Печать
PDF

Глава 20 ПОДАТКОВІ ОРГАНИ

Posted in Налоговое право - М.П. Кучерявенко Податкове право

Глава 20 ПОДАТКОВІ ОРГАНИ

 

§ 1. Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави

Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави — це державні органи або органи місцевого самоврядування, що у межах своєї компетенції забезпечують надходження коштів до централізованих фондів держави в оплатній (за надання в інтересах платників яких-небудь дій — видача дозволів, необхідних висновків, документів тощо) або в безоплатній (сплата податків, зборів та інших обов'язкових платежів) формі у встановлений термін і відповідно до встановлених розмірів. Такі державні органи за своїм статусом не є податковими (виняток становлять податкові органи, які входять до системи органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави та займають у ній основне місце), хоча їх діяльність безпосередньо пов'язана з контролем за сплатою коштів різного роду — податків, зборів, мита, обов'язкових платежів на території України. Наприклад, податкові органи здійснюють контроль за своєчасним і повним надходженням усіх податків і зборів, що справляються на території України, орга1 ни Пенсійного фонду контролюють таке надходження тільки щодо грошового платежу до Пенсійного фонду України.

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, діють такі структури:

1)    податкові органи;

2)    митні органи;

3)    органи Пенсійного фонду України;

4)    органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

5)    органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

6)    органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

7)     Міністерство внутрішніх справ;

8)     органи судової влади;

9)     органи, що здійснюють реєстрацію актів громадянського стану;

10)      органи, що здійснюють реєстрацію механічних транс­портних засобів;

11)      органи місцевого самоврядування.

Цей перелік органів не є вичерпним, однак охоплює най­більш важливі.

Митні органи. Діяльність митних органів в Україні регу­люється кількома нормативними актами, до яких належить Митний кодекс України, Закон України від 25 червня 1991 року «Про митну справу в Україні», Указ Президента України від 24 серпня 2000 року «Питання Державної митної служби України», Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1994 року «Про створення територіальних митних управлінь».

Систему митних органів утворюють Державний митний ко­мітет України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи. Територіальні митні управління здійсню­ють безпосереднє керівництво митними управліннями, розта­шованими на відповідній території.

Митна справа в Україні полягає у встановленні порядку та організації переміщення через митний кордон товарів і пред­метів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

Митні органи як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, справляють податок на додану вартість та акцизний збір, які застосовуються до то­варів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію, та тих, що вивозяться з цієї території (тобто непрямі податки, мито, митні збори).

Органи Пенсійного фонду України. Діяльність органів Пен­сійного фонду в Україні регулюється Положенням про Пенсій­ний фонд України, затвердженим Указом Президента Украї­ни від 1 березня 2001 року, Законом України від 26 червня 1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня», Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду Украї­ни від 19 жовтня 2001 року. Контроль за правильним обчис­ленням, своєчасним і повним перерахуванням та надходжен­ням збору здійснюють також органи Пенсійного фонду Украї­ни відповідно до Закону України від 21 травня 1999 року «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове держав­не пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне стра­хування»1.

Органи Пенсійного фонду України як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, кон­тролюють повне і своєчасне надходження до Пенсійного фонду України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вони насамперед обліковують платників, зобов'язаних спла­чувати такий збір; визначають ставки збору для різних груп платників, що є диференційованим; визначають недоїмки та пеню за несвоєчасну сплату збору; визначають джерела пога­шення недоїмки; контролюють систему звітності платників пенсійного збору тощо.

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності. Грошові надходження до Фонду соціально­го страхування з тимчасової втрати працездатності регулюють­ся на підставі Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимча­сової втрати працездатності, затвердженої постановою прав­ління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності від 26 червня 2001 року. Однак не всі суб'єкти є обов'язковими страхувальниками цього Фонду. Зазначена Інструкція надає вичерпний перелік таких осіб, а також перед­бачає добровільне страхування у Фонді соціального страхуван­ня з тимчасової втрати працездатності. При обов'язковому або добровільному страхуванні страху­вальники сплачують відповідні грошові внески. Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють надходжен­ня страхових внесків до Фонду соціального страхування з тим­часової втрати працездатності насамперед від осіб, що є обов'язковими страховиками. Ця функція забезпечується обліком обо­в'язкових і добровільних страховиків; визначенням ставок стра­хового внеску для різних груп платників, що є диференційова­ними; дією системи звітності платників за цим платежем.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України. Як і в попередньому випадку, сплата страхового внеску до цьо­го Фонду може бути обов'язковою і добровільною на підставі Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань Ук­раїни, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань України від 20 квітня 2001 року.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють надходження страхових внесків до цього Фонду насамперед від осіб, що є обов'язковими страхо­виками такого Фонду. Ця функція забезпечується обліком обо­в'язкових і добровільних страховиків; визначенням ставок стра­хового внеску для різних груп платників, що є диференційо­ваними; дією системи звітності платників за цим платежем.

Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування України на випадок безробіття. Сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня на випадок безробіття регулюється Інструкцією про поря­док обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за­твердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 року.

Сплата цього внеску є обов'язковою для всіх роботодавців— платників податків і зборів. Однак згаданою Інструкцією пе­редбачено і добровільну сплату страхових внесків у цей фонд.

Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування України на випадок безробіття як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють надходження страхових внесків у цей Фонд. Ця функція забезпечується обліком обов'язкових і доб­ровільних страховиків; визначенням ставок страхового внеску для різних груп платників, що є диференційованим; дією сис­теми звітності за цим платежем.

Міністерство внутрішніх справ як орган, що здійснює мобі­лізацію коштів до централізованих фондів держави, справляє плату за видачу суб'єктам підприємницької діяльності дозво­лу на виготовлення печаток і штампів, без яких діяльність та­ких суб'єктів є недійсною.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприєм­ствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток та штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення за­мовлень на виготовлення печаток та штампів та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функці­онування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 року № 17, для одержання дозволу надається пакет документів. При цьому платіжні доручення або квитанції про оплату дозволу — невід'ємна частина документів, що по­даються до міліції.

Органи судової влади. При розгляді органів судової влади як органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізо­ваних фондів держави, йдеться, насамперед, про справляння судами плати за здійснення юридично значущих дій в інтере­сах платників і видачу їм відповідних документів, тобто дер­жавного мита. Особливості застосування механізму державно­го мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне мито».

Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформлен­ня документів і зараховується до бюджету місцевого самовря­дування, окрім мита, яке стягується з позовних заяв, що пода­ються до господарського суду.

У зв'язку з цим судова влада цілком обґрунтовано бере участь у фінансовій діяльності держави, насамперед, на стадії мобілізації коштів до державних фондів.

Органи, що здійснюють реєстрацію актів громадського ста­ну. Органи, що здійснюють реєстрацію актів громадського ста­ну, як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до центра­лізованих фондів держави (як і органи судової влади) справля­ють плату (державне мито) за здійснення юридично значущих дій в інтересах платників і видають їм відповідні документи. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про держав­не мито» ці органи державне мито справляють за здійснення та­ких актів громадського стану: реєстрація шлюбу, реєстрація ро­зірвання шлюбу, реєстрація зміни прізвища, імені та по бать­кові, реєстрація повторної зміни прізвища, імені та по батькові, не пов'язаного з реєстрацією шлюбу, за видачу свідчення у зв'яз­ку зі зміною, доповненням, виправленням і відновленням за­писів про реєстрацію цивільного стану, за видачу повторних свідчень про реєстрацію актів громадського стану.

Органи, що здійснюють реєстрацію механічних транспорт­них засобів, (органи державтоінспекції) як органи, що здійсню­ють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють сплату податку з власників транспортних засобів на первісному етапі. Відповідно до Закону України «Про пода­ток з власників транспортних засобів та інших самохідних ма­шин і механізмів» платники податку зобов'язані надавати орга­нам, що здійснюють реєстрацію або перереєстрацію, технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку як за попередній, так і за поточний період.

Органи місцевого самоврядування як органи, що здійсню­ють мобілізацію коштів до централізованих державних фондів, справляють плату за державну реєстрацію та перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до Положен­ня про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяль­ності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року, для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності останній надає до органу держав­ної реєстрації пакет документів, серед яких в обов'язковому порядку має бути документ, що засвідчує внесення плати за дер­жавну реєстрацію.

Наприклад, за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності реєстраційний збір ста­новить: для громадян-підприємців — 1,5, для юридичних осіб — 7 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Реєстраційний збір передбачений також за прискорену (про1 тягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності (потрійний розмір відповідного реєстраційного збору); за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності (30% реєстраційного збору); за видачу дубліката свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (10% реєстраційного збору).

Кошти, отримані від плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зараховуються в розмірах: 70% — до місцевих бюджетів за місцезнаходженням (місцем проживан1 ня) суб'єкта, що реєструється; 30% — до державного бюджету.