд вважає, що заявник, якому надавали допомогу два адвокати за його вибором, був, безперечно, в змозі розуміти наслідки його клопотання про спрощене провадження. Окрім того, спір, як видається, не порушував якихось суспільно важливих питань, які б перешкоджали відмові від вищезазначених процесуальних гарантій ...

80. У зв’язку з цим Суд повторює, що він погоджується з тим, що при з’ясуванні потреби в публічності розгляду на стадіях, які слідують за розглядом у суді першої інстанції, треба зважати й на інші міркування, зокрема й такі, як право на судовий розгляд упродовж розумного часу і пов’язана з цим потреба оперативного опрацювання справ, переданих у суди... Закріплення можливості сумарного провадження в італійському законодавстві, як видається, було безпосереднього спрямоване на спрощення та, відповідно, зменшення строків провадження в кримінальних справах ...

81. У світлі вищевикладених міркувань, той факт, що розгляд у першій і другій інстанціях проведено за зачиненими дверима і, отже, без присутньої на ньому публіки, як порушення Конвенції розглядати не можна.

 

«М. проти Франції» (M v France), 10147/82, 4 жовтня 1984 року, DR 40, 166.

 

Заявник зокрема скаржиться на те, що суддя-голова в суді присяжних, здійснюючи свої дискреційні повноваження, дозволив показати документи зі справи в замкнутій телевізійній системі в залі суду. Він скаржиться, що це не тільки суперечило принципові усного провадження, але й порушувало його право на розгляд його справи в тому порядку, який передбачає пункт 1 статті 6 Конвенції... Рішення Касаційного суду від 21 квітня 1982 року чітко показує, що суд присяжних скористався з цієї процедури, аби продемонструвати карти і фотографії з місця злочину одночасно присяжним, професійним суддям, генеральному адвокатові, сторонам, що заявили позови про відшкодування збитків, та їхнім адвокатам, а також обвинуваченим і їхнім адвокатам.

Хоча заявник заперечує проти застосування процедури, що надала гласності матеріалам справи і в такий спосіб, можливо, вплинула на публіку в залі й присяжних, Комісія не може зрозуміти, виходячи з наявної у неї інформації, як ця процедура могла завдати шкоди законослухняному і, тим самим, справедливому судового розгляду, зокрема, якщо документи були в матеріалах справи і захист повинен був про них знати.