§ 3. Соціальна структура і соціальні функції церкви та релігійних організацій

Будь-яка розвинута релігійна система неможлива без наявності організаційно-інституційної структури. Кож­на релігія має власну організацію (церкву) у вигляді ком­плексу певних інститутів, релігійних громад (об’єднань), а також функціонуючого культу.

Організаційно-інституційна сфера еволюціонувала від нерелігійних інститутів, коли деякі її функції виконувалися світськими інститутами, через напівпрофесійні інститути до специфічних релігійних організацій.

Релігійні організації, або церковні інститути, явля­ють собою систему установ і форм діяльності, поклика­них регламентувати, контролювати і певним чином ре­гулювати поведінку віруючих даної конфесії, а також за­довольняти їхні релігійні потреби. Ієрархія церковної організації залежить від конфесійних особливостей та традицій. Кожна релігійна організація (церква) вва­жається з’єднуючою ланкою між Богом і віруючими.

На даний час церковні інститути діють у таких на­прямках:

— організація релігійного життя віруючих;

— контроль за поведінкою віруючих;

—  розробка й удосконалення засобів впливу на сві­домість віруючих;

—  впровадження у свідомість віруючих релігійних поглядів і концепцій, почуттів і настроїв, релігійних ціннісних орієнтацій;

—  здійснення релігійних санкцій проти осіб, що по­рушують релігійні розпорядження;

—  підтримка зв’язків з іншими релігійними об’єд­наннями;

—  захист свого віровчення і культу від різних форм критики з боку їх противників.

Для здійснення цих напрямків діяльності релігійні організації мають у своєму розпорядженні певні устано­ви і засоби, регламентовані церковними правилами, по­становами, інструкціями, санкції (дозволи та заборони), що випливають з них.

Зокрема, можна окреслити коло соціальних функцій церковних організацій, які залежно від ступеня соціаль­ного впливу можна умовно поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій релігійних організацій нале­жать:

— богослужбова, пов’язана із задоволенням релігій­но-культових потреб віруючих;

— функція церковного управління, пов’язана з необхід­ністю організаційно-упорядкованого забезпечення діяль­ності церкви як соціального інституту;

— господарсько-економічна функція церкви, пов’язана з її матеріально-технічним та фінансовим забезпечен­ням.

Зовнішніми функціями церкви є:

—  нормотворча функція регламентації життя вірую­чих;

— виховна функція церкви, що полягає перш за все у релігійній освіті дітей (недільні школи) та дорослих (через так звану катехізацію тих, хто готується увійти до даної конфесії, та через повчальні проповіді, сповіді тощо);

— благодійна функція церкви, що реалізується через підтримку бідних, організацію пожертвувань для пост- раждалих від стихійного лиха, створення і підтримку ди­тячих будинків, лікарень, притулків для несімейних ста­рих, надання стипендій для обдарованої молоді з числа віруючих тощо;

— місіонерська функція, яка здійснюється з метою за­лучення до церкви нових членів, як правило, на нових для даної конфесії землях;

— політична функція церкви, пов’язана з її особливим авторитетним положенням у суспільствах з сильними релігійними традиціями (Західна Європа, Америка, Аф­рика, мусульманські країни).

Для практики релігійних організацій на сучасному етапі характерною є тенденція розширювати свої функ­ції за рахунок позарелігійної діяльності. Хоча на перший погляд ззовні — це позарелігійні форми церковної діяль­ності, але, як правило, вони неодмінно наповнюються релігійним змістом і мають на меті поступово втягнути людину до орбіти релігійного впливу або посилити свій вплив на віруючу людину.

Розглянуті функції далеко не всі одночасно і далеко не завжди повно проявляються у суспільстві. Їхнім кон­кретним сполученням та інтенсивністю прояву визна­чається історично визначене місце церкви як соціального інституту в структурі соціальних відносин. Як уже зазна­чалося, в окремі історичні періоди церква відіграє знач­ну роль як чинник освіти і цивілізації, гуманізації і кон­солідації суспільства. Завдяки іудейській релігії була створена і збереглася протягом тисячоліть єврейська на­ція. Гуманістичні ідеї християнства суттєво змінили світогляд античності, підготувавши скасування рабства як соціального інституту. Прийняття Київською Руссю християнства дозволило їй увійти до сім’ї європейських народів. Але в інші періоди церква може виступати і як чинник активної протидії соціальному, науковому, куль­турному прогресу — згадаймо знищення язичницьких храмів та закриття античних філософських шкіл христи­янами, хрестові походи, інквізицію тощо. Таким чином, визначення ролі церкви у першу чергу потребує конкрет­но-історичного аналізу, і не можна її абсолютно запере­чувати і звинувачувати, абсолютно стверджувати і ви­правдовувати.

Питання до самопідготовки

1. Основні структурні компоненти, притаманні релігії.

2. Предмет і спосіб релігійної свідомості.

3. Основні компоненти релігійної свідомості.

4. Що таке релігійний культ?

5. Що таке релігійні відносини?

6. Релігійні організації та інститути.

7. Основні соціальні функції релігії.

8. Нормативно-оцінювальна та регулятивна функції релігії.

9. Соціальні функції церкви та релігійних організацій.