2.4. Основні принципи керування системою безпеки на підприємствах, в установах, організаціях

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання неща­сним випадкам та професійним захворюванням.

У статті 4 Закону України “Про охорону праці” задекла­ровані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

-        пріоритет життя і здоров’я працівників по відношен­ню до результатів виробничої діяльності підприємства;

-        повна відповідальність роботодавця за створення без­печних і нешкідливих умов праці;

-        обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних ви­падків на виробництві і професійних захворювань;

-        використання економічних методів управління охо­роною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

-                      комплексне розв’язання завдань охорони праці на ос­нові національних програм з цих питань та з урахуванням ін­ших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

-           підвищення рівня промислової безпеки шляхом за­безпечення суцільного технічного контролю за станом вироб­ництв, технологій та продукції;

-           адаптації трудових процесів до можливостей пра­цівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

-           інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

-           забезпечення координації діяльності органів дер­жавної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками).

Органи державного управління охороною праці (ст. 23 Закону України “Про охорону праці”) у встановленому порядку інформують населення України, працівників про:

-       встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх дія­льності,

-       реалізацію державної політики з охорони праці,

-       виконання загальнодержавної, галузевих чи регіона­льних програм з цих питань,

-       рівень і причини аварійності, виробничого травмати­зму і професійних захворювань,

-       виконання своїх рішень щодо охорони життя та здо­ров’я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статисти­чна звітність з питань охорони праці.

Нормативно-правові акти з охорони праці (ст. 27 Зако­ну України “Про охорону праці”) - це правила, норми, регламе­нти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання.

Згідно зі статтею 28 зазначеного Закону опрацювання, прийняття та скасування нормативно-правових актів з охоро­ни праці провадяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за учас­тю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Нормативно-правові акти з охорони праці перегляда­ються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП): правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Державні нормативні акти розробляються під керівницт­вом і за участю фахівців Держнаглядохоронпраці (спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагля­ду за охороною праці) різними установами і організаціями (за дорученням). Методичне керівництво і координацію виконання цієї роботи здійснює Національний науково-дослідний інститут охорони праці. Затверджені державні нормативні акти вносяться до Державного реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці.

Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:

• умови праці на кожному робочому місці;
• безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва;
• стан засобів колективного та індивідуального захисту;
• санітарно-побутові умови.

Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві.

Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці - но­рмативно-правовий акт загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації суспільного виробництва України, незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та форми власності. Позначаються ДНАОП - державні нормативні акти з охорони праці.

Галузевий нормативний акт з охорони праці - норматив­но-правовий акт, дія якого поширюється на підприємства, уста­нови, організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі. Позначаються НАОП - нормативні акти з охо­рони праці.

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” та постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо вико­нання Закону України “Про охорону праці”, для забезпечення обробки інформації в автоматизованих системах керування економікою держави, забезпечення інформаційної сумісності завдань органів різних рівнів управління державні нормативні акти про охорону праці кодуються.

Приклад кодування для міжгалузевих нормативних актів:

ДНАОП 0.00-4.03-93 “Положення про розслідування та облік нещасних випадків”, де:

ДНАОП - скорочена назва нормативного акта;

0.00 - державні органи, які затвердили нормативний акт;

4  - вид нормативного акта;

3      - порядковий номер (в межах даного виду);

93 - рік затвердження;

“Положення про розслідування та облік нещасних випа­дків” - назва документа.

Позначення шифру державних органів:

0.00 - Держнаглядохоронпраці;

0.01- пожежна безпека (МНС);

0.02- безпека руху (МВС);

0.03- Міністерство охорони здоров’я;

0.04- Держатомнагляд;

0.05- Міністерство праці і соціальної політики України;

0.06- Держстандарт;

0.07- Мінбудархітектура.

Види державних нормативних актів мають наступні по­значення:

1 - Правила;

2  - ОСТи (галузеві стандарти);

3  - Норми;

4  - Положення, статути;

5  - Інструкції;

6  - Керівництво, вказівки, рекомендації, вимоги;

7  - Технічні умови безпеки;

8  - Переліки, інші.

Приклад кодування для галузевих нормативних актів:

НАОП-1.1.30-4.06-93 “Статут державної воєнізованої гірничорятувальної служби з організації і проведення гірничо­рятувальних робіт”, де

НАОП - скорочена назва нормативного акта;

1.1.30 - група відповідно до класифікатора галузей на­родного господарства;

4  - вид нормативного акта;

06 - порядковий номер (у межах даного виду);

93 - рік затвердження;

“Статут державної воєнізованої гірничорятувальної служби з організації і проведення гірничорятувальних робіт” - назва документа.

Поряд з державними нормативними актами з охорони праці діють відомчі документи з охорони праці, які, як правило, розробляються на основі ДНАОП та затверджуються міністерс­твами, відомствами України або асоціаціями, концернами, ін­шими об’єднаннями підприємств з метою конкретизації вимог ДНАОП залежно від специфіки галузі.

Відомчі нормативні акти про охорону праці, як правило, погоджуються з відповідним органом (органами) державного нагляду за охороною праці.

У колишньому СРСР була створена і діяла розгалужена Система стандартів безпеки праці (ССБП). До її складу входили:

• міждержавні стандарти (ГОСТи);
• ОСТи (галузеві стандарти);
• державні стандарти;
• стандарти підприємств.

Відповідно до Угоди про співробітництво в галузі охо­рони праці, укладеної керівниками урядів держав СНД (1994 р.) стандарти ССБП визнаються Україною як міждержавні стан­дарти.

До державної системи стандартизації України входять такі категорії нормативних документів та види стандартів:

ДСТУ - державний стандарт України;

ГСТУ - галузевий стандарт України;

СТТУ - стандарти науково-технічних та інженерних то­вариств і спілок України;

ТУУ - технічні умови України;

СТП - стандарти підприємств.

Крім того, вимоги щодо охорони праці регламентуються в Україні будівельними нормами і правилами; санітарними но­рмами і правилами; правилами улаштування електроустановок; нормами технічного проектування; іншими нормативними до­кументами.

Повний перелік чинних нормативних документів з охо­рони праці наведено в “Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці”, який діє з 1995 року. Він включає 2 тис. нормативних актів (правил, норм, положень, ін­струкцій тощо), 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП), 75 державних стандартів України (ДСТУ).