Глава 1 Стародавній Єгипет

§ 1. Створення держави

Про Єгипет слушно говорили: «Єгипет - дарунок Нілу». Єгиптяни розуміли це й поклонялися Нілу, співали: «Слава тобі, Ніл, що виходить з землі, що йде, аби Єгипет оживити, що зрошує поля, що був створе­ний Ра, аби усіх тварин оживити». Предки єгиптян колись жили в ком­фортних умовах там, де нині пустеля Сахара. Там були волога, багата рослинність, тваринний світ. Але сувора природа, а почасти і самі люди перетворили квітучу країну на пустелю і змусили людей пригорнутися до Нілу.

Щоб отримати дарунки Нілу, була потрібна праця багатьох тисяч людей. Це диктувало необхідність створення держави, а надалі зумо­вило її характер. Історія Стародавнього Єгипту та його культура на­лежать до так званих «річкових цивілізацій». Рік у рік, зі століття в сто­ліття Ніл диктував умови виробництва, тобто характер організації суспільства. Ріка сама по собі наводнювала та зрошувала поля, а зро­сивши, знову вступала до своїх берегів. Зрошувальні канали, земляні вали та загати поступово утворили басейнову систему зрошення, що стала основою землеробства та розвитку міської цивілізації в Єгипті. Землеробство, засноване на басейновій системі, могло дати найбільшу користь лише тоді, коли використання вод по всій річковій долині було об’єднане у чітко організовану систему. Така система зрошення зміни­ла не тільки характер господарства, а й характер соціально-економічних відносин. Стрімке збільшення обсягу робіт, інтенсифікація та сезон­ність праці у період низького стояння вод сприяли зміні характеру іригаційних обов’язків. Зараз вони стали більш жорсткими та мали виключно примусовий характер. Отже, господарські інтереси сприяли створенню централізованої держави з розвиненим апаратом управлін­ня, який здійснював контроль за іригацією.

Першими прототипами держав у Стародавньому Єгипті були об’ єднання людей навколо храмів. Пізніше такі протодержави були іменовані номами. Територіально ном тягнувся на десятки кілометрів і до нього могла входити велика кількість дрібних поселень. Організу­ючим центром таких поселень був храм. На чолі цих давньоєгипет­ських поселень стояв жрець-первосвященик, який пізніше отримає адміністративні та судові повноваження. Природно, що правителі різних номів не могли не суперничати між собою, результатом такої боротьби стала концентрація влади у руках найсильніших та наймо- гутніших. На рубежі IV-III тисячоліття до н. е. приблизно по двадцять номів Верхнього та Нижнього Єгипту були об’ єднані в руках двох правителів, а запекла боротьба між ними привела до перемоги прави­теля Верхнього Єгипту та злиття всіх номів до єдиної держави (звід­си - подвійна корона єгипетських фараонів).