§ 2. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання

Строки давності у стадії виконання судових рішень — це встанов­лені законом строки, протягом яких судове рішення або рішення не- судових органів може бути пред’явлено для примусового виконання.

Дія строку давності виявляється в тому, що при пропущенні строку виконавчий лист не видається, а вчасно виданий і не пред’явлений протягом строку втрачає свою силу і до виконання судом не прийма­ється (ч. 1 ст. 23 Закону «Про виконавче провадження» — далі Закон). Отже, цей строк за своєю природою є перетинаючим.

Виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років, посвідчення комісій у трудових спо­рах — протягом трьох місяців. Зазначені строки обчислюються: для ви­конання рішень судів і вироків судів у частині майнових стягнень — з на­ступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення стро­ку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після його постановлення; для виконання рішень господарських су­дів — з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я тощо) можуть бути пред’ явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред’явлення виконавчих докумен­тів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Строки давності можуть перериватися пред’явленням виконавчого документа до виконання, частковим добровільним виконанням рішень, а також наданням судом, який видав виконавчий документ, відстроч­ки виконання рішення (ст. 22 Закону). Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку по­новлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з не­можливістю повного або часткового виконання рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Строк давності, пропущений з поважної причини, може бути по­новлений судом, що видав відповідний документ, або судом за місцем виконання (ст. 371 ЦПК).

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядаєть­ся в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десяти­денний строк.

У разі якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, він дозволяє пред’явити виконавчий документ до виконання.

Відповідно до вимог ст. 371 ЦПК та ст. 23 Закону суд може поно­вити лише строк для пред’явлення до виконання виконавчого докумен­та, виданого судом. За іншими виконавчими документами пропущені строки поновленню не підлягають.

Результати вирішення судом питання про поновлення пропущено­го строку для пред’ явлення виконавчого документа до виконання фіксуються у відповідній ухвалі суду, на яку може бути подано скаргу, внесено окреме подання (п. 19 ст. 293 ЦПК).