1. Поняття, значення організаційно-управлінських засад у сфері господарювання. Рівні та форми регулювання господарської діяльності

Господарська діяльність (як і будь-яка інша) вимагає організації та управління.

Слово "організація" означає налагодження, впорядкування, приведення чогось у систему.

Організація господарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі та просторі всіх елементів господарської системи відповідного рівня: економіки країни, господарської системи певного регіону (Автономної Республіки Крим, певної територіальної громади, суб'єкта господарювання).

Будь-яка господарська система складається з елементів (складових або підсистем), серед яких: суб'єкти (суб'єкти господарювання, органи управління та контролю, споживачі); майнова база (матеріальні ресурси, необхідні для функціонування системи); нормативне регулювання, що визначає правила функціонування відповідної господарської системи, в тому числі правовий статус суб'єктів, правові різкими майна, правові форми взаємовідносин між суб'єктами, відповідальність тощо; інформаційна підсистема, що забезпечує двосторонній зв'язок між центром системи та/або її елементами та інші складові.

Господарські системи можуть бути різних рівнів: вищого - економіка країни (макроекономіка), середнього - економіка певного регіону, локального - суб'єкти господарювання, проміжних - господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, холдингові групи та інші об'єднання суб'єктів господарювання; в умовах глобалізації економіки особливого значення набувають транснаціональні господарські системи (транснаціональні корпорації, зокрема). Складність господарської система обумовлює складність і рівень регулювання.

Загальнодержавний рівень застосовується для забезпечення функціонування економіки країни в цілому та визначення параметрів діяльності її складових (суб'єктів господарювання, їх об'єднань, органів управління різного рівня); регіональний рівень має врахувати специфіку господарської системи конкретного регіону в межах наданих державою повноважень; на локальному та проміжному рівнях суб'єкти господарювання та їх об'єднання з урахуванням вимог вищих рівній регулювання визначають особливість господарських зв'язків між собою, власні параметри діяльності тощо.

Управління будь-якою господарською системою здійснюється в різних формах. До них належать: нормативне регулювання (тобто встановлення правил здійснення господарської діяльності конкретної системи); планування (визначення з фіксацією у відповідному правовому документі основних напрямів і конкретних результатів діяльності господарської системи певного рівня); управління поточними справами (вирішення конкретних організаційних питань); контроль (встановлення ступеня відповідності фактичних напрямів і результатів діяльності учасників господарської системи певного рівня встановленим правилам, виявлення порушень, вжиття заходів щодо їх усунення).

Господарська система - впорядкова­на (організована) на певних засадах сукупність складових, необхідних для забезпечення господарської ді­яльності певного рівня

1. Елементи (складові підсистеми )

· Суб'єкти (суб'єкти господарювання, органи управління та контролю, спо­живачі)

· Майнова база (матеріальні ресурси, необхідні для функціонування сис­теми)

· Нормативна основа, що визначає правила її функціонування, в тому числі правовий статус суб'єктів, пра­вові режими манна, правові форми взаємовідносин між суб'єктами, від­повідальність тощо

· Інформаційна система, що забезпе­чує двосторонній зв'язок між цен­тром системи та/або її елементами та ін.

2. Рівні

· Вищий рівень - економіка країни (макроекономіка)

· Середній рівень - економіка певного регіону (АР Крим, області, міста, ра­йону, селища, села)

· Проміжний рівень - господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, холдингові групи

· Локальний рівень - суб'єкт господарювання