14.2. Правове становище акціонерних товариств

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закри­тими.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсю­джуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед наперед визначеного кола осіб і не мо­жуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та про­даватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають пере­важне право на придбання акцій, що продаються іншими акціо­нерами товариства.

Для того щоб створити акціонерне товариство, його засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна до­рівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути менший від розміру, визначеного законом.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяль­ності зі створення акціонерного товариства, відповідальність пе­ред особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідчений нотаріально.

Засновники акціонерного товариства несуть солідарну відпо­відальність за зобов'язаннями, що виникають, відповідно до уста­новчого договору.

Відкриту підписку на акції при створенні акціонерного това­риства організовують його засновники. Засновники в будь-яко­му разі зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 % статутного фонду і строком не менше двох років.

Порядок створення акціонерних товариств, у тому числі про­ведення установчих зборів, визначається законом.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом.

Особливості створення та діяльності державних акціонерних товариств визначаються ГКУ, законом про державні підприєм­ства та іншими законодавчими актами. Інші особливості діяль­ності акціонерних товариств визначаються ГКУ, законом про господарські товариства та іншими законами України.

Зумовлене капіталістичним способом виробництва акціонерне товариство як форма торгового товариства виникло на початку його розвитку і широко використовується в сучасних умовах. У фор­мі акціонерного товариства діють як приватно-, так і державно-капіталістичні підприємства. До цієї форми належать також під­приємства змішаної економіки.

Поняття акціонерного товариства

Найповніше визначення поняття акціонерного товариства міс­титься в § 1 Закону про акціонерні товариства ФРН: 1) Акціо­нерним є товариство, що володіє власною правосуб'єктністю. За зобов'язаннями товариства перед кредиторами відповідає лише майно товариства. 2) Акціонерне товариство має розбитий на акції основний капітал.

У ст. 73 Закону про торгові товариства Франції наведено таке визначення цього поняття: "Акціонерне товариство — це това­риство, капітал якого розбитий на акції і яке засновується між учасниками, що відповідають за збитки лише в межах їхніх внесків. Учасників не може бути менше семи".

Акціонерному товариству у праві Франції та ФРН відповідає в Англії публічна компанія з обмеженою відповідальністю в ме­жах номінальної суми паїв.

З наведених визначень поняття акціонерного товариства ви­пливають і його основні відмітні правові особливості, що зумо­вили велике поширення цієї організаційної форми в усіх систе­мах права капіталістичного світу:

•    акціонерне товариство визнається юридичною особою;

•    акціонерне товариство несе перед кредиторами виняткову май­нову відповідальність у межах належного йому майна;

•    для акціонерного товариства характерна наявність акціонер­ного (статутного) капіталу, поділеного на частини, що нази­ваються акціями.

Поняття статутного капіталу

Відмітною рисою акціонерного товариства є наявність статут­ного капіталу визначеного розміру. У ФРН під основним статут­ним капіталом (Grundkapital) розуміється номінальна грошова сума, що підлягає внесенню акціонерами як винагорода за при­дбання членства в акціонерному товаристві.

Відомі два способи утворення акціонерного капіталу:

•    шляхом публічної підписки на акції;

•    розподілом акцій між засновниками без звертання до публіки.

Особливе положення існує у США та Англії, де розрізняють капітал номінальний, випущений та оплачений.

Номінальний капітал — це загальна сума капіталу, на який компанія має право випустити паї.

Випущений капітал — це частина номінального капіталу, на суму якої випущено паї для розподілу між пайовиками.

Оплачений капітал — це частина випущеного капіталу, що опла­чена пайовиками, які зробили внески за всіма паями. Співвідно­шення між зазначеними видами капіталу визначається правлінням.

Поняття і види акцій

Акція є особливим документом, що засвідчує членство в ак­ціонерному товаристві. Законодавство всіх країн світу передба­чає право акціонера вимагати видачі акції. Як документ, з яким пов'язані права, що випливають із членства, стосовно акціонер­ного товариства акція є об'єктом права власності й має ціну, хоча й становить, за висловом К. Маркса, паперовий дублікат дійсного капіталу. Кожна акція — і в цьому виявляється приро­да акціонерного товариства як об'єднання капіталів — закріп­лює право на членство в об'єднанні.

Для прискорення обороту прав, втілених в акціях, акції за­звичай наділяються властивістю цінних паперів. З визнання ак­цій цінними паперами випливає: реалізація закріплених в ак­ціях прав неможлива без пред'явлення документа; порядок від-ступлення пов'язаних з акцією прав спрощений.

14.3. Установчі документи і порядок державної реєстрації господарського товариства

Установчим документом повного і командитного товариств є засновницький договір. Установчим же документом акціонерного товариства, товариств з обмеженою і додатковою відповідаль­ністю є статут.

Згідно зі ст. 57 ГКУ установчі документи господарського то­вариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рі­шень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностай­ність або кваліфікована більшість голосів та ін. Ці відомості називаються загальними.

Статут акціонерного товариства крім загальних відомостей повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кіль­кість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконан­ня зобов'язань з викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім загаль­них відомостей повинен містити відомості про розмір часток його учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Ста­тутом може встановлюватись також порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, і додаткових внесків учасників.

Засновницький договір повного і командитного товариств крім загальних відомостей повинен визначати розмір часток його учас­ників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. У засновницькому договорі ко­мандитного товариства вказується тільки сукупний розмір часток вкладників у майні товариства, розмір, склад і порядок внесен­ня ними вкладів.

У найменуванні господарського товариства повинен зазнача­тись вид товариства, для повних і командитних товариств — пріз­вища (найменування) його учасників, які несуть додаткову відпові­дальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування господарського товари­ства не може містити відомості про належність товариства до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

До установчих документів господарського товариства можуть бути включені також відомості про інші умови його діяльності, що не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано строк діяльності господарського товариства, воно вва­жається створеним на невизначений строк.

Установчі документи господарського товариства в передбаче­них законом випадках погоджуються з Антимонопольним комі­тетом України.

Порушення законодавчих вимог щодо змісту установчих до­кументів господарського товариства є підставою для відмови в його державній реєстрації. Зазначені вимоги регламентовані ст. 82 ГКУ.

Державна реєстрація господарського товариства здійснюється в порядку, передбаченому ст. 58 ГКУ.

Особливості реєстрації господарських товариств, які здійсню­ють банківську і страхову діяльність, а також професійну діяль­ність на ринку цінних паперів, визначаються ГКУ та відповідни­ми законами України.

Господарське товариство набирає статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Господарське товариство зобо­в'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що здійснив ре­єстрацію, про зміни в установчих документах товариства.

Господарське товариство може відкривати рахунки в бан­ках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з това­риством, тільки за умови їх подальшого схвалення товарист­вом в порядку, визначеному законом та установчими докумен­тами.

Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, спричинюють правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.