3.3. Використання основних принципів логіки в юридичному пізнанні в практиці

Як і будь-яка розумова діяльність у будь-якій сфері практи­ки і пізнання, юридичне мислення підкоряється основним логічним принципам. Юридичні дослідження, оцінки і рішення можуть бути визнані істинними тільки тоді, коли забезпечені визначеність, несуперечливість, послідовність і обґрунтованість міркувань. Разом з тим зрозуміло, що для правильної юридичної оцінки певної події недостатньо дотримуватися тільки вимог логічних принципів. Крім них, важливе значення має забезпе­чення вірогідності вихідних даних, на яких будувалася оцінка, що потребує дотримання повноти розслідування реальних обставин і судового розгляду справи, а також обов’язкового врахування чинного законодавства.

Так, приймаючи до розгляду цивільний позов, суддя виходить з достатності підстав для нього. Ці підстави повинні бути одночас­но фактичними (реальна фабула справи), юридичними (наявність відповідних цій фабулі процесуальних дій і документів, а також правового закону) і логічними (можливість установлення достат­ньо вмотивованого зв’язку між конкретним випадком і нормою права). У кримінальному процесі закони логіки також сприяють правильній кваліфікації злочину, що відповідає його фактичним обставинам. Сутність кримінально-правової кваліфікації полягає у встановленні і юридичному закріпленні точної відповідності оз­нак вчиненого діяння ознакам складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Тому відповідний інтелектуальний процес повинен виключати невизначеність, суперечливість, непослі­довність і необґрунтованість висновків. Порушення основних логічних принципів веде до неправильної юридичної оцінки діян­ня і негативних юридичних наслідків — законний позов не задо­вольняється, проте задовольняється недостатньо обґрунтований позов; адміністративний проступок тлумачитися як злочин; якийсь обвинувачений за злочин, що не має великої суспільної небезпечності, карається занадто суворо, а небезпечний злочи­нець йде від покарання або отримує незначне покарання.

Логічні принципи в процесі юридичного аналізу повинні використовуватися в їхній системній єдності, бо тільки у своїй сукупності вони охоплюють усі головні формальні напрямки ро­зумової діяльності юриста. Дотримання цих законів у практичній діяльності сприяє одержанню несуперечливих, обґрунтованих висновків у справі, спрямованих на правильну юридичну оцінку подій, встановлення судової істини.

 

Контрольні запитання

1. Чим відрізняється логічний принцип (закон) від філософських, природничонаукових та юридичних законів і принципів?

2. Чому принципи достатньої підстави, тотож­ності, несуперечливості, виключеного третьо­го вважаються основними принципами логіки?

3. Чому в логіці слід говорити про принцип несуперечливості (заборони суперечності) в думці, і не слід — про принцип суперечливості (суперечності)?

4. Як пов’язані між собою основні принципи логіки?

5. Які обмеження існують для принципу виклю­ченого третього?

6. Які вимоги до юридичної практики ставлять логічні принципи?

7. Наведіть приклади порушення логічних прин­ципів.