§ 2. Проект реформ державних і правових установ С.Десницького.

Найбільш послідовне втілення ідей Просвітництва притаманне творчості Семена Десницького(1740-1789)^[5]. З його іменем пов'язаний як но­вий етап розвитку юридичної науки в Російській імперії, так і перші спроби застосувати ліберальні європейські ідеї в реформуванні російського держав­ного апарату. Вважав, що серед європейських народів, саме російський зна­ходиться на низькому рівні правової культури та розвитку юриспруденції.

В питанні походження держави і права Десницький відходить від поширеної теорії «суспільного договору», та наслідує ідеї А. Сміта, лекції якого він слухав у Глазго. Причиною виникнення держави і права є поява приватної власності як наслідок поступального розвитку розподілу праці. Накопичення власності тягне за собою виникнення соціальної нерівності, оскільки «переважаюче багатство є перше джерело всіх достоїнств, чинів і переваг перед іншими». Нова соціальна ієрархія потребувала захисту, а отже - держави. ЇЇ мету учений вбачав у досягненні найбільшої кількості благ найбільшим числом людей. Подібним чином формувалося і право. Його ви­никнення обумовлено появою власності на землю, а подальший розвиток - із ускладнення суспільного життя, оскільки, як зазначав С. Десницький, чим вище народ у розвитку, тим більше йому законів потрібно.

Свої просвітницькі погляди на реформування російської держави С.Десницький виклав у своєму проекті «Подання про заснування законодавчої, судительної та каральної влади в Російській імперії» (1768р.). Проголошуючи прихильність монархії («Монарх всеросійській в Російській церкві та імперії є самодержець»), він пропонує ввести за при­кладом Англії хоча б мінімальні засоби її обмеження через розподіл влад, при збереженні недоторканності влади монарха: «закони створювати, судити за законами, та провадити суд на виконання - .складають три влади: зако­нодавчу, судову та каральну, від яких влад залежить .все головне правління в державах».

Законодавча влада здійснюється монархом спільно з реформованим на однопалатний представницький орган Сенатом. В повноваження Сенату входить здійснювати «за наказом та розсудом» монарха законопроектну ро­боту з підготовки нових, скасування або виправлення старих актів, вводити податки, вирішувати питання війни та миру, а також нагляд за міжнародно- правовими договорами. Сенат обирається у складі 600-800 депутатів за доволі високим майновим цензом. з числа поміщиків, духовенства та інтелігенції. Строк повноважень представників - 5 років, з правом обрання не більше, аніж три строки.

Виконавчу владу за проектом здійснюють вищі органи управління, - колегії, підлеглі імператору та Сенату.

В сфері судової влади С.Десницький виступав за гласність судового процесу, оприлюднення судового рішення, надання обвинуваченому права на захист. Вчений, не заперечуючи смертної кари, пропонував обмежити її за­стосування випадками умисного вбивства та зради батьківщини. Його перу належить обґрунтування принципу незмінності та незалежності суддів, при­чому перше він ставить в залежність від другого: «щоб суддя.до самої смерті суддею й при своїй посаді завжди перебував, і щоб при цьому йому була надана повна влада судити без виключення так, що й апеляції на нього давати нікому не дозволялося, окрім випадку, коли той проти закону когось явно засудить». Десницький пропонував запровадження суду присяжних, «як би монархи російські дозволили узаконити за прикладом англійським».

«Каральна влада» здійснюється воєводами, що призначаються мо­нархом для управління провінціями та губерніями. До їх компетенції нале­жать правоохоронна та фіскальні функції, забезпечення пенітенціарної сис­теми та пожежної охорони. Воєводи підзвітні губернському суду, для розгля­ду скарг на яких утворюється спеціальне судове відділення.

В центральних та великих містах передбачалося утворення ще однієї гілки влади - «громадянської». Цьому органу місцевого самоврядування пе­редбачалось надати повноваження контролю за ціноутворенням, стягнення мита, нагляд за містобудуванням, вирішення місцевих суперечок. Формува­тися органи «громадянської влади» мають з дворян, купців та ремісників, що обираються на підставі майнового цензу.

Як підсумок, визначаючи компетенцію кожної з гілок влади, Десниць-кий наголошував що діяти вони мають виключно на підставі та межах зако­ну, з тим «щоби одна влада не виходила за свої межі в іншу».

Значення ідей вченого підкреслював у 1834 році професор Московсь­кого університету С.Морошкін: «Читаючи його твори, я цілком переконаний, що йому не вистачало лише читачів та іноземного імені для зайняття місця поблизу Монтеск’є та інших відомих юристів минулого сторіччя». Новаторські погляди Десницького, його подвижницька діяльність на ниві юридичної науки та освітянства, забезпечили видатному українцю славу «батька російської юриспруденції».