41.1. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до ст. 377 ГКУ зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка у про­цесі її здійснення потребує перетинання митного кордону Украї­ни майном та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких не заборонених законом формах та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються ГКУ, зако­ном про зовнішньоекономічну діяльність та іншими норматив­но-правовими актами України.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності належать:

•    суб'єкти господарювання, зазначені в п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГКУ;

•    підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господа­рювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місце­знаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь та­кож зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридич­ної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами дер­жавної влади або органами місцевого самоврядування.

Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності (ст. 378 ГКУ).

Види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції

Як зазначено у ст. 379 ГКУ, усі суб'єкти зовнішньоекономіч­ної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовні­шньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.

Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоеко­номічних операцій, що здійснюються на території України, умо­ви та порядок їх здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), що заборо­нені для експорту та імпорту, визначаються законом.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спря­мовується на захист економічних інтересів України, прав і за­конних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, ство­рення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин і використання суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, за­охочення конкуренції й обмеження монополізму суб'єктів госпо­дарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовні­шньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених зако­ном.

Перелік та повноваження органів державної влади, що здійс­нюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання та контролю визначаються ГКУ, законом про зовнішньоекономічну діяльність, іншими законами України (ст. 380 ГКУ).

Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій

Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.

Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначаються законом.

Режим квотування зовнішньоекономічних операцій запрова­джується у випадках, передбачених законом та чинними міжна­родними договорами України, і здійснюється шляхом обмежен­ня загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, яка може бути ввезена (вивезена) за певний період. Порядок квотування зазначених операцій та види квот визначаються за­коном. Інформація про введення режиму ліцензування або кво­тування публікується в офіційних виданнях у порядку, встанов­леному законом (ст. 381 ГКУ).

41.2. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

У ст. 382 ГКУ зазначається, що суб'єкти зовнішньоекономіч­ної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоеконо­мічні договори (контракти), крім тих, укладення яких забороне­но законодавством України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в пись­мовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визнача­ється правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.

Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, роз­ташованого на території України, визначається законами Укра­їни.

Права і обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (кон­тракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сто­рони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має за­стосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визна­ний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимо­гам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом може бути встановлений особливий порядок укла­дення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономі­чних договорів (контрактів).

У ст. 383 ГКУ регламентуються основні засади державної ре­єстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству Укра­їни може запроваджувати їх державну реєстрацію.

Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підля­гають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визна­чаються законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Виконання зобов'язань, що випливають із зовнішньоеконо­мічних договорів (контрактів), не зареєстрованих в установлено­му законом порядку, зумовлює застосування до суб'єктів госпо­дарювання, які порушили цю вимогу, передбачених законом ад­міністративно- господарських санкцій.

Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічне», діяльності

Держава здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 384 ГКУ). Митне регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших за­конів України, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Ра­дою України.

Митний контроль на території спеціальних (вільних) еконо­мічних зон регулюється окремими законами та чинними міжна­родними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Вер­ховною Радою України, що встановлюють спеціальний правовий режим зазначених зон відповідно до розд. VIII "Спеціальні режи­ми господарювання" ГКУ.

Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності має здійснюватися за такими принципами:

• встановлення рівня оподаткування виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності та забезпечення бездефіцитності пла­тіжного балансу України;

•    гарантування стабільності видів і розміру податків;

•    встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також статусу іноземних валют на території України виключ­но законом;

•    рівності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при вста­новленні ставок податків;

•    заохочення експорту продукції вітчизняного виробництва.

Податкові пільги надаються виключно за законом, як прави­ло, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які стабільно експортують наукову, наукомістку продукцію, обсяги експорту яких перевищують обсяги імпорту за фінансовий рік і становлять не менше 5 %  обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів (ст. 385 ГКУ).

Ставки податків встановлюються та скасовуються відповідно до законів про оподаткування.

Валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право від­кривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в бан­ківських установах, розташованих на території інших держав.

Порядок відкриття валютних рахунків у банківських устано­вах на території інших держав регулюється законодавством відпо­відної держави. У разі відкриття валютного рахунка в банківсь­кій установі за межами України суб'єкт зовнішньоекономічної ді­яльності зобов'язаний повідомити про це Національний банк Укра­їни не пізніше як у триденний строк. Порушення цієї вимоги зумовлює адміністративно-господарську відповідальність у поряд­ку, встановленому законом. Відкриття валютного рахунка в уста­нові банку за межами України суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді якого є частка державного майна, здійснюється за погодженням з Фондом державного майна Украї­ни. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані нада­вати відомості про використання своїх валютних рахунків подат­ковим органам у порядку, встановленому законодавством. Поря­док здійснення розрахунків в іноземній валюті суб'єктами зовні­шньоекономічної діяльності встановлюється законом (ст. 386 ГКУ).

Відповідно до ст. 387 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної ді­яльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від здійснених ними операцій, крім випадків, визначе­них законом відповідно до ГКУ. Законом може бути запровадже­но режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоеконо­мічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності та уповноваженими державними валют­ними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про запровадження вказаного режиму має бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України не пізніше як за два місяці до запровадження цього режиму.

Відповідно до ст. 388 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної ді­яльності можуть одержувати в іноземних фінансових установах валютні кредити на договірній основі. При цьому умови кредит­ного договору не можуть суперечити законодавству України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фо­нді яких є частка державного майна, можуть укладати кредитні договори з іноземними фінансовими установами лише за згодою Фонду державного майна України.

Види майна, що не може бути предметом застави в разі одер­жання валютного кредиту в іноземній фінансовій установі, ви­значаються законом.

41.3. Захист державою прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торгові предс­тавництва, які представляють інтереси України, а також в ін­ший спосіб, визначений законом (ст. 389 ГКУ).

Держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримі­наційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захи­сту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт та тран­зит яких територією України забороняється.

У разі недобросовісної конкуренції до суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності або до їх іноземних контрагентів застосову­ються санкції відповідно до закону про зовнішньоекономічну ді­яльність та інших законів України.