Глава 35. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання

Posted in Хозяйственное право - М.К. Галянтич Господарське право України

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

 

35.1. Агентська діяльність і агентські відносини

Відповідно до ст. 305 ГКУ відносини, що виникають при здій­сненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються ГКУ, іншими прийнятими відпо­відно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях гос­подарювання. До агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регу­люються відносини доручення.

Відповідно до ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агент­ська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посеред­ництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єк­та, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (гро­мадянин або юридична особа), який за повноваженням, що нада­ний агентським договором, здійснює комерційне посередництво.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча й у чужих інтересах, але від власного імені.

Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого представляє, стосовно себе особисто.

Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях гос­подарювання .

У ст. 296 ГКУ закріплюються відповідні підстави виникнен­ня агентських відносин.

Агентські відносини виникають у разі:

•    надання суб'єктом господарювання на підставі договору пов­новажень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

•    схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє ко­мерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищен­ням наданого йому повноваження.

Предмет агентського договору: за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги дру­гій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і по­рядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комер­ційному агентові, строк дії договору, санкції в разі порушення сторонами умов договору, інші визначені сторонами необхідні умови.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, у межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. Якщо територію дії агента в договорі не визначе­но, вважається, що агент діє в межах території України.

Агентський договір укладається в письмовій формі. У догово­рі має бути визначено форму підтвердження повноважень (пред­ставництва) комерційного агента (ст. 297 ГКУ).

Комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представ­ляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє комер­ційний агент, без повноваження на її укладення або з переви­щенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди су­б'єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення (ст. 298 ГКУ).

Відповідно до ст. 299 ГКУ суб'єкт, якого представляє комер­ційний агент, має право довірити комерційне посередництво та­кож іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких пред­ставляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент.

У разі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляє суб'єкта господарювання, не має права здійсню­вати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого представляє.

Якщо агентським договором не передбачено інше, комерцій­ний агент не може передавати на власний розсуд іншим особам права, якими володіє в інтересах того, кого він представляє (ст. 300 ГКУ).

Як зазначено у ст. 301 ГКУ (взаєморозрахунки в агентських відносинах), відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здій­снені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода, якщо він зобов'язується гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого представляє. Суб'єкт, якого представ­ляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. Умови виплати винагороди ко­мерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договір­них відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

У ст. 302 ГКУ зазначаються обов'язки щодо нерозголошення конфіденційної інформації в агентських відносинах. Так, комер­ційний агент не має права передавати конфіденційну інформа­цію, одержану від суб'єкта, якого представляє, без згоди цього суб'єкта, використовувати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після припинення агентських відно­син з ним.

Сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду про захист конфіденційної інформації суб'єкта, якого представ­ляє комерційний агент (договір про нерозголошення).

Комерційний агент відповідальний за розголошення конфіде­нційної інформації відповідно до закону та договору.

 

35.2. Відповідальність за порушення агентського договору.

Припинення агентського договору

Відповідно до ст. 303 ГКУ комерційний агент відповідальний у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представ­ляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.

Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництвом.

У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого пред­ставляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди в розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок не­виконання або неналежного виконання договору другою сторо­ною.

Припинення агентського договору

Агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подаль­шого здійснення комерційного посередництва за договором, укладе­ним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї зі сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє. У разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє ко­мерційний агент, повинен сповістити його про припинення дого­вору не менш як за один місяць, якщо триваліший строк не передбачений договором. У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені (ст. 304 ГКУ).

Під агентським договором (the contract of agency) розуміється договір про здійснення однією особою (агентом) дій з доручення і за рахунок іншої особи (принципала). Створений переважно судовою практикою Англії агентський договір нині не тільки широко використовується в майновому обороті всередині країн загального права, а й є також одним з найпоширеніших видів міжнародних угод. Не випадково процес уніфікації торгового права поширюється і на сферу відносин за агентським договором. Ди­ректива про самостійних торгових агентів, що була прийнята в 1986 р. Радою міністрів ЄЕС і підлягала реалізації в Англії до 1 січня 1994 p., вносить дуже істотні зміни в норми англійсько­го права, що регулюють цей вид договору. Однак при цьому слід звернути особливу увагу на вплив норм англійського права на прийняті у процесі уніфікації міжнародні акти.

Агентський договір може бути спрямований на здійснення аген­том як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних зобов'язань між принципалом і тре­тьою особою. Як правило, агент діє від імені принципала, і, отже, укладені ним чи при його сприянні угоди створюють права й обов'язки безпосередньо для принципала. Судова практика припускає й інші способи вступу агента у відносини з третіми особами при здійсненні покладеного на нього принципалом дору­чення, а саме: агент має право діяти від власного імені, не роз­криваючи перед третьою особою існування принципала; агент може, вказуючи на те, що виступає за дорученням і за рахунок принципала, не розкривати його імені.

Визнані судовою практикою Англії і США способи виступу агента при здійсненні узятого ним на себе перед принципалом зобов'язання, природа такого зобов'язання (здійснення як юри­дичних, так і фактичних дій) свідчать про те, що агентський договір призначений регулювати відносини, що в континенталь­ному праві опосередковуються трьома видами договорів, а саме: договором доручення, договором комісії і договором про посеред­ництво. Агентський договір є найважливішою підставою ство­рення відносин з торгового представництва. Формально дотепер при відсутності прямо виражених чи тільки припущених умов у договорі про право на винагороду агент не має права вимагати такого. За ним закріплюється право на відшкодування понесе­них у процесі виконання доручення витрат. Однак фактично пра­во на винагороду завжди передбачається, коли особа здійснює агентські послуги у вигляді промислу.

Жодної особливої форми договору не передбачається. Відно­сини агента і принципала можуть виникати з письмової чи усної угоди, з відповідного поводження сторін. Для того щоб дії аген­та зобов'язували принципала, вони повинні бути зроблені в межах наданих йому повноважень. Повноваження агента можуть бути прямо вираженими (express authority) і тільки припущени­ми (implied authority). Прямо виражене повноваження може бути надане в будь-якій формі. Виняток становить повноваження на здійснення для принципала договору "за печаткою", наділення яким має бути також оформлене у формі документа "за печат­кою" (deed).

Потребами торгового обороту зумовлюється визнання за аген­том повноважень з необхідності (authority by necessity). Зазвичай при цьому йдеться про випадки, коли агент володіє товарами принципала, але з обмеженими повноваженнями. Першою необ­хідною умовою для цього є виникнення надзвичайної комерцій­ної необхідності перевищення повноважень для захисту інтересів принципала. Друга умова — неможливість для агента одержати від принципала відповідні вказівки.

Відносини сторін агентського договору складаються в такий спосіб. Агент зобов'язаний:

•    виконати доручення принципала особисто, крім випадків, коли можливість субделегації повноважень передбачена договором
чи діловими звичаями. При заміні себе іншою особою агент відповідає за його дії перед принципалом;

•    наслідувати вказівкам принципала, виявляючи при цьому належні обачність і вміння;

•    не розголошувати третім особам отримані у процесі виконан­ня доручення конфіденційні дані, а також не використовува­ти придбану в такий спосіб інформацію з метою конкуренції з принципалом;

•    не допускати положення, коли особисті інтереси могли б су­перечити обов'язкам стосовно принципала. З цієї причини, наприклад, без згоди принципала агент не має права само­стійно придбати товар, який повинен продати за дорученням принципала;

•    надавати принципалу необхідну інформацію;

•    зберігати окремо гроші й товари, отримані для принципала.

Агент не відповідає перед принципалом за виконання обо­в'язків третьою особою, з якою він вступив у договірні відноси­ни за рахунок принципала. Винятком з цього принципу є агент­ський договір, згідно з яким агент перебрав на себе умови делькредере.