Глава 8. Представництво в цивільному процесі - Страница 2

Posted in Гражданское процессуальное право - М.Й. Штефан Цивільний процес

Рейтинг пользователей: / 3
ХудшийЛучший 

 

§ 3. Повноваження процесуального представника

 

Набуття правосуб'єктності процесуального представника і здійснення його функцій можливе за наявності відповідних повноважень, підтверджених визначеними в ЦПК і належно оформленими документами (статті 113, 114 ЦПК).
Повноваження членів колегіальних органів управління кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими громадськими організаціями підтверджуються випискою з протоколу засідання належного органу управління, що уповноважив вести справу в суді.
Повноваження працівників підприємств, установ, організацій підтверджуються довіреністю від імені підприємств, установ, організацій; уповноважених профспілок — довіреністю відповідного профспілкового органу; адвокатів — ордером, виданим юридичною консультацією; інших осіб — довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу судового засідання (ст. 113 ЦПК). Зазначені документи набувають юридичної сили повноважень на ведення справи в суді за умови належного їх оформлення відповідно до ст. 114 ЦПК. Довіреності громадян посвічуються нотаріально або на підприємстві, в установі, організації, де вони працюють, або в управлінні будинками, житлово-комунальному підприємстві за місцем проживання; військовослужбовців — у відповідній військовій частині; осіб, які мешкають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, — у виконавчому комітеті міської, селищної чи сільської ради; осіб, які перебувають на лікуванні, — у відповідному лікувальному закладі. Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
Письмові довіреності від імені підприємств, установ, організацій видаються за підписом власника чи керівника уповноваженого ним органу з прикладенням печатки підприємства, установи, організації, а від кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій — за підписом посадових осіб, уповноважених статутом (положенням), з прикладенням печатки організації (ст. 114 ЦПК).
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій, крім передачі справи до третейського суду, повної або часткової відмови від позовних вимог; визнання позову; зміни предмета позову; укладення мирової угоди; передачі повноважень іншій особі (передоручення); оскарження рішення суду; подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей. Право на здійснення представником кожної із зазначених процесуальних дій повинно бути спеціально обумовлено у виданій йому довіреності (ст. 115 ЦПК).
Обсяг повноважень представника визначається при договірному (добровільному) представництві особою, в інтересах якої діє представник (довіритель), у всіх інших випадках — законом чи статутом відповідної організації, положенням про неї.
Повноваження законних представників на ведення справи в цивільному процесі стверджуються: батьків, усиновителів — паспортом, свідоцтвом про народження неповнолітніх дітей, документом про всиновлення; опікунів і піклувальників — посвідчуючим документом органу опіки і піклування, яким є рішення про опіку і піклування, прийняте державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільськими, селищними радами (ст. 129 КпШС).
Законні представники мають право вчиняти всі ті процесуальні дії, виконувати які могли б особи, котрих вони представляють, якщо вони мали б цивільну процесуальну дієздатність. Вони можуть без окремих на то повноважень виконувати розпорядчі дії, визначені ст 115 ЦПК, за окремими випадками, передбаченими КпШС України. Стаття 145 КпШС забороняє опікуну, а ч. З ст. 7 Закону України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства» батькам і особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, зокрема, договори які підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації; відмовлятися від належних підопічному майнових прав, ділити майно, розділяти чи обмінювати житлову площу, видавати письмові зобов'язання тощо. Органи опіки і піклування вправі, якщо це необхідно для захисту прав підопічних, обмежити право одного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися вкладом, внесеним будь-ким на ім'я підопічного.
Опікуну і піклувальнику, їх дружинам і близьким родичам забороняється укладати угоди з підопічними. Вони також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладені угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами. Опікун і піклувальник не мають права здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою (ст. 146 КпШС). Отже, здійснення процесуальними представниками повноважень в цивільному процесі, визначених ст. 115 ЦПК, повинно узгоджуватися з правилами статей 145, 146 КпШС.
Цивільний процесуальний представник зобов'язаний сумлінно вести справу в суді, користуватися належними йому правами і виконувати цивільні процесуальні обов'язки. Посадові особи підприємств, установ, організацій, а також адвокати, які виконують функцію процесуального представника в цивільному судочинстві, за несумлінне ведення справи несуть дисциплінарну або громадську відповідальність (статті 117 ЦПК, 145 КЗпП, ст. 16 Закону «Про адвокатуру»).

§ 4. Процесуально-правове становище представника в провадженні цивільних справ у суді першої інстанції

 

Участь процесуального представника в реалізації заінтересованими особами права на порушення цивільної справи в суді
Заінтересовані громадяни і юридичні особи мають право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого чи інших осіб порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (статті 4, 5 ЦПК). Це право може бути реалізоване ними особисто або через представника (ст. 110 ЦПК).
На підставі наданих повноважень процесуальні представники можуть брати участь у реалізації заінтересованими особами права на звернення до суду за захистом шляхом порушення цивільної справи в суді. Для цього використовуються цивільні процесуальні засоби порушення справ у суді позовного провадження — позовна заява, в справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження — заява і скарга. До подачі позовної заяви (заяви, скарги) представник має виконати значну і складну роботу по вивченню матеріалів справи і написанню письмової заяви. Матеріали справи збираються і вивчаються на підставі усних пояснень заінтересованих осіб і поданих ними письмових документів — договорів, посвідчень, довідок, квитанцій, актів, ордерів, листів службового і особистого характеру, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Згідно зі ст. 6 Закону «Про адвокатуру» адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних справах, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за 'їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення по процесуальному представництву документами і матеріалами за винятком тих, таємниця яких перебуває під охороною закону, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, а також, виконувати інші дії, передбачені законодавством.
Вивчення матеріалів справи надає можливість процесуальному представникові визначити правову природу справи, наявність необхідних умов для реалізації права на звернення до суду з вимогою на порушення справи, склад сторін, інших осіб, які будуть брати участь у справі, та інших учасників процесу, визначити обставини предмета доказування і коло необхідних доказів для їх підтвердження, зібрати їх та пред'явити до суду разом з позовною заявою, заявою, скаргою.
Позовна заява, заява, скарга виконуються процесуальним представником у письмовій формі, визначеного ст. 137 ЦПК змісту з необхідними додатками і подаються в суд з дотриманням правил родової і територіальної підсудності (статті 123-131 ЦПК), безпосередньо (судді, до канцелярії суду) або опосередковано (надісланням поштою). Ухвала судді про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржена представником за наявності у нього на це необхідного повноваження (статті 115,136 ЦПК). З прийняттям заяви порушується цивільна справа в суді і процесуальний представник може виконувати процесуальні дії, передбачені ЦПК і визначені наданими повноваженнями.
Участь процесуального представника в стадії підготовки справи до розгляду
Процесуально-правове становище представника в цій стадії цивільного судочинства дає йому можливість активно сприяти досягненню мети підготовки цивільних справ до судового розгляду, якою є забезпечення своєчасного та правильного вирішення справи. Процесуальні дії осіб, які беруть участь у справі, а також їх процесуальних представників, здійснюються в основному на вимогу судці як відповідь на його дії. Така взаємозалежність визначається характером існуючих цивільних процесуальних правовідносин цих суб'єктів. Разом з тим процесуальні дії по підготовці цивільної справи до судового розгляду можуть здійснюватися за ініціативою процесуальних представників і спрямовуватися на встановлення обставин, які підлягають з'ясуванню по справі, залучення необхідних доказів і визначення всіх осіб, що братимуть участь у справі, тощо.
Вони мають право порушувати перед суддею питання про сприяння у витребуванні доказів, про забезпечення доказів і позову (ст. ЗО, п. 7 ст. 143, ст. 149 ЦПК), про зміну умов забезпечення позову (ст. 154 ЦПК) та його скасування (ст. 155 ЦПК). Процесуальний представник, за наявності відповідних повноважень, (який захищає відповідача), може використати загальні процесуальні засоби для захисту його прав й інтересів, передбачені статтями 99, 103 та іншими ЦПК, а також спеціальні процесуальні засоби — заперечення проти позову і зустрічний позов, які подаються до суду після ознайомлення відповідачем зі змістом пред'явленого позову і поданими на його обгрунтування доказами. Заперечення проти позову можуть бути подані в письмовій формі за ініціативою відповідача і на пропозицію судді (п. 2 ст. 143 ЦПК).
Для реалізації права на пред'явлення зустрічного позову він має бути втілений у процесуальну форму письмової зустрічної позовної заяви з додержанням щодо змісту вимог статей 137, 138 ЦПК і оплачений державним митом. У цій стадії з метою підготовки справи до судового розгляду процесуальні представники сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають право заявляти судові клопотання про призначення експертизи, проведення місцевого огляду, об'єднання і роз'єднання позовів та вирішення інших питань, необхідних для забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи.
Процесуальна діяльність представника в стадії судового розгляду цивільних справ
Процесуальним забезпеченням участі процесуальних представників у судовому засіданні по розгляду цивільних справ є право на своєчасне одержання від суду викликів і повідомлень про день, місце і час розгляду судом спірної справи (ст. 90 ЦПК), а також відкладення судом розгляду справи за відсутності відомостей, що їм вручені повістки (ч. 1 ст. 172 ЦПК)
У підготовчій частині судового засідання процесуальні представники можуть спрямовувати свої зусилля на з'ясування можливості розгляду справи в даному судовому засіданні, при даному судці (суддях — при колегіальному розгляді справи) і учасниках процесу; на ознайомлення осіб, інтереси яких вони представляють, з процесуальними правами і обов'язками, порядком і способом їх реалізації та процесуальними наслідками, які можуть настати в разі їх здійснення. З цією метою вони мають право знати склад суду, а також прізвище прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання (ст. 169 ЦПК) і заявляти їм відвід за наявності для цього підстав (статті 18-20 ЦПК). Обов'язок судді роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права (ст. 170 ЦПК), доповнюється правом процесуального представника проконсультувати особу, яку він захищає, про її права, порядок їх реалізації та правові наслідки зазначених дій. Вони можуть заявляти клопотання про витребування від громадян і юридичних осіб, які не беруть участі в справі, необхідного доказового матеріалу, про внесення змін до складу осіб, які беруть участь у справі, про зміну у позовному спорі; подавати заяви про залучення до справи співучасників, третіх осіб, органів державної влади прокурора, зміну неналежних сторін (статті 99,104,109,121 ЦПК). За наявності належних повноважень представник позивача може подавати заяви про зміну предмета позову; повної або часткової відмови від позовних вимог та ін.; представник відповідача — про визнання позову повністю або частково. Представники сторін можуть укласти мирову угоду. Правами позивача наділена і третя особа із самостійними вимогами, а, отже — і процесуальний її представник, за наявності у нього належно оформленого повноваження (ст. 115 ЦПК). При дослідженні в судовому засіданні матеріалів справи, коли сторони та інші особи дають пояснення судові про обставини справи та інші питання, які підлягають розгляду (ст. 180 ЦПК), представник має право ставити їм запитання для уточнення вимог, їх підстав і заперечень, висловлювати свої міркування з приводу питань, що постають у процесі провадження в справі. До початку судового засідання представник має проконсультувати довірителя, щоб останній у поясненнях уникав зайвої деталізації обставин, щоб повідомляв судові тільки правду і називав лише ті факти, які стосуються справи.
Основною ланкою в поясненні виступає реалізація обов'язку сторін та їх процесуальних представників, пов'язаного з доказуванням підстав позову і заперечень проти нього (ст. ЗО ЦПК). Активна участь у доказовій діяльності забезпечується процесуальними правами: при дослідженні показань свідка першим ставити запитання йому (якщо він викликаний за їх ініціативою), вимагати повторного його допиту, призначення очної ставки (ст. 182 ЦПК); бути ознайомленим судом з письмовими доказами, що є у справі, або протоколом їх огляду і дати з приводу їх пояснення (ст. 186 ЦПК); бути ознайомленими з речовими доказами і звернути в разі потреби увагу суду на обставини, пов'язані з їх оглядом, із занесенням до протоколу судового засідання і дати пояснення з приводу їх (ст. 188 ЦПК), бути ознайомленими з протоколами судових доручень (ст. 33 ЦПК), брати участь в огляді на місці речових і письмових доказів і подати свої зауваження на протокол огляду (ст. 189 ЦПК); бути ознайомленими з висновками органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст. 121 ЦПК) і ставити їм запитання з метою тлумачення і доповнення висновку (ст. 191 ЦПК) тощо.
Процесуальні представники мають право на участь у судових дебатах, з дозволу суду обмінятися репліками (ст. 194 ЦПК). У судових дебатах представники осіб, які беруть участь у справі, підбивають підсумки розгляду судом справи, дають оцінку дослідженим доказам і правову оцінку спірних правовідносин, викладають свої загальні судження з приводу напрямів розв'язання справи по суті — підлягає чи ні задоволенню позов тощо. У промові представник висловлює свою думку щодо розподілу між сторонами судових витрат, про допущення судом негайного виконання, про розстрочку і відстрочку виконання, про забезпечення виконання тощо, а при встановленні судом при розгляді справи порушення законності має право порушити клопотання про постановлення судом окремої ухвали. При проголошенні суддею рішення має право одержати роз'яснення його змісту, порядку і строків оскарження (ст. 212 ЦПК).
В подальшому представник має право подати зауваження на протокол судового засідання і взяти участь у його розгляді в судовому засіданні (статті 200, 201 ЦПК), порушити перед судом питання про виправлення описок і явних арифметичних помилок у рішенні, про постановлення додаткового рішення, про роз'яснення рішення (статті 213-215 ЦПК) і взяти участь в їх розгляді у судовому засіданні.

§ 5. Процесуально-правове становище представника в провадженні по перевірці законності і обґрунтованості судових рішень та зверненні їх до виконання

 

Участь процесуального представника в стадії апеляційного провадження
Апеляційне оскарження і перегляд рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обгрунтованість, а також захист прав, свобод та Інтересів осіб, які брали участь у справі, та публічних Інтересів шляхом повторного розгляду та перевірки цивільних справ.
Право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які брали участь у розгляді цивільної справи. Від їх імені апеляційна скарга може бути подана процесуальним представником при наявності відповідних повноважень (ст. 115 ЦПК) у межах встановленого для цього строку (ст. 292 ЦПК). Об'єктом оскарження є рішення і ухвали суду першої інстанції, за винятком тих, заборона яких в оскарженні передбачена законом (рішення з виборчих і адміністративних правовідносин — статті 243, 2435, 24310, 24315, 24320, 248 ЦПК; ухвали, які не підпадають під визначення ст. 291 ЦПК).
Для реалізації повноважень на апеляційне оскарження процесуальний представник подає апеляційну скаргу в письмовій формі визначеного ст. 293 ЦПК змісту, підписану ним з доданням до неї документа, який посвідчує наявність у нього таких повноважень.
При написанні скарги особлива увага приділяється повноті її обґрунтування: в чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, яким спростовується рішення; зазначаються нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необґрунтоване відмовив у їх прийнятті, або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами. Наводиться перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції. Чітко і повно має бути сформульовано прохання до апеляційного суду.
Все це має значення, так як при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ст. ЗОЇ ЦПК).
Від наявності наділених повноважень представник, який подав скаргу, може доповнити, змінити чи відмовитися від неї (ст. 298 ЦПК). Процесуальний представник співучасників і третіх осіб може реалізувати надані йому повноваження про приєднання до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали (ст. 297 ЦПК).
Процесуальні представники інших осіб, які брали участь у справі, мають право подати у встановлений строк пояснення або заперечення на апеляційну скаргу як до суду першої інстанції, рішення якого оскаржено, так і до суду апеляційної інстанції.
Представники сторін та інших осіб, які беруть участь у справі мають право одержати від апеляційного суду повідомлення про час і місце судового засідання по розгляду справи (ст. 300 ЦПК) і взяти в ньому участь.
Представник особи, яка подала скаргу, має право дати на неї пояснення, а представники всіх осіб, які беруть участь у справі — виступити у дебатах (ст. 302 ЦПК).
У суді апеляційної інстанції сторони мають право укласти мирову угоду, незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу (ст. 304 ЦПК). їх представники можуть вчинити такі дії при наявності на це від сторін належних повноважень. Вони мають право на участь в розгляді апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи (ст. 316 ЦПК) та користуються іншими правами, передбаченими для осіб, які беруть участь у справі (статті 98, ЗО, 18, 19, 35 тощо ЦПК).
Діяльність процесуального представника в стадії касаційного оскарження судових рішень і ухвал
Касаційне оскарження і перевірка законності судових рішень і ухвал, які набрали законної сили, є важливою процесуальною гарантією захисту прав осіб, які беруть участь у справі. Право касаційного оскарження процесуальні представники можуть реалізувати за наявності на це повноваження від вказаних осіб подачею касаційної скарги у письмовому вигляді, за формою і змістом, передбаченими ст. 322 ЦПК. А представники співучасників і третіх осіб можуть реалізувати їх право на оскарження приєднанням до касаційної скарги, поданою особою, на стороні якої вони виступають. Касаційна скарга може бути подана на ті рішення і ухвали, що підлягають оскарженню (ст. 320 ЦПК).
Залежно від характеру помилки, допущеної судом першої інстанції, представник у касаційній скарзі може ставити питання про усунення її шляхом скасування, зміни рішення чи постановлення нового рішення. Вимога про скасування ставиться тоді, коли рішення незаконне. Вимога про зміну чи постановлення нового рішення ставиться тоді, коли немає потреби збирати або додатково перевіряти докази, а обставини справи повно і правильно досліджені судом першої інстанції, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права (ст. 340 ЦПК). В цьому разі аргументація підстав для скасування, зміни або постановлення нового рішення завершується відповідно до п. 6 ст. 322 ЦПК проханням представника, яка формулюється у межах повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 334 ЦПК. До касаційної скарги додаються також їх копії з додатковими матеріалами, у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.
До оригіналу касаційної скарги додається й документ про сплату державного мита. Підписується касаційна скарга особою, яка оскаржує рішення, або її процесуальним представником, котрий має додати до неї документ, що підтверджує його повноваження. Подача представником касаційної скарги здійснюється через суд першої інстанції, рішення якого оскаржується (ст. 323 ЦПК). При виявленні недоліків касаційної скарги вона залишається за ухвалою судді без руху, про що повідомляється представник, котрому пропонується у визначений строк усунути недоліки.
Прийняття судом скарги породжує певні процесуально-правові наслідки — виникає процес у цій стадії: представник особи, яка бере участь у справі, може виконувати дії, використовуючи процесуальні засоби для захисту суб'єктивних прав і законних інтересів, у тому числі має право на одержання повідомлення від суду про день, час і місце розгляду касаційної скарги.
Цивільним процесуальним засобом реалізації права на оскарження виступає заява співучасників і третіх осіб про приєднання до касаційної скарги. Заява про це подається у письмовій формі довільного змісту і державним митом не оплачується (ст. 326 ЦПК). Але заява представника про приєднання співучасника чи третьої особи до касаційної скарги вважатиметься такою, коли збігатиметься з нею за правовими підставами і правовими наслідками. Приєднання до касаційної скарги можливе поданням заяви до суду в межах строку на касаційне оскарження.
Представник особи, який подав касаційну скаргу, може доповнити, змінити її або відмовитися від неї за наявності у нього повноваження на це від особи, яку він представляє (статті 115, 327 ЦПК). Встановлений ЦПК процесуальний порядок касаційної перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує особам, які беруть участь у справі, та їх представникам можливість брати активну участь у засіданні суду касаційної інстанції. Позивач або його представник вправі відмовитися від позову або укласти з відповідачем мирову угоду. Таким правом може скористатися і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги. Право представників на виконання зазначених процесуальних дій має бути спеціально обумовлено в наданому йому документі, що підтверджує його повноваження.
Права процесуального представника в провадженні по перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами
Процесуальні представники сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, можуть здійснювати процесуальну діяльність у цій стадії на підставі загальних повноважень, а для порушення провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами необхідно, щоб про це було конкретно зазначено в документі, що підтверджує повноваження представника. Пред'явлена вимога на порушення провадження в цій стадії матиме бажані результати, коли в наявності будуть нововиявлені обставини, перелік і зміст яких визначений ст. 3472 ЦПК, та коли така вимога буде втілена у формі письмової заяви, поданої за підсудністю у встановлений тримісячний строк (ст. 3473 ЦПК). З прийняттям судом заяви до свого провадження процесуальні представники осіб, які беруть участь у справі, набувають права виконувати процесуальні дії на захист суб'єктивних прав таких осіб. Оскільки перевірку судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами здійснює той суд, рішення, ухвала, постанова якого і переглядається, (а за винятковими обставинами — Верховний Суд України — ст. 3474 ЦПК), то процесуальний порядок перегляду і процесуальне становище осіб, котрі беруть участь у справі, та їх представників є таким, яким воно встановлено для тієї стадії, що закінчилася прийняттям належного акта, який став об'єктом перегляду цим способом, з урахуванням його особливостей.
Процесуальні представники осіб, які беруть участь у справі, але не подали заяви на порушення провадження про перегляд судових рішень, ухвал, у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами, можуть вступить у процес по справі в даній стадії і здійснювати представництво та захист таких осіб. Гарантією для цього є право на одержання повідомлення від суду про час і місце засідання суду по перегляду судового рішення. Право на вступ у процес по справі реалізується поданням заяви в письмовій формі, встановленого ст. 3475 змісту. З вступом у процес вони можуть реалізовувати передбачені ЦПК процесуальні засоби захисту прав і законних інтересів таких осіб.
Участь процесуального представника у стадії звернення рішення суду до примусового виконання (глава 44, статті 348-355 ЦПК)
Представник стягувача і суб'єктів захисту прав інших осіб може вчиняти процесуальні дії, які входять до змісту стадії звернення рішення суду до примусового виконання за наявності відповідних повноважень від таких осіб та з дотриманням встановленого ЦПК порядку. Він може звертатися до суду, що постановив рішення про видачу виконавчого листа на його примусове виконання, а також про видачу дубліката, загубленого оригіналу виконавчого листа, взяти участь у розгляді судом такої заяви та оскаржити ухвалу суду з питань видачі дубліката (ст. 353 ЦПК).
Представник стягувача має право подати заяву про поновлення процесуального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання до суду, який постановив рішення, або до суду за місцем виконання, взяти участь у розгляді судом заяви і оскаржити ухвалу суду про роз'яснення рішення (ст. 215 ЦПК). Він може відмовитися від примусового виконання (ст. 352 ЦПК), подати заяву про оголошення розшуку боржника чи дитини (ст. 355 ЦПК) та порушити питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні (ст. 427 ЦПК).
Представник боржника може подати до суду заяву, який постановив рішення про відстрочку або розстрочку його виконання чи про зміну способу і порядку виконання (ст. 351 ЦПК). Він може подати заяву про повернення виконання, взяти участь у розгляді заяви та оскаржити ухвалу суду з питань повороту виконання (ст. 421 ЦПК).
Представники сторін — укласти мирову угоду в процесі виконання рішення, подати до суду заяву про її затвердження та взяти участь у судовому засіданні по її розгляду (статті 179, 352 ЦПК).