1.2. Механізм і стадії правового регулювання господарської діяльності

Як зазначалося, правове регулювання господарської діяльнос­ті — це дія права на відносини, що виникають у процесі госпо­дарської діяльності, за допомогою певних юридичних засобів, через систему яких ці відносини розвиваються в межах, визначе­них відповідними нормами права. Сукупність правових засобів, за допомогою яких поведінка суб'єктів господарювання приво­диться у відповідність до вимог і дозволів, що містяться в нормах права, називається механізмом правового регулювання підприєм­ницької діяльності.

З визначення поняття механізму правового регулювання гос­подарської діяльності випливає, що це явище комплексне, а тому визначимо його складові.

1. Норми права є основою механізму правового регулювання господарської діяльності. Адже саме з юридичних норм, їх змісту починається правовий вплив на відносини, що виникають у про­цесі господарської діяльності між суб'єктами господарювання і дер­жавою. Якість правового регулювання цієї діяльності залежить від того, якою мірою норми права враховують закономірності гос­подарських відносин, а також від рівня загальної і правової куль­тури законодавчого корпусу. Безпосереднім чинником виникнення правових норм є правотворча діяльність держави, що полягає у прийнятті, зміні або скасовуванні певних правових норм.

2.   Правові відносини між суб'єктами господарювання, тобто такі, що відбуваються в межах, визначених нормами права. Нор­ми права, що регламентують господарські відносини, надають останнім юридичну форму — учасники господарської діяльності стають суб'єктами господарських правовідносин,  що взаємо­пов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Отже, правові відносини — це форма, в якій визначена у правовій нормі модель поведінки суб'єктів господарювання.

3.   Акти реалізації прав і обов'язків — це дії суб'єктів госпо­дарської діяльності згідно з приписами правових норм. Реалізо­вуватися права і обов'язки можуть як у межах певних правовід­носин (наприклад, право найму працівників), так і у вигляді окремих актів (право суб'єкта розпоряджатися річчю, яка йому належить). На процес правового регулювання господарської діяль­ності завжди істотно впливають такі чинники, як законність, правосвідомість і правова культура.

Процес правового регулювання господарської діяльності скла­дається з кількох стадій.

1.      Правова регламентація господарської діяльності. На цій стадії передбачається розробка правових норм як загальнообо­в'язкових правил поведінки при здійсненні господарської діяль­ності.

2.  Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.

3.  Реалізація (фактичне застосування) суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

1.3. Роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання суспільних відносин

Держава регулює найважливіші суспільні відносини, у тому числі й господарську діяльність. З метою ефективного управління цією діяльністю держава видає нормативно-правові акти, які є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, державних органів і посадових осіб.

Основні риси державного регулювання:

1. Державне регулювання господарської діяльності є попе­редньою стадією реалізації економічної політики, має державно-політичний характер.

2.    Соціальне призначення державного регулювання господар­ської діяльності полягає в організації та впорядкованості госпо­дарських відносин, учасниками яких відповідно до ст. 2 ГКУ є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компе­тенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які є засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відно­син власності.

3.    Реалізація соціального призначення здійснюється шляхом реалізації функцій забезпечення перспективного розвитку підприєм­ництва.

4.    Функції реалізуються із застосуванням відповідних методів.

5.    Суб'єктом державного регулювання господарської діяль­ності є Верховна Рада України.

6.    Об'єктом державного регулювання господарської діяльності є процеси і тенденції господарювання.

7.    Формою відтворення державного регулювання господарської діяльності є акт регулювання (Господарський кодекс України), в
який трансформується політичне рішення.

Принципи державного регулювання господарської діяльності:

•    принцип законності;

•    принцип забезпечення економічної багатоманітності та рівно­го захисту всіх суб'єктів господарювання;

•    принцип справедливості, добросовісності, розумності;

•    судовий захист прав у сфері господарювання при їх порушенні;

•    принцип обмеженого втручання (обмеження державного регу­лювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забез­печення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населен­ня, захисту прав споживачів і безпеки суспільства та держа­ви — абз. 3 п. 1 ст. 6 ГКУ);

•    захист національного товаровиробника (абз. 4 п. 1 ст. 6 ГКУ);

•    заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у госпо­дарські правовідносини.

Характер зв'язків держави і механізму правового регулювання зумовлений нерозривним зв'язком між державою і правом. Саме держава як апарат політичної влади здійснює через свої органи правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функціону­вання механізму правового регулювання господарських відносин. У функціонуванні механізму правового регулювання господар­ських відносин особливу роль відіграє правозастосовча діяльність державних органів, яка уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повноважень. Правозастосування стає необ­хідним тоді, коли для виникнення суб'єктивних прав та юридич­них обов'язків наявності власне норми права недостатньо і постає потреба у виданні відповідними державними органами додаткових індивідуальних актів, що надають чинності механізму правового регулювання. Завдання правозастосовчої діяльності — продов­жити запрограмоване правотворчістю загальне нормативне регулю­вання за допомогою норм права. Допоміжним інструментом при цьому є індивідуальна регламентація, що здійснюється за допомо­гою актів застосування права і виявляється в уточненні реального правового положення суб'єктів. Отже, правозастосовча діяль­ність держави доповнює процес правового регулювання, ство­рюючи можливості для реалізації прав і обов'язків суб'єктів госпо­дарювання, якщо постає потреба в додаткових індивідуальних актах державних органів. Так, конституційною нормою закріп­лено право громадян займатися підприємницькою діяльністю ("ко­жен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом" — ст. 42 Конституції України). Але для реалізації цього права потрібно мати видані державними органами відповідні інди­відуальні акти, що регламентують порядок набуття цього права згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців" від 15 травня 2003 р.