Характерні риси цього договору:

сторони договору: страховик (суб'єкт страхової діяльності) та страхувальник (особа, якій надаються страхові послуги);

форма договору - письмова, модифікацією якої у сфері страхування може бути страхове свідоцтво (поліс, сертифікат);

договори страхування укладаються відповідно до правил страхування (розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі/ДКРРФП при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування);

порядок укладання договору: страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або пішим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику;

договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування;

предмет договору - майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності);

зміст договору:

І. Істотні умови договору (предмет договору; страховий випадок; розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума); розмір страхового платежу і строки його сплати; строк договору та інші умови, визначені актами законодавства, - ст. 16 Закону "Про страхування");

Обов'язки сторін:

Страховика: 1) ознайомити страхувальника з умовами Та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів після отримання відомостей про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, та в порядку, визначеному законом і договором (страховик вправі відмовитися від здійснення страхової виплати у випадках, передбачених ст. 991 ЦК, ст. 26 Закону "Про страхування" та договором страхування); 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків; 5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім встановлених законом випадків;

Страхувальника: 1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у Встановленому договором розмірі; 2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується (невиконання цього обов'язку тягне нікчемність нового договору страхування); 4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшенню; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в установлений договором строк.

Підстави припинення договору: а) за згодою сторін; б) на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування, за умови попереднього повідомлення - щонайменше за ЗО днів; в) у випадках, передбачених ст. 28 Закону "Про страхування", а саме у разі:

закінчення строку дії договору;

виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки; при цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком передбачених законом випадків;

ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

в інших випадках, передбачених законодавством України.

Договір страхування визнається недійсним в судовому порядку і не підлягає виконанню:

1) у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також:

2) якщо договір укладено після страхового випадку;

3) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Страхова діяльність (страхування) - професійна діяльність спеціалізованих організацій (страхових компаній - страховиків) щодо палання учасникам відносин у сфері господарювання (страхувальникам) страхових послуг, спрямованих на захист їх майно­вих інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування страхових випадків за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Ознаки

Спеціальне нормативно-правове регулювання: ГК (статті 252-255); ЦК (глава 67, статті 979-999); Закон України від 07.03.1996 р. "Про страхування" (в ред. Закону від 04,10.2001 р.); підзаконні нормативні-правові акти

Значний рівень державного регулювання, що здійснюється уповноваженим органом (Державною ко­місією з регулювання ринків фінансових послуг України) та його органами на місцях шляхом: ліцен­зування страхової діяльності; ведення Державного реєстру фінансових установ; проведення перевірок " щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками за­конодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності; розроблення нормативних та мето­дичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена Законом до компетенції цього органу; узагальнення практики страхової діяльності та інші повноваження, передбачені Законом "Про страху­вання" (статті 35-40)

Суб'єкт страхової діяльності - страхові організації, страхові компанії/СК, що створюються як фінансо­ві установи зі спеціальним предметом діяльності у формі господарського товариства, крім ТОВ)

I. Наявність щонайменше трьох засновників/учасників (хоча для державних СК це правило не діє); якщо єдиним засновником та учасником СК є держава, то така компанія отримує статус державної — (національної)

II. Обов'язковість отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності відповідно до ст. 38 Закону "Про страхування"

IIІ. Спеціальний і виключний предмет діяльності - лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням; допус­кається також виконання зазначених видів діяльності у вигляді падання послуг для інших стра­ховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховик;"; страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредит страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Зазначена діяльність має здійснюватися відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльнос­ті, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 р.№40

ІV.Договірні засади надання послуг щодо страхування: За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхуваль­никові або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та викопувати інші умови дого­вору.

V. Вимоги до майнової бази СК, спрямовані на забезпечення платоспроможності страховиків:

1) щодо складу майнової бази: наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика; створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань; перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності;

2) спеціальні вимоги до статутного фонду: а) мінімальний розмір якого дорівнює: сумі, еквіва­лентній 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України - для страхової компанії, яка займається страхуванням життя, 1 млн евро - для страховика, який займається іншими пи­лами страхування; б) до його складу та джерел формування: при створенні страховика або збіль­шенні зареєстрованої статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі, а також и межах 25% СФ цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю; б) заборона використо­вувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи; г) загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України, за загальним правилом, не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків

3) визначення обов'язкових складових гарантійного фонду страховика: додатковий та резерв­ний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку;

4) можливість формування за рахунок нерозподіленого прибутку вільних резервів;

5) для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів страхування страховики можуть утворювати страхові резерви та фонди страхових гарантій (п тому числі централізовані) згідно з встановленим порядком;

6) обов'язковість підтримання належного рівня фактичного запасу платоспроможності (нетто-актинів) відповідно до вимог ст. 30 Закону "Про страхування" та визначеного КМ України по­рядку

УI. Особливість ведення бухгалтерського обліку і звітності: обов'язковість щоквартального по­дання Уповноваженому органу звітів (у тому числі балансового звіту і звіту щодо прибутків і збит­ків) за встановленою формою

УII. Публічність діяльності, що полягає в обов'язковій публікації страховиком річного балансу за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом

VIІІ. Спеціальні вимоги до ліквідації, реорганізації та санації (в тому числі примусової), визначені ст. 43 Закону "Про страхування"