Глава 22. Визнання суб'єкта господарювання банкрутом - Страница 3

Posted in Хозяйственное право - Гайворонський, Жушман Господарське право України

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

§ 3. Загальна характеристика розгляду справи про банкрутство

Для судового розгляду справи про банкрутство закон передбачає проведення трьох основних засідань: підготовчого засідання, поперед­нього засідання та засідання, якому Закон хоч і не дав певної назви, але воно за своєю природою є визначальним для долі боржника.

У підготовчому засіданні суду, за результатами якого виноситься відповідна ухвала, остаточно визначається розмір вимог кредитора — ініціатора процедури банкрутства; призначається арбітражний керую­чий підприємства-боржника; встановлюється дата складення арбітраж­ним керуючим (на цій стадії провадження він називається розпорядни­ком майна боржника) реєстру вимог інших кредиторів боржника, для виявлення яких кредитор-ініціатор зобов'язується подати оголошення про порушення справи до офіційних друкованих органів; призначається дата скликання перших загальних зборів кредиторів та дата засідання господарського суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію борж­ника чи про визнання його банкрутом та за потреби вживаються захо­ди по забезпеченню грошових вимог кредиторів.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру кредиторів, і остаточно визначає розмір вимог до боржника кожного із виявлених кредиторів. Після проведення попереднього засідання розпорядник майна боржника скликає загальні збори кредиторів, на якому кредитори визначаються з подальшою долею боржника (основне питання, яке при цьому вирішується, — чи доцільно проводити процедуру санації боржника, чи потрібно одразу перейти до ліквідаційної процедури) і обирають зі свого складу комітет кредиторів, який представляє у процедурі банкрутства їх інтереси.

У наступному засіданні суд розглядає клопотання комітету креди­торів про відкриття процедури санації боржника, якщо таке рішення було прийнято на зборах кредиторів, і відкриває цю процедуру, призна­чаючи для безпосереднього здійснення арбітражного керуючого, який у цій стадії провадження називається керуючим санацією. Після завер­шення процедури санації боржника керуючий санацією подає до гос­подарського суду звіт та протокол зборів кредиторів, на якому він був розглянутий. Уразі затвердження цього звіту суд припиняє проваджен­ня у справі про банкрутство боржника.

Якщо ж кредитори боржника на зборах вирішили наполягати на ви­знанні боржника банкрутом, або процедура санації не привела до бажа­ного результату, або у встановлений судом в підготовчому засіданні термін кредитори не дійшли згоди про подальшу долю підприємства-боржника (а також в інших, передбачених законом випадках), суд виносить поста­нову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну проце­дуру, доручаючи безпосереднє її виконання арбітражному керуючому, який на цій стадії провадження називається ліквідатором.

Після завершення ліквідаційної процедури ліквідатор подає до госпо­дарського суду звіт та ліквідаційний баланс. У разі затвердження лікві­даційного балансу суд припиняє провадження у справі про банкрутство.

Слід зауважити, що на будь-якій стадії процедури банкрутства сто­рони можуть укласти мирову угоду, в разі затвердження якої суд припи­няє провадження у справі про банкрутство. Більш детально механізм кожної із окреслених судових процедур, що можуть бути застосовані до боржника, буде розглянуто в наступному параграфі.

Основні строки процедури обчислюються від трьох відправних подій: дати надходження до суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, дати проведення підготовчого засідання та дати про­ведення судового засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом. Крім цього, закон встанов­лює ряд строків, які відраховуються від інших подій.

За ознакою події, від якої обраховуються процесуальні строки у справах про банкрутство, можна умовно поділити на чотири групи.

Від першої із зазначених подій (дати надходження заяви до суду) обчислюються строки першої групи: на винесення ухвали про порушен­ня провадження у справі або ухвали про повернення заяви чи ухвали про відмову у прийнятті заяви (5 днів), надання боржником відзиву на цю заяву (до 30 днів) та проведення підготовчого засідання (30 днів).

Друга група строків обчислюється з дати проведення підготовчого засідання суду. До неї входять: строк, який відводиться на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника (10 днів1), складення реєстру кредиторів (2 місяці та 10 днів), проведення попереднього засідання суду (3 місяці), скликання перших загальних зборів кредиторів (3 місяці та 10 днів), проведення засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника чи постанова про визнання його банкрутом (6 місяців).

Третя група строків обчислюється з дати проведення засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом. Вона найбільш значна за обсягом і включає: строки на скла­дення плану санації (до 3 місяців), на оцінку плану санації комітетом кредиторів (4 місяці) та представлення схваленого ними плану санації на затвердження господарського суду (4 місяці та 5 днів); строк, по закінченню якого господарський суд, не одержавши на затвердження плану санації, може відкрити ліквідаційне провадження (6 місяців); зви­чайні та подовжені строки проведення процедури санації (відповідно 12 або 18 місяців); санації містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств (відповідно 12 місяців, або від 2 до 10 років); санації окре­мих суб'єктів підприємницької діяльності; ліквідаційної процедури (відповідно 12 або 18 місяців) та деякі інші.

До четвертої групи строків можна віднести, зокрема, строк, протя­гом якого контрагенти за угодами, від виконання яких відмовився арбітражний керуючий, можуть заявити свої вимоги (30 днів) та інші.