Печать
PDF

Розділ 3 Криміналістична ідентифікація - § 3. Загальна методика ідентифікації

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 4
ХудшийЛучший 

§ 3. Загальна методика ідентифікації

Суттєвим питанням теорії криміналістичної ідентифікації є за­гальна методика ідентифікації, яка розглядає головні риси та основні прийоми встановлення тотожності, притаманні будь-якому виду ідентифікації.

Ідентифікація як процес встановлення тотожності розпадається на дві основні стадії: аналітичну та синтетичну. Ці дві стадії взаємоза­лежні.

Аналітична стадія починається з вивчення загальних, а потім окре­мих, індивідуальних ознак ідентифікованого об’єкта або ідентифікуючих об’єктів, походження яких є безсумнівним, після цього вивчаються інші ідентифікуючі об’єкти. Процес встановлення тотожності розпочинається з всебічного вивчення, аналізу ознак об’єктів ідентифікації.

Після проведеного вивчення ознак здійснюється їх порівняння. Ця частина роботи — порівняльне дослідження — є найважливішою в ідентифікації. Таке дослідження тісно пов’язане з безпосереднім ана­лізом, оскільки порівняння, відділене від аналізу, не може забезпечити детального зіставлення властивостей і ознак порівнюваних об’єктів.

Порівняння здійснюється за допомогою зіставлення ознак іденти­фікованого об’єкта з ознаками ідентифікуючого або ознак тільки іден­тифікуючих об’ єктів. Цей останній випадок означає:

а) відсутній ідентифікований об’єкт (два машинописних тексти);

б)  порівняння з ознаками ідентифікованого об’ єкта неможливе (ознаки почерку), важке (папілярний візерунок), недоцільне через осо­бливі умови слідоутворення (куля).

Кожний із об’ єктів має множину ознак, однак при порівнянні ви­користовуються не всі ознаки. Ідентифікаційними ознаками назива­ються ознаки, які слугують для порівняння.

Способи порівняльного дослідження:

1)  спосіб зіставлення зводиться до розміщення порівняльних відо­бражень в одне поле зору або на можливо більш близьку відстань одне від одного з тим, аби порівнювані об’ єкти знаходилися на відстані найкращого сприйняття і при цьому був забезпечений ступінь збіль­шення, достатній для аналізу і порівняння ознак.

З метою створення найкращих умов для зіставлення часто вико­ристовуються різноманітні оптичні прилади. Широко застосовуються фотографічні прийоми порівняння. При зіставленні іноді роблять до­поміжні побудови;

2)   спосіб накладення відображень полягає в накладанні одного з порівнюваних прозорих відображень на інше з тим, щоб при суміщен­ні виявити як збіжні ознаки, так і ті, що різняться. Для цього часто виготовляють спеціальні прозорі відображення на плівці, склі (нега­тив — позитив);

3) спосіб лінійного суміщення полягає в такому розміщенні двох відо­бражень, при якому частина одного з них може розглядатися як продо­вження іншого. Частіше за все два фотозображення розрізаються по якійсь лінії, а потім по ній складаються різні частини цих зображень.

Синтетична стадія. Якщо основним завданням аналітичної ста­дії є встановлення збігу і розбіжностей в ідентифікаційних ознаках, то перед синтетичною стадією ставиться завдання науково пояснити ви­явлені збіги і розбіжності та дійти висновку про тотожність або від­мінність, іноді — подібність.

У результаті порівняння можуть бути встановлені збіг низки ознак і розбіжність інших. Залежно від виду дослідження експерт пояснює це даними конкретної науки, але завжди і в усіх випадках необхідно:

при поясненні відмінностей враховувати:

а) зміни властивостей об’ єктів ідентифікації;

б) зміни умов прояву властивостей;

в) зміни матеріально-фіксованого відображення;

при поясненні збігу враховувати:

а) стійкість ознак;

б) наскільки часто ознака трапляється в об’ єктах ідентифікації (чим більш рідкісною є ознака, тим вона цінніша);

в) конкретні умови відображення об’ єктів ідентифікації.

Істотне значення для наукового пояснення і збігу, і відмінностей в ознаках має вивчення умов і механізму утворення ознак.

Висновок про тотожність, відмінність або групову належність, яким закінчується ідентифікація, повинен будуватися на даних дослідження і бути обґрунтованим. Цей висновок має бути результатом глибокої оцінки збігу і відмінності в ознаках, при цьому ознаки повинні роз­глядатися у взаємозв’язку і взаємозалежності, як єдиний комплекс ознак об’єкта. Для висновку про наявність тотожності необхідним є збіг комплексу ознак, неповторних у даному сполученні та ні в якому іншому об’єкті. Для тотожності потрібний є збіг саме комплексу ознак, окремі ознаки можуть бути у багатьох об’єктів. Таким чином, для ін­дивідуальної ідентифікації (встановлення конкретної тотожності) необ­хідним є збіг комплексу загальних і окремих ознак. Критерієм для ви­рішення питання про достатність даного комплексу для висновку про тотожність є практика, наукові положення.

Для висновку про групову належність (групову ідентифікацію) необхідним є збіг всіх істотних ознак даної групи (роду, виду, системи, сорту, марки тощо), тобто таких ознак, за відсутності однієї з яких ви­ключається належність об’єкта до групи.

Результат ідентифікації може бути виражено:

а) у позитивній формі — тотожність установлена;

б) у негативній формі — установлена відмінність;

в) у категоричній формі — інше вирішення даного питання за пере­конанням експерта неможливе;

г) у ймовірній (передбачуваній) формі — існує велика можливість даного рішення, інше рішення хоча і малоймовірне, але можливе, при­пустиме.

Наукова достовірність визначається в результаті вирішення таких основних питань:

а) чи необхідні спеціальні знання для вирішення питання про то­тожність і якщо так, то чи була призначена судова експертиза, чи до­статньо кваліфікованим є експерт;

б) чи були надані експерту необхідні об’єкти, чи мали вони потріб­ні властивості;

в) у яких умовах провадилася ідентифікація;

г) чи є науковими метод і засоби, які застосовувалися при порів­няльному дослідженні;

ґ) наскільки обґрунтований збіг комплексу ознак, чим мотивують­ся відмінності;

д) чи немає логічних суперечностей.

 

Запитання для самоконтролю

1.  Що таке ідентифікація?

2.  У чому полягає сутність криміналістичної ідентифікації?

3.  На яких наукових положеннях ґрунтується криміналі­стична ідентифікація?

4.  Що є об’єктами криміналістичної ідентифікації?

5.  Які існують типи криміналістичної ідентифікації?

6.  Яке значення має групова належність?

7.  Які стадії охоплює ідентифікаційний процес?