§ 6. Актуалізація забутого в пам’яті допитуваного

Важливим завданням слідчого при допиті свідків або обвинуваче­них є надання допомоги у пригадуванні подій минулого. Поновлення (актуалізація) сприйнятого матеріалу може характеризуватися різним ступенем труднощів — від «автоматичного» впізнання предметів до їх важкого пригадування.

Можливість актуалізації забутого у пам’яті допитуваного базуєть­ся на збудженні відповідних нервових зв’язків або асоціацій (за схо­жістю, суміжністю або контрастом), а тому тактичні прийоми, які сприяють актуалізації, повинні ґрунтуватися саме на цьому.

Допитуваний може зробити заяву типу «я вже нічого не пам’ятаю», «був п’яний і не пам’ятаю, що відбувалося» тощо. При «побічній від­мові» від показань допитуваний зазвичай вказує на повне випадіння з його пам’яті подій, що становлять інтерес, і не докладає зусиль, аби пригадати «забуте». Встановити, чи має місце «побічна відмова» від показань або допитуваний дійсно забув обставини, що цікавлять орга­ни розслідування, слідчому допомагає аналіз таких даних, як час, що минув з моменту сприйняття окремих фактів, характер події, наступна діяльність допитуваного, його стан у момент сприйняття, індивідуаль­ні особливості пам’яті.

Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутих матеріалів у пам’яті свідків (потерпілих) або обвинувачених (підозрю­ваних), може включати:

1)  постановку нагадуючих запитань;

2)  демонстрування доказів;

3)  демонстрування іншої матеріалізованої інформації;

4)  допит на місці події;

5)  оголошення показань інших осіб.

Запропонована система є найбільш типовою. У процесі її викорис­тання ефективним може стати кожен із зазначених прийомів або їх комплекс залежно від психологічних особливостей допитуваного та своєрідності забутого матеріалу. Можливість реалізації окремих так­тичних прийомів системи зумовлена ситуацією розслідування, яка складається до проведення допиту.

Важливим прийомом, спрямованим на актуалізацію забутих об­ставин, є постановка допитуваному нагадуючих запитань, мета яких полягає у нагадуванні обставин, що сприяє збудженню асоціативних зв’язків. Дані для нагадуючих запитань слідчий одержує з матеріалів кримінальної справи, показань інших осіб, оперативно-розшукових відомостей.

Позитивний ефект у пригадуванні забутого має постановка запи­тань у хронологічній або логічній послідовності про попередні, супро­воджуючі та наступні за подією злочину обставини.

Так, в одному з будинків було вчинено квартирну крадіжку. При­пускалося, що злочинці могли проникнути до квартири або шляхом підбирання ключів, або використовуючи ключі від цієї квартири, які були загублені господаркою рік тому. За підозрою у вчиненні злочину було затримано Г., Л. та М., які заперечували свою причетність до крадіжки. Під час розслідування було допитано молодшу сестру одно­го з підозрюваних В. При її допиті слідчий спробував з ’ясувати, чи не знаходив хто-небудь з їхньої сім ’ї ключі. У своїх показаннях В. повідо­мила, що одного разу вона знайшла два ключа, які потім віддала сво­єму братові. Однак час, коли вона знайшла ключі, і день, коли віддала їх братові, не пам ’ятала. Слідчий вирішив поставити їй такі дві гру­пи нагадуючих запитань: а) запитання, які б сприяли пригадуванню часу знаходження ключів: У якому місці було знайдено ключі? Чому В. була у цьому місці? Куди вона йшла і з ким?; б) запитання, які б спри­яли пригадуванню дня, коли ключі було передано братові: Де вона їх віддала і за яких обставин? Чим займалася у той час? Постановка цих запитань дала змогу В. пригадати обставини, які мали важливе значення для подальшого розслідування.

Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забуто­го, включає й такий прийом, як демонстрування свідку чи обвинува­ченому речових або письмових доказів. Тут процес пригадування ґрунтується не тільки на розумових асоціаціях, а й на безпосередніх зорових відчуттях. У процесі демонстрування тих чи інших доказів допитуваний впізнає предмет, сприйнятий раніше, і пригадує обстави­ни, пов’язані з ним.

Тактичним прийомом, який сприяє актуалізації забутого, є демон­стрування допитуваному іншої матеріалізованої інформації з метою оживити у його пам’яті обставини баченої ним події. Наприклад, для актуалізації забутого можуть бути успішно використані різні фото­знімки, схеми, рисунки, макети, а також такі системи, як «фоторобот», рисований портрет, альбом з типовими рисунками елементів зовніш­ності людини, альбоми зразків різних фасонів одягу, кольорові репро­дукції вантажних і легкових автомобілів тощо. Якщо допитуваний забув будь-яке прізвище, можна запропонувати йому ту чи іншу довід­кову книжку (наприклад, телефонну), з тим аби він знайшов це чи схоже прізвище (асоціації за схожістю). Отже, сутність цього тактич­ного прийому полягає в демонструванні (показуванні) допитуваному аналога раніше сприйнятого предмета або його окремих ознак.

Актуалізації забутого може допомогти й такий тактичний прийом, як допит на місці події. Його психологічною підставою є повторне сприйняття допитуваним обстановки, в якій вчинявся злочин. Таке сприйняття збуджує асоціативні зв’язки і стимулює більш повне від­творення обставин, що цікавлять слідчого. Практика свідчить про ефективність використання допиту на місці події.

Так, Л. була зґвалтована групою юнаків за таких обставин. Біля кінотеатру до неї підійшли хлопці, які попросили її викликати з сусід­нього будинку їх знайому. Л. погодилася їм допомогти. Коли вони піді­йшли до вказаного будинку, хлопці схопили Л. за руки і завели спочат­ку до під ’їзду, а потім на горище будинку, де й зґвалтували її. На до­питі Л. повідомила, що вона не пам ’ятає, де розташований цей буди­нок, в якій бік від кінотеатру вони пішли, до якого під ’їзду заходили. Слідчий вирішив провести допит на місці події. Коли вони прибули до кінотеатру, Л. згадала, якою дорогою вони йшли, впізнала будинок та під ’їзд, до якого вони заходили, і навіть пригадала, як у розмові ґвал­тівники одного зі своєї компанії називали «Рудий». Показання потерпілої сприяли визначенню місця події, встановленню злочинців та розкриттю злочину.

До системи тактичних прийомів, яка сприяє актуалізації забутого, належить оголошення показань інших осіб. У процесі оголошення по­казань треба не пред’являти протокол у цілому, а зачитувати фрагмен­ти, що стосуються тільки обставин, за яких певний факт мав місце. Так, якщо слідчого цікавить розмова конкретної особи, то свідку оголо­шується витяг з показань не про розмову, а про місце зустрічі та час. коли ця розмова відбулася.