Печать
PDF

Глава 9 СТАВКА ОПОДАТКУВАННЯ

Posted in Налоговое право - М.П. Кучерявенко Податкове право

Глава 9 СТАВКА ОПОДАТКУВАННЯ


§ 1. Поняття ставки податку (оподаткування)

Чинне законодавство України не містить поняття ставки податку (оподаткування), проте український законодавець близький до його закріплення. На нашу думку, цілком можна погодитися з визначенням, викладеним уст. 1006 законопро­екту Податкового кодексу України (№ 3266-1, прийнятого в першому читанні 13 липня 2000 року): податкова ставка (нор­матив) — це величина податкових відрахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Варто визнати, що наведене виз­начення тотожне поняттю податкової ставки, що дає ст. 53 Податкового кодексу Російської Федерації. Іншими словами, ставка податку (норма податкового обкладання) являє собою законодавчо визначений розмір податкового платежу, що вста­новлюється на одиницю оподаткування.

У сучасних умовах особливістю регулювання ставки подат­ку є її предметний динамізм — найрухливіший, мабуть, з еле­ментів правового механізму податку. Це дозволяє не тільки оперативно реагувати на реалії, що виникають, а й іти при цьо­му наче шляхом «найменшого опору». Однак найчастіше така підвищена мобільність містить негативні моменти, створюю­чи суперечності в чинному законодавстві. Наприклад, мабуть, жоден із законів про Державний бюджет України на конкрет­ний рік не обминув перегляду ставок оподаткування.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про систему оподат­кування», ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автоном­ної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування відпо­відно до законів України про оподаткування, ці ставки не змінюються протягом бюджетного року. Податкові ставки і механізм стягування податків і зборів (обов'язкових платежів) не може змінювати Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

За загальним правилом, ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) установлює Верховна Рада Ук­раїни. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у встановленні ставок оподат­кування поширюються тільки на місцеві податки і збори, при цьому вона істотно обмежена чинним законодавством. Зокрема, згідно зі ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування», місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм стягнен­ня і порядок сплати встановлюють сільські, селищні, міські ради відповідно до переліку та у межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України, крім збору за проїзд терито­рією прикордонних областей, що встановлюють обласні ради.

 

§ 2. Види ставок податку (оподаткування)

У науці існує кілька підходів до класифікації ставок опо­даткування. Ми вважаємо за можливе виділити такі підстави диференціації ставок.

1. Залежно від рівня податкового тиску (тягаря) на плат­ника податків:

а) єдина ставка — ставка податку, однакова для всіх кате­горій платників податків конкретного податку, що забезпечує їхнє рівне положення, однаковий рівень податкового тиску. Фактично в цих умовах йдеться про використання єдиної став­ки податку;

б) диференційована ставка — ставка податку, що створює різні умови оподаткування (більш-менш сприятливі для окре­мих категорій платників податків) і відповідно поділяється на:

базову (основну) ставку, що застосовується до більшості платників, що не бере до уваги їх особливостей і характер здійснюваної ними діяльності, або інші критерії;

знижену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, у якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати податку вста­новлюється в розмірі, нижчому за базову ставку;

підвищену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, в якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати податку вста­новлюється в розмірі, вищому за базову ставку.

2. Залежно від методу встановлення:

а) абсолютна (тверда, фіксована або специфічна) ставка — ставка податку, що встановлюється в чітко визначеній, конк­ретній величині, вираженій в абсолютній сумі. Останнім часом, зі зниженням рівня інфляції в Україні, спостерігається тенден­ція до розширення сфери застосування цього виду ставок;

б) відносна ставка — ставка податку, що встановлюється у визначеній пропорції до одиниці оподаткування. Відносні став­ки бувають:

процентні (адвалорні), або квоти — встановлюються у відсотках;

кратні — встановлюються у величині, кратній певному показнику;

грошові — встановлюються в конкретній грошовій сумі до частини предмета оподаткування;

в) змішана (комбінована) ставка — ставка податку, що по­єднує в собі риси наведених вище видів податкових ставок, диференційованих залежно від методів установлення.

3. Залежно від формування інтересу в платника:

а) стимулююча (позитивна) ставка — ставка податку, що слугує підвищенню ефективності господарської діяльності, створює в платника позитивні стимули, інтерес до розширен­ня і розвитку виробництва;

б) негативна ставка — ставка податку, що спричиняє нега­тивні наслідки і припускає втрату інтересу платника до про­довження господарської діяльності в таких умовах;

в) обмежуюча (стабілізуюча) ставка — ставка податку, що впливає на платника, стимулюючи його діяльність у незмінних межах, масштабах, крім якого-небудь розвитку, придушуючи розширення виробництва.

4. Залежно від економічних наслідків оподаткування:

а) фактична ставка — ставка податку, зумовлена співвідно­шенням розміру податку, що сплачується, і величиною подат­кової бази;

б) економічна ставка — ставка податку, зумовлена співвід­ношенням розміру податку, що сплачується, і всього отрима­ного доходу.