Глава 23. Касаційне провадження

Posted in Гражданское процессуальное право - М.Й. Штефан Цивільний процес

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

§ 1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанцій


Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод охоронюваних законом інтересів громадян, прав і інтересів організацій держави залежить від всебічного розгляду та вирішення цивільних справ ] повній відповідності з чинним законодавством, з вимогами принципу за конності, тобто повністю залежить від постановлення судом у цивільним справах законних і обгрунтованих рішень і ухвал. Досягнення зазначено мети забезпечується численними цивільними процесуальними гарантіями серед яких велике значення мас функціонування в цивільному судочинств України апеляційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал, що н< набрали чинності (законної сили). Однак дія цих гарантій не виключає на брання помилковими рішеннями і ухвалами суду першої і апеляційної ін станції чинності (законної сили).
Не виключено, що апеляційний суд замість того, щоб виправити помил ку в неправильному застосуванні норм матеріального або процесуальноп права судом першої інстанції, може ускладнювати помилку, внаслідок чоп можуть набрати чинності (законної сили) несправедливі рішення.
Не виключається, що помилкові рішення не оскаржуються і набирают] законної сили. А дія принципу законності зумовлює необхідність скасуван ня таких рішень.
Зазначені обставини вимагають створення додаткових гарантій забезпе чення законності судових рішень. Такою цивільною процесуальною гаран тією є інститут касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ух вал — касаційного провадження.
Створений відповідно до Закону України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» цей проце суально-правовий інститут характеризується новим змістом у порівнянні: інститутом касаційного оскарження рішень і ухвал суду, який був передбачений ЦПК України главами сорок і сорок першою в редакції 1963 року. Ним передбачається можливість оскарження рішень і ухвал, постановлених судом першої інстанції, лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального закону та які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. На відміну від апеляційного, касаційний суд не є судом, що повторно, наново розглядає будь-яку справу. Його основною функцією є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону. Судом касаційної інстанції є Верховний Суд України, а судами апеляційної інстанції — Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил (ст. 319 ЦПК, ст. 29, ЗО Закону України «Про судоустрій України»).
Провадження на розгляд справи в апеляційному порядку порушується за скаргою осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не були притягнуті до участі у справі, в разі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, а також за поданням прокурора (ст. 320 ЦПК). Зазначені особи мають право звернутися з касаційними скаргами, а прокурор — з поданням, якими не порушується розгляд справи касаційним провадженням, а тільки процес на вирішення питання про передачу справи на розгляд складу судової палати (ст. 329 ЦПК) та може мати місце при наявності встановлених в ст. 328 ЦПК підстав для реалізації повноважень суду касаційної інстанції.
Розгляд справ у апеляційній інстанції здійснюється судом у складі трьох судців, а в касаційній інстанції — у складі не менше як трьома суддями судової палати Верховного Суду України чи колегією суддів судової палати Верховного Суду України у випадках, визначених ЦПК.
При розгляді справи в апеляційному порядку перевіряється законність і обгрунтованість судових рішень і ухвал суду першої інстанції, а при розгляді справи в касаційному порядку — правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, законність судових рішень чи ухвал.
Касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однакового застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій (ст. 39 Закону «Про судоустрій»). Наявність касаційного оскарження і перевірки судових рішень і ухвал сприяє формуванню у громадян, службових і посадових осіб переконаності в тому, що кожне незаконне рішення буде скасовано, що їх політичні, трудові та інші соціально-економічні права і свободи, а також права організацій і публічні інтереси дістануть належний судовий захист.
Отже, суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, котрі не брали участь у справі, стосовно яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, та за поданням прокурора, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального чи процесуального права, котрі не були предметом апеляційного розгляду, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави, публічних інтересів.
Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.

§ 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації


Право касаційного оскарження і внесення касаційного подання — це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду, що набрали законної сили. Суб'єкти права касаційного оскарження і подання та об'єкти, на які розповсюджується це право, визначені ст. 320 ЦПК.
Суб'єктами права касаційного оскарження виступають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, але суд постановив рішення чи ухвалу, якими вирішив питання про їх права і обов'язки.
Право на внесення касаційного подання надано прокурору, який бере участь у розгляді цивільної справи.
Право касаційного оскарження і касаційного подання обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої Інстанції у зв'язку з порушенням ними матеріального чи процесуального права, які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції.
Право касаційного оскарження, касаційного подання прокурора діє в межах встановленого цивільного процесуального строку: протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції або протягом одного року з дня проголошення ухвали або рішення суду першої інстанції, якщо ці рішення або ухвали не були оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до п. 5 Перехідних положень до Закону України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України» рішення, які за станом на 29 червня 2001 року набрали чинності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом першої інстанції, в якому знаходиться цивільна справа, за заявою суб'єкта права касаційного оскарження, подання в межах одного року з дня виникнення такого права.
При відмові в поновленні строку і повернення касаційної скарги, подання, та про задоволення заяви про поновлення строку суд першої інстанції постановляє ухвалу (ст. 321 ЦПК). На ухвалу судді про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу, внесено апеляційне подання (п. 1 ст. 291 ЦПК).
Право касаційного оскарження, внесення касаційного подання прокурором реалізується шляхом подання в письмовій формі виконаних чітким машинописним текстом відповідних процесуальних документів, встановленого ст. 322 ЦПК змісту. Касаційна скарга, подання повинні містити в собі: 1) назву суду, до якого подається скарга, подання; 2) назву особи, яка подає скаргу, подання, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 3) назву прокурора, який подав касаційне подання;
4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується та межі оскарження;
5) обгрунтування касаційної скарги, подання: назву закону, з порушенням якого постановлено рішення, ухвалу; в чому конкретно полягає порушення або неправильне застосування закону (неправильне тлумачення закону, неправильне застосування аналогії закону чи аналогії права) та яке свідчить про те, що рішення чи ухвала постановлені внаслідок цього порушення;
6) прохання особи, яка подає скаргу, подання; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, подання; 8) підпис особи, яка подає скаргу, подання. Якщо скаргу подає представник, до скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, коли в справі відсутній такий документ
До касаційної скарги, подання додаються їх копії та копії до даних до них матеріалів відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі, а також документ, який підтверджує оплату касаційної скарги державним митом.
Касаційна скарга, касаційне подання прокурора подаються особисто суб'єктом оскарження або його представником чи надсилаються по пошті в суд першої інстанції, в якому знаходиться справа, який перевіряє відповідність скарги, подання вимогам ст. 322 ЦПК. У разі неоформления скарги, подання належним чином до них застосовуються правові наслідки, передбачені ст. 139 ЦПК,— суддя постановляє ухвалу про залишення скарги, подання без руху, про що повідомляє особу, що подала скаргу, подання і надає строк для виправлення недоліків. При виправленні скарги, подання в зазначений строк вони вважаються поданими в день первісного подання до суду, інакше скарга, подання вважаються неподаними і повертаються особі, яка їх подала, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Отримавши касаційну скаргу, подання суд повинен не пізніше наступного дня їх надходження надіслати їх копії і копії доданих матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює їм строк для надання пояснення на скаргу, подання. Такі особи мають право у встановлений строк подати пояснення на касаційну скаргу, подання, яке виконується в письмовій машинописній формі тексту і за змістом повинно відповідати правилам, передбаченим ст. 222 ЦПК для змісту касаційної скарги, касаційного подання прокурора.
В межах процесуального строку на касаційне оскарження співучасники та треті особи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, шляхом подання про це письмової заяви, яка державним митом не оплачується (ст. 326 ЦПК). Особа, яка подала касаційну скаргу, а прокурор — касаційне подання мають право доповнити чи змінити, відкликати чи відмовитися від них. Доповнити або змінити касаційне подання має право також прокурор вишого рівня (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»).
Доповнення чи зміна скарги, подання можливі протягом строку, встановленому на касаційне оскарження. Відкликання скарги, подання можливе до початку розгляду справи, а відмова — протягом усього часу розгляду справи.
Заява про відкликання касаційної скарги, подання вирішується судом першої інстанції, в якому знаходиться справа, або судом касаційної інстанції, який вирішує питання про допуск справи до касаційного розгляду, про передачу справи на розгляд складу судової палати. По наслідках розгляду заяви суд постановляє ухвалу про повернення скарги.
Заява про прийняття відмови від касаційної скарги, подання вирішується судом касаційної інстанції, який розглядає справу у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від скарги, подання суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває касаційне провадження у справі. Закриття з цих підстав касаційного провадження позбавляє права на повторне оскарження судових рішень особу, відмова якої від касаційної скарги, подання була прийнята судом (ст. 327 ЦПК).
Дія принципу диспозитивності в цій стадії цивільного процесу проявляється також у праві позивача на відмову від позову, а сторін — у праві на укладення між собою мирової угоди і ці їх права не залежать від того, за касаційною скаргою, касаційним поданням кого з осіб — суб'єктів права касаційного оскарження і подання (ст. 320 ЦПК) було порушено касаційне провадження.